2007-01-29

ГОЛІШ Антон (Костянтин)

Ієромонах ЧСВВ, помічний священик церкви Покров Пресвятої Богородиці в с. Малий Раковець Іршавського р-ну.

Народився 27 березня 1894 р. в с. Ключарки Мукачівського р-ну в сім'ї греко-католицького священика Андрія Голіша та Марії Вейгшев. Після здобуття початкової освіт в церковнопарафіяльній школі в рідному селі батьки віддали хлопця для продовження навчання в м. Ужгород. Відчуваючи покликання до священницького сану, він 17-го жовтня 1911 р вступає до Чину св.Василя Великого і стає одним із перших вихованців Ужгородського монастиря ЧСВВ, який було відкрито 1912 р. У цьому центрі духовності молодь виховувалась у дусі набожності, любові до Христа. до свої о народу, до ближнього. Ці чесноти молодому юнаку прищеплювали настоятель вихованців о. Теофіл Скиба, префект наукових справ інтернату богослов Василь Ларь та ігумен монастиря о. Афанасій Максим.

6-го березня 1913 р. складає дочасний, а 7-го жовтня 1916 р.вічний чернечі обіти . Після чернечих і священницьких студій 17 грудня 1916 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп рукоположив на священика 8 богословів (Долинай Юлія, Дюрко Юлія, Желтвай Івана, Крафчик Івана, Стойка Олександра, Шерегі Андрія, Шерегеллі Івана), серед них був і Голіш Констянтин ЧСВВ. Після висвячення о. Костянтин проводить ревну місіонерську й душпастирську роботу, перебуваючи в різних монастирях Чину СВВ: з 1915 р. – в Ужгороді, з 1916 року він був вчителем початкових класів Маріяповчанської початкової школи ЧСВВ, де у 2-му і 3-му класах вчив і майбутнього протоігумена чину Дудаш Берталона  (назначений протоігуменом 15 лютого 1943 р.), в 1934 - 1938 рр. — в Боронявському , 1944 р. — в Імстичівському.

Отець Константин Голіш був одним із тих чотирьох монахів Чину св. Василя Великого (Ієромонахи Гавріш Климентій, Кралицький Методій і ігумен Боронявського монастиря Мотринець Вартоломей), які у 1920 році відмовились від реформи Чину, але бажали залишитись в Чині і тому їх всіх було переселено до Боронявського монастиря. З них пізніше о. Климентій Гавриш покинув Чин, а інші після смерті в 1931 році протоігумена Йоакима Хоми добровільно підчинились новоназанченому 22 липея1932 року протоігумену  о. Полікарпу Булику .

Під час Карпатської України уряд Августина Волошина домігся того, щоб двох монахів-мадяронів оо.Варфоломея Моринця і Костянтина Голиша із Боронявського монастиря, які проводили про угорську пропаганду серед населення, були усунені від виконання своїх обов’язків у монастирі і в грудні 1938 року були переведені до Маріяповчанського монастиря.

Коли виникала така потреба, то він з великою покірністю виконував душпастирську роботу на окремих парохіях. З 1923 по 1926 рр. — парох в с Розтоцька Пастіль Великоберезнянського р-ну. Коли с. Репинне Міжгірського р-ну в серпні 1931 р. помер парох Бейла Орос, то на протязі одного року о. Костянтин виконував тут обов'язки пароха.; перебуваючи в Імстичівському монастирі в 1940 — 1949 рр., допомагає своїм олтарним братам Никифору Гебею (помер 1941 р. ), о. Михайлу Егреші як помічний священик в с. Великий Раковець Іршавського р-ну.

Після так званого "саморозпуску" Греко-Католицької Церкви і її заборони в 1949 р. не погодився перейти на російське православ'я і проживав з іншими монахами у Імстичівському монастирі Працівники КДБ 6-го квітня 1950 р. заарештовують о. Костянтина, а Закарпатський обласний суд 28-30 квітня 1950 р.засуджує його на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Про  його арешт о. Павло Мадяр залишив таку згадку: “Після Великодня 1950 року знову вночі приїхали енкаведисти і арештували о.ігумена Сідея і о.А.Голіша з трьома братами, а інших розіслали по домівках.”

Римо-католицький священик о. Антал Гевелі згадує, що коли його 13 червня 1950 р. помістили в одну з камер Ужгородської тюрми, то там він зустрівся з оо. Голіш Аитоном ЧСВВ, Желтвай Миколою і Сабов Андрієм. Побувавши на ринках безкоштовної робочі сили сталінської тоталітарної системи — тюрмах-розподільниках, був відправлений у табори ГУЛАГу Кемеровської обл., де праця в'язнів використовувалася на різних будівельних роботах. За невідомих обставин 26 вересня 1953 р. на 60-му році життя і 37-му році свого душпастирства О. Костянтин помер у таборі ГУЛАГу м. Мєждурєченськ Кемеровської обл. Його тлінні останки спочивають у безіменній могилі сибірської землі.

На підставі ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Антона Голіша (Костянтина) реабілітовано 17 березня 1992 р.

Отець Голіш Антон є гідний свого єпископа Теодора, бо своїм прикладом відданості Христовій Церкві і своєю мученицькою смертю, заслужив, щоб його почитали, як святого мученика. З цією метою в Мукачівській єпархії створена комісія, яка працює над тим, щоб документально  засвідчити його насильницьку смерть за віру і бездоганне чисте життя. Комісією складено робочий список священиків, який поділений на 7 груп в залежності від виду мученицької смерті. Отець Голіш Антон включений у ІІІ групу „ Померли у в’язниці або таборі ГУЛАГу по хворобі”.