2009-04-24ГРОМАДА

Вірники Хрестовоздвиженськох парафії у Рахові моляться на вулиці

У Світлий вівторок, 21 квітня, владика Мілан відвідав Хрестовоздвиженську парафію у м. Рахові. Навіть у робочий день тут зібралися понад 200 вірників. На жаль, до їхньої ж власної церкви цих людей не пускають, тож того дня, так як і вісім років поспіль, греко-католицькі вірники молилися у жахливих умовах під відкритим небом на вулиці під пагорбом, на якому стоїть храм. Церкву, що була побудована греко-католиками, у 1949 році насильно відібрали від них. Прикро, що навіть на Великдень їм заборонили освячувати тут паски, тому вірники Хрестовоздвиженської парафії були змушені податися до іншої парафії.

Історична довідка:

У 1801 році в частині Рахова під назвою Акна існувала дерев’яна, недавно відремонтована греко-католицька церква. Теперішня церква – типова мурована базиліка. Вважається, що перша Служба відбулася у 1826 році.

У храмі стоїть великий, майстерно зроблений вівтар з вівтарною іконою. Увесь зворотний бік цієї ікони списаний латинським текстом, що повідомляє цікаві дані. Стараннями тодішнього акна-рахівського священика Івана Чернека було помальовано церкву  і вівтар на утішення душі попереднього, вже покійного пароха Симеона Андруховача. Виконав цю роботу на пожертви вірників у 1832 році Андрій Ворохта за 1000 золотих флоренів за посередництвом братів Йосипа і Корнелія Романовських із Галичини. Далі йдеться про першого куратора Бочко-Рахівської церкви Михайла Колача, ревного вірника і добродійника, що був причетний і до облаштування Акна-Рахівської церкви.

З наступного тексту довідуємося, що до створення вівтаря був причетний парох Симеон Андрухович, який оплатив роботу власними грішми, а вирізав вівтар Іван Юроденко з сином Романцем з галицького села Надвірна у 1822 році.

За матеріалами з енциклопедії Михайла Сирохмана «Церкви України. Закарпаття». – Львів: Видавництво «Мс», 2000.

 Фотографії з події