2007-02-01

АНТОНИШИН Стефан

Парох церкви Собору Пресвятої Богоматері (8 січня) в с. Костева Пастіль Великобкркзнянського р-ну.

Народився 5 серпня 1901 р. в сім'ї службовця Василя Антонишина та Марії Можко в м. Львові. Відчувши покликання до служіння Господові, вступив у монастир. Після відповідних чернечих і священичих студій, будучи монахом Станіславського (Івано-Франківського) монастиря, 12 серпня 1928 року прийняв святу Тайну священства з рук єпископа Станіславської єпархії Григорія Хомишина.

У 1928-1939 рр. Як монах Станіславського монастиря редемптористів виконує місіонерську роботу. У 1939-1940 рр. Працює парохом в с. Бозков Станіславської єпархії, з 1940 по 1941 р. - парох у с. Брунери, а з 1941-1945 рр. - парох в с. Горлиця Долина тої ж єпрахії. Через гоніння радянською владою Греко-католицької Церкви в Галичині і незгоду возз'єднатися з російським православ'ям у 1945 р. шукає спасіння в Мукчівській єпархії - просить єпископа Теодора Ромжу прийняти його священиком.

Отець Стефан Антонишин був призначений парохом в с. Княгиня, а в 1946-1948 рр. Працює парохом в с. Костева Пастіль Великоберезнянського р-ну. Готуючись до рішучих наступів проти Греко-католицької Церкви на Підкарпатті, радянські власті у першу чергу заарештовують священиків-галичан: оо. Стефана Антонишина, Андрія Дубицького, Йосифа Чубатого та Іллю Янковського. Співробітники КДБ 8 вересня 1948 р. заарештовують, а Закарпатський обласний суд 13 листопада засуджує о. Стефана Антонишина на 10 років позбавлення волі, з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна на підставі ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР.

Про подальшу долю о. Стефана Антонишина відомостей немає, можливо, його тлінні останки спочивають в одній з безіменних могил на безмежних просторах далекого Сибіру.