2015-09-05ПОДІЇ

Молодіжна проща слідами Блаженного Теодора

21 – 23 серпня 2015 року Божого молодь Мукачівської греко – католицької єпархії вже в 9 - те зібралась на одному й тому самому місці, на подвір’ї Свято-Вознесенського собору у місті Хуст. Всі ці молоді люди приїхала для того щоб творити молодіжну прощу до мощей Блаженного  Теодора : Хуст-Тячів-Великий Бичків. Знову пройти шлях, який не одноразово проходив  той,  хто кожного разу нагадує нам: « Вмерти за Христа – вічно жити». Перед початком всі реєструються.  З кожним роком бланків для реєстрації потрібно більше – це означає, що все більше молоді хоче йти за Христом. Під час реєстрації ти можеш зустріти людей, яких вже не бачив багато місяців, подеколи років, а також знайомишся з новими людьми. Кожен, хто справді відчув цю атмосферу, добре знають, наскільки це приємний та чудовий момент. Скажу вам по – секрету, я знаю людей, котрі приходять на пів години швидше, лише для того, щоб мати більше часу для зустрічей, спілкування та обміну емоціями.

Без молитви нікуди, тут всі це дуже добре знають. Тому перед початком чогось важливого та надзвичайного всі збираються у храмі, де моляться Молебень до нашого Блаженного і о. Василь Кузьма, голова Молодіжної Комісії розповідає про блаженства, тема котрих стала однією з центральних цієї прощі.

Ми складаємо свої речі, формуємо колону та вже готові вирушати. Нас веде Блаженний Теодор, нас веде Бог. Довга колона із молодих людей вирушає із міста Хуст, вже ввечері ми будемо в Тячеві.  Одразу після початку прощі на протилежному боці вулиці священики починають сповідати. Кожен розуміє, що цю прощу потрібно починати із чистою та спокійною душею.

 Одні жертвують цю прощу за своїх ближніх та свою родину, інші за мир на нашій землі, а  дехто за всіх тих, котрі захищають нас та жертвують собою заради нас. Ми все ж маємо за що молитись, тут кожен розуміє, що без молитви ми ніколи і нічого не зможемо змінити, а в першу чергу ми не зможемо змінити себе, що так надзвичайно важливо.

Наступна зупинка с. Стеблівка. Ми молимось до нашого Блаженного Теодора, дякуємо йому за те, що можемо перебувати тут. Місцеві парафіяни турбуються, щоб всім учасникам прощі вистачило сили та вони могли відновити сили. Далі ми формуємо колону і слухаємо про наступне блаженство. Після цього знову в дорогу.

Позаду колони йде владика Ніл. Владика жартує, що  він мусить підтримувати та підганяти тих, кому йти найважче. Всю дорогу владика пройшов позаду колони, молодь дуже раділа, що владика  знову з ними. Впродовж цілої прощі єпископ розмовляв із всіма бажаючими  у вільний від молитви час, молоді біля владики Ніла було завжди багато. Він відповідав їм на запитання, радо фотографувався з всіма та щиро посміхався на прохання зробити з ним «селфі». Всю дорогу наш владика був тим, хто підбадьорював, підтримував, подеколи змушував усміхнутись  і вже від цього ставало легше йти далі.

Зупинка смт Буштино. Ми відпочиваємо, молимось, знову їмо. Майже на кожній зупинці до нас долучаються все нові і нові молоді люди. Молодь радо розмовляє між собою та ділиться думками, емоціями, пластирями, подеколи болями, але незважаючи  ні на що в першу чергу щастям.

 Під вечір ми прибули до м. Тячева, молодь швидко заполонила церкву, так само швидко заповнила подвір’я навколо храму.  Після великої Архієрейської Літургії з освяченням нового престолу у Свято-Успенському храмі, молодь швидко розбирають до своїх домівок вірники Тячівського деканату. Там молодь відпочиває, вечеряє і набирається сил, щоб другого дня продовжити дорогу.

Зранку другого дня ми всі зустрічаємось в с. Тересві, там молимось Літургію із нашим владикою Нілом, снідаємо та знову вирушаємо в дорогу. В селі Грушово колона зупиняється для відпочинку. Молячись всі продовжують простувати далі.  Наступною нашою зупинкою було село Солотвино, де на місцевому стадіоні всі обідають смачний обід, який приготували вірники румунських парафій. Після смачного обіду ми мали змогу трохи відпочити . Саме тут до нас долучився наш владика Мілан, його радо зустрічає вся молодь та просить благословення на подальшу дорогу. Вже разом із владикою Міланом та владиком Нілом ми вирушаємо до кінцевого пункту: смт Великий Бичків. Священики продовжують сповідати на протилежному боці вулиці.

Ввечері ми прибуваємо до Великого Бичкова,  туди де народився Владика Теодор. Вся молодь разом із владиками молиться вечірню, дякує Богу за пройдений шлях.  Після вечірні всіх миттю розбирають до себе на нічліг та вечерю жителі села.

В Неділю ранком всі знову збираються на Літургію,  для того дякувати Богу за два дні прощі, котрі Він охороняв їх. Також дякуємо за сили та всіх тих, хто йшов поруч. Із завершенням літургії всі вирушають додому, після довгих і сумних прощань подвір’я храму стає пустим.

До Великого Бичкові прийшло біля 800 молодих людей. З кожним роком наша колона довшає, з кожним роком ми їмо більше їжі та з кожним роком для організації прощі потрібно більше і більше зусиль.

Ми дякуємо кожній людині, яка старалась, щоб проща пройшла якнайкраще. Дякуємо нашим владикам, за емоції, за фото (котрі просто заполонили соціальні мережі після прощі), за поради, за відповіді, а найголовніше просто за присутність із нами.

                                                                                                                                                             Михайло Шелемба