2015-01-07ПАРАФІЯ

Різдвяна Літургія у Великих Лазах

7 січня, на світлий празник Рождества Христового, Преосвященний владика Ніл звершив Архієрейське Богослужіння у с. Великі Лази деканату Ужгород-район.

Уже багато років поспіль, що стало, на жаль, традицією,  наша громада змушена молитися біля свого храму, на лютому морозі, просто неба, де і прославляє новонародженого Христа.

На початку 1949 р. греко-католицького пароха Свято-Вознесенського Великолазівського храму, о. Михайла Дзурковчика, який не погодився возз'єднатися з російським православ'ям, владними структурами було заборонено виконувати душпастирську роботу. Наочні свідки так описували прощальну проповідь о. Михайла: "Брати і сестри, діточки мої любі! Вже не довго я з вами. надходить лукавий князь темряви, який пограбує душі ваші і дітей ваших..."  він і мене вербував собі на службу, кажучи: "Поклонися мені і будеш ходити в шовку й кармазині, купатися будеш у моїй славі імперській, а як не вклонишся, то помреш у краях далеких, як останній з людей від холоду і голоду... Та я не вклонився йому, не пішов за ним... наперед знаючи наслідки свого поступку..."

7 квітня 1950 р. о. Михайла заарештовують, а Закарпатський обласний суд 17 травня 1950 р. засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Пройшовши тюрми-розподільники, був вивезенй у табори ГУЛАГу міст Кемерова й Омська, де його праця використовувалася на різних будівельних роботах. Важка праця і нелюдські умови утримання в'язнів підірвали здоров'я о. Михайла. Працюючи на лісорозборках, отримав травму черепа, і в результаті крововиливу була паралізована ліва рука і нога, а лікування у таборі не давало результатів. Коли о. Михайла паралізувало, то наприкінці 1945 р. його звільнили з місць ув'язнення й з провожатим відправили додому в м. Берегово, де він, прикований до ліжка, жив на уриманні сім'ї до самої смерті. Помер о. Михайло 11 червня 1975 р. на 75-му році життя і 49-му році свого душпастирства.

Після арешту о. Михайла у селі почалася робота серед місцевого населення працівниами КДБ та священнослужителями Московського патріархату. Нашим вірникам погорожуали та говорили, якщо не перейдуть до правосланих, церкву взагалі в селі закриють. Наш старовинний храм, який був збудований 1835 р., було передано на користування православної єпархії. Шляхом погроз та залякування у с. Великі Лази з'явилася православна горомада Московського патріархату. Багато вірників жили з надією про повернення нашого храму і за часів підпілля, і вже за легалізації нашої Церкви, уже багато таких вірників з цією надією відійшли до Господа, а наш храм, навіть після присуду судом України повернути його греко-католикам, залишається у власності православної єпархії.

Підтримати нашу Свято-Вознесенську громаду, яка святкувала Різдво просто неба, прийшов Преосвященний владика Ніл. Владику зустрів адміністратор парафії о. Михайло Михайлець разом з молоддю. Незважаючи на лютий мороз, різдвяний день був наповнений сонцем, а серце зігрівало різдвяний спів.

У своєму слові владика Ніл привітав усіх вірників з Різдвом Христовим та звернув увагу на велике значення для кожного з нас цього великого свята.  Наприкінці Літургії молилися за мир у нашій державі та разом заспівали многолітствіє Святійшому Отцю Франциску.

Фотографії з події