2009-11-12ВОЛОВЕЧЧИНА

У Верхніх Воротах вшанували Матір Божу

В суботу, 7 листопада, майже з усіх куточків Воловеччини з’їхалися вірники, щоб бути присутніми на святі, яке було влаштовано одразу з двох нагод.

У нашому краї є традиція переносити ікону Матері Божої Неустанної Помочі з села в село кожної Першої суботи місяця. Тому свято починалося саме з цього приводу. Вірники греко-католицької церкви с. Лази процесійно принесли ікону до Верхніх Воріт. З величальними піснями та радісним настроєм їх зустріли верхньоворітці.

Розпочалася подія акафістом до Божої Матері, після чого вірники помолилися ще й Ружанець до Пресвятої Діви. А Святу Літургію розпочав декан Воловецького деканату, протоієрей о. Василь Гуйван. Допомагали йому запрошені парохом с. В. Ворота о. Василем Савчуром священики з навколишніх сіл: Завадки — о. Юрій Пайтина, Нижніх Воріт — о. Михайло Плець, Підполоззя — о. Василь Реміцький, Перехресного — о. Сергій Далекорей.

По закінченні Літургії священики зачитували перед іконою Матері Божої Неустанної помочі прохання, що були написані самими вірниками. Їх велика кількість, а також різноманітність прохань вражали.

Після Служби Божої свято перенеслося із храму на подвір’я і продовжилося ще одною важливою для верхньоворітців подією — освяченням каплиці Божої Матері. З цієї нагоди приїхав до нас ректор Ужгородської богословської академії ім. Блаженного Теодора Ромжі протосинкел Тарас Ловска.  Раніше місце в центрі села пустувало, а тепер тут красується дуже гарна і вишукана капличка. В золотавому обрамленні возвеличується статуя Божої Матері з Маленьким Ісусом на руках. Білий колір постаті символізує непорочну чистоту та смиренність Матері Божої. А для нас, її дітей, він є свідченням духовного піднесення та внутрішнього очищення. Біля ніг Марії — квіти. Тепер усі, хто буде проходити або проїжджати повз статую, будуть мати можливість поклонитися Богородиці і попросити її про покровительство.

До речі, кілька разів прихожани Верхньоворітської греко-католицької церкви жертвували гроші на зведення каплиці, але якби не благодійницькі внески, то, можливо, ми б ще не скоро милувалися красою цієї споруди. Тому тут доречно назвати імена благодійників. Це приватні підприємці брати Василь та Анатолій Сличко, Василь Рошко, уродженка с. В. Ворота, а тепер мешканка м. Києва Ганна Сличко, яка не забуває про рідний край, Заслужений вчитель України, колишній директор Верхньоворітської ЗОШ Марія Зозулинець.

ПІсля освячення зі словом до вірників звернувся о. Тарас Ловска. Він виголосив промову, в якій закликав молодь присвятити своє життя служінню Богу. Отець Тарас багато говорив про покликання: „Професій багато... Але Бог кличе”.

Наприкінці свята настоятель Верхньоворітської церкви о. Василь Савчур подякував священикам і вірникам за те, що не лишилися байдужі та нечулі, а прийшли, щоб розділити цю радість і прославляти Бога. 

Вл. інф.