Увага!

Сервіс "Читання Святого письма" є у стані розробки
та працює у режимі обмеженої функціональності.


[DEBUG:][1TI2.1-7;L_K4.16-22;1CO2.6-9;M_T22.15-22]

Перше послання до Тимотея

2.1-7

1. Передусім, отже, благаю, щоб відбувалися прохання, молитви, благання, подяки за всіх людей, 2. за царів і за всіх тих, що стоять при владі, щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю. 3. Це добре й приємне в очах нашого Спаса Бога, 4. який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. 5. Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус, 6. що дав себе самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, 7. на що я був поставлений проповідником та апостолом, - правду кажу, не обманюю, - учителем поган у вірі й правді.

Євангелія від Луки

4.16-22

16. І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати. 17. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: 18. “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, 19. оповістити рік Господній сприятливий.” 20. А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього. 21. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.” 22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?

Перше послання до Корінтян

2.6-9

6. Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, - не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають; 7. але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; 8. її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави, 9. але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»

Євангелія від Матея

22.15-22

15. Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові. 16. І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, –кажуть ті, – “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя. 17. Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?” 18. Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри? 19. Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій. 20. Він спитав їх: “Чий це образ і напис?” 21. Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.” 22. Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.