2006-02-09

ТІВОДОР Стефан

Помічний священик церкви Успення Пресвятої Богородиці (28 серпня) в м. Мукачево.

Народився 26 квітня 1895 р. в сім’ї греко-католицького священика Стефана Тіводора і Гізелли Берлані в с. Нірколас (Угорщина). Початкову освіту здобув у с. Великий Раковець Іршавського району, куди єпископ Мукачівської єпархії Юлій Фірцак призначив парохом його батька, Тіводора Стефана (1903-1920). У 1906 році батьки віддали хлопця для продовження навчання до Мукачівської гімназії, яку він закінчив у 1914 році. Здобувши середню освіту, продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії.

21 грудня 1919 року єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Антоній Папп рукоположив на священиків 6 богословів: Марину Олександра, Микуланинця Юлія, Неймета Івана, Ороса Адальберта, Сільвая Євгена та Тіводора Стефан. Після рукоположення був призначений викладачем релігії у Мукачівській гімназії. Високо оцінюючи його роботу по вихованню чесних і добросовісних громадян, єпископ Мукачівської єпархії призначив о. Стефана в 1932 р. радником Мукачівської єпископської Консисторії.

Єпископ Олександр Стойка в 1941 році назначає о. Стефана суддею („Judices”) від провінціального духовенства при „Трибуналі богоспасаемой Епархіи Мукачевской”. У 1945 р. було заборонено викладати релігію в учбових закладах, а тому о. Стефан у 1945-1949 роках працює помічним священиком у Мукачеві. Після відмови о. Стефана возз’єднатися з російським православ’ям співробітники КДБ 31 березня 1949 року його заарештовують, а обласний суд 21 травня 1949 р. засуджує на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на п’ять років і конфіскацією належного майна.

Із спогадів о. Стефана Бендаса дізнаємося, що він „здогнав” о. Стефана Тіводора в Київській тюрмі № 1, у так званній „Лук’янівці” 10 вересня 1949 р.: „Через короткий час я узнав, що у камері № 29 знаходяться оо. Михайло Егреші, Микола Ляхович, Василь Пушкаш, Стефан Тіводор і римо-католицький священик із села Бені Йосиф Голомбош, з якими під час прогулок крадьки і я розмовляв”. Пройшовши через тюрми-розподільники міст Львова і Києва, опинився в таборі ГУЛАГу м. Тайшет. Тут, у таборі № 21, його праця використовувалася на різних будівельних роботах. 25 липня 1954 р. за невідомих обставин у таборі ГУЛАГу м. Тайшет о. Стефан Тіводор помер. Його тлінні останки навічно залишилися спочивати в одній із безіменних могил.

Згідно з ст. 1 Закону Української РСР „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 р. о. Стефана Тіводора реабілітовано 16 травня 1992 р.

Отець Тіводор Стефан є гідний свого єпископа Теодора, бо своїм прикладом відданості Христовій Церкві і своєю мученицькою смертю, заслужив, щоб його почитали, як святого мученика. З цією метою в Мукачівській єпархії створена комісія, яка працює над тим, щоб документально засвідчити його насильницьку смерть за віру і бездоганне чисте життя. Комісією складено робочий список священиків, який поділений на 7 груп в залежності від виду мученицької смерті. Отець Тіводор Стефан включений у ІV групу „Померли у в’язниці або у таборі ГУЛАГу по хворобі”.

Дружина о. Стефана Тіводора, Маріанна Янкович, народилася в сім’ї греко-католицького священика Юлія Янковича й Анни Чернек у с. Смерекова Великоберезнянського р-ну 22 серпня 1901 р.Здобувши початкову і неповну середню освіту, у 1915 році вступила до Ужгородської дівочої учительської семинарії, яку закінчила у 1919 році. 25 листопада того ж самого 1919 року вийшла заміж за богослова, майбутнього священика Тіводора Стефана. В подальшому ділила з ним всі життєві радощі й труднощі, завжди готова допомогти в його нелегкій душпастирській праці. Померла в м. Мукачево.