2018-04-17 ПЕРСОНА

Проповідь Його еміненції Райнера Марії кардинала Вьолькі

Дорогі браття, дорогі сестри!

Напевно, багато хто із вас чув про “РЕНОВАБІС”. Це німецький благодійний фонд, який багато років тому заснували німецькі єпископи, щоб бути близькими до християн Східної Європи. Минулого року я відкривав одну із цих акцій солідарності німецької Церкви з Церквами Східної Європи в нашому Кельнському соборі. Тоді я багато дізнався і про вашу Церкву, а також про те, якою є нинішня політична та соціальна ситуація у Східній Європі. Саме в той момент я зрозумів, що мій власний стиль життя в західноєвропейській країні пов'язаний в безпосередній відповідальності з життєвою ситуацією тут, у Східній Європі, та особливо з життєвою ситуацією тут, у вас в Україні. Ось чому я вирішив у ці дні вас відвідати особисто, щоб пізнати краще на власні очі вас і вашу непросту ситуацію, а також щоб бути близько з вами, і тим самим показати вам мою підтримку і мою солідарність. Також я як християнин хочу разом з вами молитися і разом з вами святкувати ці важливі дні нашої віри.

Отже, сьогодні, у Велику п'ятницю, я вдячний Богу, що можу служити і молитися разом з вами одне з найкрасивіших та найважливіших Богослужінь, які нам, християнам, подарував Бог. Сьогодні ми з вами беремо участь у стражданнях і смерті Господа нашого Ісуса Христа. В цей день ми разом з Ним знаходимося в темряві Великої п'ятниці. В темряві, в смертних стражданнях, побитий, принижений, очевидно, навіть Богом залишений, Господь лежить тут, перед нами. Обличчя Отця якось потемніло. Воно стало неначе маскою. Неймовірно, що сам Син Божий повинен страждати і переносити такі муки. Але так само і ми з вами, подібно як Ісус, переживаємо сьогодні щось подібне, маю на увазі моменти, коли ми занурені в темряву нашого з вами часу: страждання і хвороби, гріх та самотність, бідність, правове свавілля і соціальна несправедливість, корупція, безвихідь, війна. Як тоді нам пройти через цю темряву?

Одна річ є певна: в таких стражданнях ми не є самотніми. Христос це знає. Він сам це пережив. Бо Він є людина,  як і ми. Всі труднощі і несправедливість, наклеп і глузування Він відчув і витримав на власному тілі. Побитий, мучений, роздягнений, зневажений, позбавлений гідності, Він страждав до смерті. З того часу жодні людські страждання не є Йому чужими, навіть сьогоднішні страждання людей тут, в Україні. Він знає ваші болі, ваші труднощі, вашу бідність, ваше горе, вашу наполегливість. Він знає ваші сльози і плач через те, що матерям і батькам доводиться залишати свою рідну землю, щоб заробити собі на життя, залишаючи вдома своїх дітей та стареньких батьків.

І повірте мені, Богові є боляче, що протягом цих останніх років військового конфлікту багато людей загинуло. Співчуття для родичів і знайомих мають місце в сьогоднішню Велику п'ятницю, тому що Христос єднається з ними та їхніми нещастями і горем. Але надія на воскресіння і життя також мають місце тут, надія на те, що Бог нікого не забуває, що ми маємо місце в Його домі, і особливо ті, хто загинув надто рано і несправедливо.

Святе Письмо оповідає нам, що Ісус помер із криком на його губах. Але саме всередині цієї темряви і всередині цього страждання смерті Він був обійнятий Богом, Його Отцем. А ми? Ми також повинні з вірою надіятися на те, що ми також із нашими стражданнями перебуваємо в обіймах нашого Бога, нашого Отця, так само як й Ісус був обійнятий. Отже, сьогодні, дорогі браття і сестри, під час цього Богослужіння Великої п’ятниці ми знаходимося дуже близько до Господа. Сьогодні Церква певною мірою показує нам, що Він у своїх стражданнях стоїть на нашому боці, Він поруч з нами. Близько до нас у своїх муках, в умовах смерті, і в той самий час Він є нашою надією на спасіння, на життя і світло. Бо Він, як говориться в Посланні до Євреїв, провідник нашого спасіння, тому що Він «був досконалим через страждання» (Євр 2:10), і таким чином відкупив нас і дав нам майбутнє. В Його руки ми можемо віддати сьогодні наші прохання. Йому ми можемо довірити себе повністю. І ми можемо довіряти, що іскри його смертної любові запалять і нас і зроблять нашу віру, яка часом слабне в повсякденному житті, знову живою. Сьогодні ми з вами, з одного боку, доторкаємося до Христа в Його стражданні, але, з іншого боку, Його мужність вливається у нашу безнадію і перетворює її. Таким чином, всередині цієї темряви ми отримуємо приховане світло і силу, щоб через жорстокість всіх наших днів змогти вистояти у випробуваннях нашої віри. Ця жорстокість і нужда сьогодення потребує відповіді, безперечно відповіді через політику і міжнародну спільноту, але також і особливо відповідь нашої віри. Адже якщо ми, християни, почнемо серйозно ставитися до нашої віри, то це буде революція, яку світова історія ще ніколи не бачила. Після цього не буде потреби робити ще якісь революції. Якщо ми серйозно і відповідально будемо ставитися до нашої пасхальної віри, то наш світ буде виглядати по-іншому. У цій нашій вірі світло Воскреслого Господа буде світити яскравіше, це світло, яке долає ворожнечу і зближує людей. Страхи пройдуть, бо Пасха дає надію на майбутнє, на вічне життя, на вічне щастя з Богом. Не війни, не революції, не корупція та жорстоке насильство роблять світ новим, а людей щасливими, але воскресіння Господа, який хоче нас і цілий світ спасти.

Дорогі браття і сестри, відкриймося сьогодні з вірою Христові розіп'ятому і воскреслому, який знаходиться тут, серед нас, щоб Його зустріти і пізнати. Дозвольмо Йому також керувати нами у формуванні нашого життя, щоб потім, третього дня, ми всі стали свідками Його воскресіння, і весь світ визнав та сказав через нас і наше життя, що Христос Воскрес! Так, Він воістину Воскрес! Амінь.