2007-01-29

ГАРАЙДА Дезидерій

Парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня) в с. Нове Село Виноградівського р-ну.

Народився 21 вересня 1911 р. в сім'ї Михайла Гарайди та Єлизавети Луци в с. Чічаровці (Словаччина). Здобувши початкову освіту в рідному селі, продовжив навчання в Кошицькій гімназії. Тут у нього визріло покликання до духовного життя, і в 1932 р. він поступає в Ужгородську духовну семінарію.

16 серпня 1936 р. під час Служби Божої в Ужгородському кафедральному храмі єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Олександр Стойка рукоположив на священика 10 богословів (Данканич Михайла, Медвідь Августина, Міня Івана, Мішкольці Теодора, Петрашко Володимира, Пея Михайла, Роман Антона, Терпай Василя, Чедрик Йосифа), серед них був і Дезидерій Гарайда, який прийняв целібат . Після висвячення призначений помічним священиком в с. Білки Іршавського р-ну, де на той час парохом був о. Віктор Хома, а з 1938 р. виконує обов'язки помічного священика в м. Берегово.

1941 р. єпископ призначає о. Дезидерія катехитом горожанських і народних шкіл м. Берегово. У 1945 р. парох с. Нове Село Стефан Чізмар, щоб уникнути переслідувань, виїжджає у Чехословаччину, а на його місце єпископ призначає парохом о. Дезидерія Гарайду. На початку 1949 р. йому, як і всім греко-католицьким священикам, що не погодилися "добровільно возз'єднатися" з російським православ'ям, було заборонено займатися душпастирською роботою. Працівники КДБ строго й точно виконують заходи по ліквідації унії, розроблені уповноваженим у справах Руської Православної Церкви по Закарпатській обл. А. Г. Шерстюком: "... не допускати проживання і влаштування на державну службу уніатських священиків у містах і селах... " Не знаходячи роботи, о. Гарайда змушений виконувати різні тимчасові і низькооплачувані роботи і завжди бути в полі зору працівників КДБ, які його час від часу запрошували на "задушевні" бесіди у свої кабінети.

22 березня 1950 р. працівники Берегівського КДБ заарештували о. Гарайду, а вже слідуючого дня опинився в одній з камер слідчого ізолятора Закарпатського обласного КДБ. Після того як слідчі сфабрикували на нього відповідну справу був переведений в Ужгородську обласну тюрму. 8 травня 1950 р. його під конвоєм повели в будинок обласного суду, що знаходився напроти тюрми, де судова колегія по кримінальним справам Закарпатськкого обласного суду засудила його на 25 років позбавлення волі з поразкою у правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.

Отець Дезидирій Гарайда ще й у сернедині червня 1950 р.знаходився в обласній тюрмі, бо о. Йосиф Уйгелі, який був заарештований 3-го червня 1950 р. згадує що він з ним і з Олександром Егреші зустрівся в одній з камер обласної тюрми. Пізніше через тюрму-розподільник м. Львова його було вивезено в табори ГУЛАГу Казахської РСР. Як і всі в'язні, безкоштовно працював у таборах Чурубай-Нура, Дубовка, М. Екібастуз і Кемерово на різних будівельних роботах. З місць позбавлення волі був звільнений по амністії 11 травня 1956 р. і повернувся додому в м. Берегово. Після багатьох поневірянь йому вдається влаштуватися на роботу в Берегівському консервному заводі. Не забуває він і про своє основне покликання — душпастиря.

У Берегово з таборів ГУЛАГу повертається ціла група священиків, і вони разом організовують тут місійну душпастирську роботу. Отець Дезидерій активно проводить Служби Божі , обряди хрещення, вінчання, похорону, займається катехизацією молоді в м. Берегово і за його межами. Ще будучи на другому курсі духовної семинарії, підготував і прочитав на самоосвітньому гуртку Ужгородської духовної семинарії лекцію: “Около Акціи Католической” (Душпастыръ, - 1935.- С.92-98). У 1942 р. у газеті “Едьгазі Лопок” побачили світ дві статті з-під його пера:

Tóth Tihamér-Diákházi.- Egyházi Lapok.- 1942.- 9 sz.

Harc a kereszt ellen. Egyházi Lapok.- 1942.- 12 sz.

22 вересня 1975 р. на 65-му році життя і 40-му році свого душпастирства о.Дезидерій помер у м. Берегово. Свого олтарного брата 24 вересня хоронили таємно оо. Йосиф Легеза, Йосиф Кампов, Стефан Бендас, Євген Пасулька, Віктор Шуба, Іван Міня, Василь Похіл, Михайло Тербан, Павло Медвецький і Микола Васовчик . Тлінні останки о. Дезидерія Гарайди були перевезені в м. Ужгороді поховані на Кальварії. Вже після смерті згідно ст.1 Заклону Української РСР “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 р. о. Дезидерій Гарайда реабілітований 24 липня 1992 р.