2007-01-29

ДЕМ'ЯНОВИЧ Петро

Парох церкви Успення Пресвятої Богородиці в окружному центрі Рахів (з 1958 р. — м. Рахів).

Народився 17 липня 1869 р. в с. Великий Березний (з 1947 р. — селище міського типу) у сім'ї греко-католицького священика Олександра Дем'яновича і Веронії Лихварчик. Здобувши початкову освіту в церковнопарафіяльній школі, навчається в Ужгородській гімназії. Відчувши потяг до священницького життя, поступив в Ужгородську духовну семінарію.

23 вересня 1894 р. під час Служби Божої в Ужгородському кафедральному храмі єпископ Мукачівської Греко-католицької єпархії Юлій Фірцак рукоположив на священика 8 богословів (Азарій Андрія, Андрейцо Йосифа, Гаджега Даниїла, Галушкай Ореста, Горзов Євгена, Кіш Юлія, Рац Віктора),  серед яких був і Петро Дем’янович. На протязі десяти років віддано виконував обов'язки помічного священика в м. Мукачево. В 1895 році був назначений викладачем Слова Божого в Мукачівській гімназії, а в 1902 році був призначений  ще й викладачом русинської мови в тій же гімназії.

Після смерті пароха в Рахові, Михайла Мункачі (1894—1904), єпископ Юлій Фірцак призначає на цю парохію о. Петра. Тут він на протязі 40-ка років ревно й добросовісно виконував обов'язки священика. Визнаючи його успіхи в душпастирській роботі, єпископ Антон Папп призначає о. Петра в 1918 р. деканом (намісником) Рахівського деканату. Ці функції він виконував до 1944 р. Про невтомну плідну душпастирську роботу о. Петра і про його вірне служіння Христовій Церкві свідчить і той факт, що єпископ в 1921 р. призначає його радником єпископської Консисторії, а в 1933 р. вже єпископ Олександр Стойка відзначає його працю титулом почесного каноніка Капітули Мукачівської Греко-Католицької єпархії. Греко-Католдицька Церква з своїм єпископом і священиками завжди були з народом і старалися  допомогти  своїм вірникам, коли бачили, що вони мають правду.  Так воно було й тоді, коли на початку 1935 р. лісові робітники у с.Богдан страйкували, вимагаючи від влади поліпшення свого матеріального стану. Тоді як блаженної пам’яті єпископ Олександр Стойка так і  рахівський намісник (декан) о.Петро Дем’янович з місцевим парохом  о. Іваном Егреші клопотали у влади за  виконання  вимог страйкуючих і при тому успішно, бо вже 18 березня вимоги були задовільнені, страйк закінчився і люди приступили до праці.

У 1941 р. був нагороджений "Хрестом  народної  оборони". У 1942 р. о. Петра призначають депутатом верхньої палати угорського парламенту. Після приходу в Рахів 16 жовтня 1944 р. Червоної Армії о. Петро Дем'янович був заарештований 2 лютого, 1945 р., як і інші члени верхньої палати угорського парламенту (Андрій Бродій, д-р Стефан Фенцик о. Євген Ортутай, о. Олександр Ільницький), був звинувачений в шпигунській    і зрадницькій діяльності проти свого народу.  Головним свідком на судовому засіданні виступив учитель Микола Мандзюк, який стверджував, що о. Петро виголошував у проповідях і говорив йому особисто, що всіх комуністів потрібно повісити.

Засоби масової інформації повідомляли, що: "Спеціальний суд Закарпатської України під головуванням В. П. Русина засудив шпигуна в рясі до розстрілу” . У Великодну п'ятницю 23 квітня 1945 р. засудженого до страти хворого 76-річного старика, щоб не помер своєю смертю, було розстріляно в ліжку. Вирок суду виконала старша наглядачка Ужгородської тюрми Марія К., яку в'язні називали кличкою "Маруся". Єпископ Теодор Ромжа звернувся до І. М. Ваша з проханням, щоб влада дозволила "нашому духовенству провести в останню дорогу невинно засудженого титулярного каноніка, нашого декана в Рахові отця Петра Дем'яновича і щоб тіло його було передано нам для предання землі з почестями, які личать його сану". Та Іван Ваш єпископу відмовив: "Виконати ваше прохання відносно засудженого шпигуна Дем'яновича не можу... Це може визвати обурення трудового народу" . Його тіло з тюрми було вивезено вночі, як то робилося й з іншими померлими в'язнями, на цвинтар, тепер уже закритий для захоронень, на вул. Перемоги (колишня Капушанська). Тлінні останки о. Петра спочивають у могилі, зрівняній з землею, без жодної ознаки. Потрібно було майже 50 років, щоб перемогла правда, шоб очистити заплямоване ім'я людини — священика.

Закарпатський обласний суд переглянув справу о. Петра Дем'яновича і, визнавши його невинним, 22 лютого 1991 р. реабілітував.

Дружина о. Петра Дем'яновича, Олена Шуба, народилася в с. Ремети (Румунія) в родині греко-католицького священика Юрія Шуби та Павліни Гебей. Вийшла заміж 17 липня 1894 р.Після арешту, засудження і виконання вироку їй не залишається  робити нічого іншого, як шукати притулку у своїх дітей, які проживали в Угорщині. Вона з невеличкою сумкою у якій були тільки особисті речі, бо все інше конфіскували, прибула до своєї дочки в м. Дебрецен. Тут вона жила на утриманні дітей. Померла 1960 р. в м. Дебрецен (Угорщина).