2007-01-15

ІВАНЧО Юлій

Парох церкви св. Миколая-Чудотворця (19 грудня) в с. Люта Великоберезнянського р-ну

Народився 30 листопада 1906 р. в сім'ї греко-католицького півцеучителя Юлія Іванчо та Марії Галас у с. Дунковиця Іршавського р-ну. Початкову освіту здобув у церковнопарафіяльній школі, і батьки здібного хлопця віддають до Ужгородської гімназії, яку закінчив у 1926 році . Здобувши середню освіту, продовжив навчання в Пряшівській духовній семінарії.

2 березня 1930 р; був рукоположений на священика єпископом Пряшівської Греко-Католицької єпархії Павлом Гойдичем. Після висвячення декілька місяців працював помічним священиком у м. Мукачево. В 1930—1938 рр. був парохом у с. Руське Поле Тячівського р-ну. Після Мюнхенської угоди (30 вересня 1938 р. ) з жовтня 1938 по березень 1939 рр. як політичний біженець проживає у м. Ужгород. 1939 р. — парох у с. Невицьке Ужгородського р-ну, в 1940—1941 рр. був помічним священиком Ужгородської Преображенської церкви (Цегольнянська), а з 1941 по 1947 рр. — парох у с. Люта. В 1942 р. за ревну й віддану душпастирську роботу єпископ відзначив його титулом почесного намісника (декана). Отець Юлій був дописувачем тогочасних релігійних видань. В "Міссійному Календарі" за 1936 р. побачила світ його стаття "Абессинскі христіяне".

Радянські власті, готуючись до рішучого наступу по ліквідації Греко-Католицької Церкви, шукають і, при бажанні, знаходять "ворогів народу". Саме за таким обвинуваченням у листопаді 1947 р. був заарештований о. Юлій. У кримінальній справі організація, яку ніби-то очолював о. Юлій Іванчо, була названа „Визвольним комітетом Підкарпатської Русі” до якої входили: заступник голови М.М.Бандусяк, Б.Д.Балецький, учитель школи глухонімих в Ужгороді, М.І.Буксар, інспектор Ужгородського районного відділу освіти, Д.І.Галас, бібліотекар, Г.Г.Кирлик, Головний бухгалтер Великоберезнянського державного банку, І.М.Лелекач, помічний священик у с.Люта, С.В.Шеба селянин с.Люта Великоберезнянського району.

Військовим трибуналом прикордонних військ МВС Закарпатського округу 13-14 лютого 1948 року о.Юлій Іванчо був засуджений на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна . Побувавши у відомих тюрмах-розподільниках міст Львова і Києва, був вивезений у табори ГУЛАГу Мордовської АРСР, де його працю сталінські рабовласники використовували на різних важких будівельних роботах. З місць позбавлення волі повернувся додому в березні 1956 р. і проживав у м. Ужгород. Працюючи шофером, мав добру нагоду проводити підпільну душпастирську роботу майже на всій території Мукачівської єпархії. Цю можливість о. Юлій з успіхом повною мірою використовував. 17 травня 1979 р. на 73-му році життя і 49-му році свого душпастирства о. Юлій Іванчо помер в м. Ужгород в результаті інфаркту серцевого м'яза.

Дружина о. Юлія Іванчо, Маргарета Гладоник, народилася 7 листопада 1910 р. в сім'ї греко-католицького священика о. Стефана Гладоника й Анастасії Горзов у с. Обава Мукачівського р-ну. 20 лютого 1930 року вийшла замуж за богослова Ужгородської Духовної семинарії Іванчо Юлія, для якого в дальнійшому була вірною помічницею у його нелегкій душпастирській праці. В їх сім’ї народилася одна дочка Єва-Марія-Терезія 1930 р.н.(дружина греко-католицького священика о.Лелекач Івана).Працювала санітаркою в дитячому санаторії у с. Оноківці Ужгородського р-ну.