2016-10-27ОФІЦІЙНО

Послання єпископів Східних Католицьких Церков Європи 20-23 жовтня, Фатіма (Португалія)


«Чужинцем був я, і ви прийняли мене» (Мт. 25,35)


Ми, єпископи Східних Католицьких Церков Європи, зібрані у Фатімі від 20 по 23 жовтня на нашу щорічну зустріч, разом з єпископами, представниками деяких єпископських конференцій, на спільній молитві та в духовному братерстві розважали над викликами щодо душпастирської опіки вірних Східних Католицьких Церков, які емігрують до країн Заходу, часто в такі місця, де не мають опіки власних душпастирів.


В нашій праці ми віддались проводу та інспірації Слова Ісуса Христа, Божого Сина, який особисто пізнав гіркий досвід того, хто змушений покинути рідну землю в пошуках нових горизонтів. Наближаючись до завершення Ювілейного Року Божого Милосердя, ми відчуваємо, що ці слова Ісуса духовно зміцнюють церковні спільноти, пов´язані з міграційним досвідом; «чужинцем був я»: це слово звернене до наших вірних, що часто змушені емігрувати; «ви прийняли мене»: це підкреслює людську й християнську поставу тих церковних та цивільних спільнот, які їх приймають.


Щоденний міграційний феномен, отже, дає Церкві можливість для того, щоб вона відкрилась на дар прийняття, як це пригадує Папа Франциск. Таким чином, ми проживаємо те, у що віримо, в те, що Церква не є дійсністю, яка схиляється до себе самої, але є дійсністю постійно відкритою на місійний та екуменічний динамізм, тому що вона є послана у світ, щоб проголошувати та свідчити, активувати і поширити таємницю сопричастя, яка її складає: зібрати все і всіх у Христі; вона покликана бути «нероздільним таїнством єдності» [Communionis notio, 4]. Справді, мобільність наших вірних сприяє культурі зустрічі і свідчить про духовну єдність, якою живе в Європі.


Насамперед, хочемо висловити нашу вдячність місцевим душпастирям та парафіяльним спільнотам Латинської Церкви в цих країнах за їх батьківське ставлення та прийняття наших вірних, що належать до Католицьких Східних Церков. Хочемо в особливий спосіб подякувати за належну оцінку краси того духовного життя, яке ці вірні принесли в країни свого нового місцеперебування. Ми вдячні місцевим душпастирям, які вважають їх носіями Нової Євангелізації, що дають свідоцтво віри своїм християнським життям. Хочемо також подякувати єпископам Латинської Церкви, які цінують східні традиції, до яких належать наші вірні [пор. кан.40 § 1 ККСЦ]. Дякуємо за їх турботу щодо забезпечення наших вірних пастирською опікою згідно з їхнім обрядом, за прийняття священиків, які належать до їх Материнських Церков, за утворення капеланств та парафій, за порозуміння нашої потреби мати церковні структури для наших вірних в тих країнах, де вони знаходять нове місце проживання [пор. кан.383 § 2 ККЛ].


Ми, східні католицькі єпископи Європи, є свідомі своєї відповідальності щодо наших вірних, які перебувають за межами кордонів їх Церкви Матері [пор. кан. 148 § 1 ККСЦ]. Хочемо підтримати та підкріпити кожного з них та їхні родини. Ми особливо уважні до тих сімей, котрі розділені еміграцією, і наголошуємо на красі родини, оскільки вона є фундаментальною основою людства. Ми близькі до вразливих та ізольованих осіб, турбуючись, щоб вони не стали здобиччю сітки "трафіку" людей. З ентузіазмом ми піклуємося про передавання віри молоді та дітям, знаючи що вони є незамінним даром для повноти людського життя.


Даним посланням ми хочемо проголосити про нашу готовність та бажання до більш тісної співпраці з латинськими душпастирями, щоб забезпечувати більш належною пастирською опікою наших вірних, які знаходяться в межах їх юрисдикції [кан. 916 § 5 ККСЦ; Istruzione Erga migrantes caritas Christi, Cap. II, art. 4-11], і також підтримати формацію та чуйність латинського кліру до східних традицій, а також дбати про належну формацію наших власних священиків, яких висилаємо для душпастирської опіки цих вірних. Для нас є бажаним пошук більш ефективних способів для кращої співпраці щодо пасторальних дій та структур.


Хочемо ствердити те, що наше завдання та пастирська опіка вірних базуються на засаді інтеграції, а не асиміляції. Нам лежить на серці те, щоб наші вірні, зорганізовані в пастирських центрах, були добре інтегровані в місцевих Церквах країн, що їх приймають, свідомі того, що східні християнські традиції є даром також і для латинських спільнот. Тільки інтегруючись в місцеві Церкви – без того, щоб бути асимільованими чи ізольованими – можливо поділяти спадщину наших традицій та спільно свідчити про те, що Католицька Церква є «єдністю віри в різноманітності традицій».


Та все ж, також і східні традиції зустрічаються з великим викликом секуляризму, який хоче придушити християнське життя. Тому, наше зусилля для воплочення Євангелія в культурі наших народів, які часто є в полоні сучасності, допоможе нам зробити більш живим те сприйняття, що ми є частиною історії, яка нас випереджує і яка за нами слідує [пор. Св. Іван Павло ІІ, Світло Сходу, 8].


В цей історичний момент, ми є близькими до тих, які болюче страждають через насилля та війну, яка продовжує турбувати стільки народів, особливо Україну та Близький Схід. Святіший Отець Папа Франциск вчить нас, що словами миру є прощення, діалог, примирення, так як без навернення серця немає миру. Тому ми хочемо бути посланцями примирення та миру, стараючись відбудувати гармонію там, де вона була зруйнована. Наслідуючи героїчний приклад пастухів з Фатіми, бажаємо невтомно продовжувати молитись та робити вчинки покаяння, щоб благати в Христа дар його миру, прагнучи такого миру, який не є відділений від обовʾязку справедливості, який живиться жертовністю, любовʾю, милосердям.


Марії, Матері Бога та людей, що зʾявилась тут, у Фатімі, сто років тому, довіряємо наші Церкви, родини, молодь, хворих, літніх, безробітніх, страждаючих, тому що Вона, Мати найніжніша, знає кожне страждання, кожний біль, кожну нестачу і всіх обіймає з любовʾю.


«Нехай для всіх настане час миру та свободи, час правди, справедливості та надії» [пор. Акт довіри до Богородиці з Фатіми].


Фатіма, 23 жовтня 2016