2016-09-16ПОДІЇ

Преосвященний владика Мілан взяв участь у конференції єпископів Центрально-Східної Європи

Після двадцяти семи років падіння комуністичних режимів у Центрально-Східній Європі перед європейським континентом постають нові виклики. Основні з них — це криза родини, пов’язана з демографічною ситуацією, криза віри та культурної ідентичності.   Останнім часом декілька країн стикнулися із припливом мігрантів з Близького Сходу та Африки.

8-9 вересня 2016 року представники Єпископських Конференцій Центрально-Східної Європи зустрілися у Словаччині, яка зараз очолює Раду Європейської унії, щоб провести дискусію на згадану тему.  Згідно з учасниками зустрічі, є важливим, щоб між європейськими державами існувала дійсна дружба, заснована на однаковій гідності всіх народів і взаємній повазі. Також  важливо, щоб народна громадськість та європейські структури розвивали реальний діалог із представниками християнських Церков та інших релігій. Єпископи вважають обов’язковим оживити рефлексію щодо ідентичності Європи, яка завжди була пов’язана з родиною, заснованою на подружжі одного чоловіка та однієї жінки. Тільки суспільство з нащадками є суспільством з надією. Тому Церква є свідома свого обов’язку видавати свідчення про Христову добру вістку. Тому цінує та підтримує родину — основну людську спільноту, утворену згідно з замислом Сотворителя. На жаль, деякі рішення європейських структур загрожують родині та охороні життя. Сучасна Європа потребує передовсім стабільні родини та розумну демографічну політику. Іміграція не є рішенням демографічної кризи. 

Учасники зустрічі глибоко співчувають стражданням людей, які втікають через воєнні конфлікти, передусім — внаслідок боїв у Сирії. Одночасно їх усіх боляче торкаються теракти, які в Європі спричинили багато жертв. Тому вважають потрібним, щоб докласти більше уваги комунікації з мусульманським світом та більше зусиль для допомоги найбіднішим – на основі заповіді любові. Єпископи відчувають особливий обов’язок допомагати переслідуваним християнам, але не вилучають зі свого серця жодної особи, якій потрібна допомога, як у кризових регіонах світу, так і в наших країнах.   
При дотриманні цих людських та християнських цілей потрібно йти вперед зі щедрістю та мудрістю, оцінюючи культурні, релігійні та економічні обставини європейських народів  і тих, які приходять. Єпископи усвідомлюють важливу різницю між ситуацією у країнах Європи, які є ціллю міграційних хвиль, та ситуацією в країнах Центрально-Східної Європи, де рівень життя в деяких місцях сягає тільки
20 % Західної. У цих країнах мігранти загалом не хочуть залишатися. Допомога, яку їм потрібно надати, може вимагати особливих способів, які в певних випадках відрізняються від прийнятих в інших країнах. У цілому цьому контексті є легітимним і суттєвим роздумувати над тим, як зрозуміти майбутнє європейського континенту, на яких цінностях будувати наше суспільство і яке місце в ньому повинна мати релігія.    

Єпископи моляться за всіх жертв насильства, війни та тероризму. Одночасно звертаються із важливим закликом до відповідальних представників усіх європейських держав, щоб присвятили зусилля спільній та істотній рефлексії про майбутнє. Бажають, щоб Європа була континентом, який на перше місце поставить повагу до життя – від зачаття аж до смерти, і щоб підтримка сім’ї та подружжя отримала перше місце у свідомості публічних представників.