Увага!

Сервіс "Читання Святого письма" є у стані розробки
та працює у режимі обмеженої функціональності.


[DEBUG:][GEN1.1-13;PRV1.1-20]

Буття

1.1-13

1. На початку сотворив Бог небо й землю. 2. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. 5. Назвав же Бог світло - день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок - день перший. 6. Тоді сказав Бог: "Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!" 7. І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. 8. І назвав Бог твердь - небо. І був вечір і був ранок - день другий. 9. Тоді сказав Бог: "Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з'явиться суша." І так сталося. 10. І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. 11. Бог сказав: "Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі." І так сталося. 12. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. 13. І був вечір і був ранок - день третій.

Приповідки

1.1-20

1. Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля, 2. щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні, 3. щоб засвоїти (собі) освічену науку, - справедливість, правосуддя та правоту, - 4. щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність, 5. щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади, 6. щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки. 7. Острах Господній - початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують. 8. Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї, 9. бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию. 10. Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся! 11. Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного - без усякої причини, 12. поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть! 13. Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю. 14. Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!” 15. Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки, 16. бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити. 17. Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи. 18. Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають. 19. Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має. 20. Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає,