2007-01-15

КАБАЦІЙ Рудольф Реже

Парох церкви Успення Пресвятої Богородиці (28 серпня) в с. Середнє (з 1971 р. — смт. Середнє) Ужгородського р-ну

Народився 7 травня 1885 р. в сім'ї греко-католицького півцеучителя Івана Кабація і Марії Карпинець у с. Страбичово Мукачівського р-ну. Початкову освіту отримав у рідному селі, а в 1896 році батьки віддали його для продовження навчання в Мукачівську гімназію.Здобувши середню освіту в Мукачівській гімназії в 1904 р. продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії .

11 грудня 1910 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Юлій Фірцак в Ужгородському кафедральному храмі рукоположив на священика  10 богословів: Берец Стефана, Генцій Павла, Греньов Стефана, Желтвай Віктора, Когут Стефана, Сабов Валентина, Уйгелі Євгена, Ханат Івана, Шуба Андрія, серед яких був і Кабацій Євген (Рудольф) . Після висвячення єпископ призначає його помічним священиком у с. Великі Лучки Мукачівського р-ну. В 1911 — 1916 рр. працює парохом в с. Латірка Воловецького р-ну, в 1916 — 1919 рр. був парохом у с. Ділок Мукачівського р-ну. З 1919 по 1932 рр. працює помічним священиком у м. Мукачево, де одночасно з 1923 по 1932 рр. викладав Закон Божий у Мукачівській гімназії. В 1932 — 1938 рр. — парох у с. Середнє.

Під час Карпатської України зазнав переслідувань, був заарештований і на протязі 14-ти тижнів ув'язнений в концтаборі "Думен", потім засуджений на два роки ув'язнення, яке замінили висилкою на територію Угорщини. Як угорського підданого його виселили 1 лютого 1939 р. з Карпатської України за кордон,  на територію Мадярщини . Після березневих 1939 р. подій він повертається в с. Середнє, де продовжує душпастирську роботу до 1948 р. Чесно й акуратно виконуючи свою душпастирську роботу, не міг бути не поміченим церковною владою. Єпископ Олександр Стойка відзначає його в 1935 р. титулом почесного намісника (декана). В 1939 р. призначається радником єпископської Консисторії, а 1940 р. нагороджений титулом почесного архідиякона.  З 1937 по 1939 рр. виконував функції намісника (декана) Середнянського деканату. В 1940 — 1944 рр. був головою ревізійної комісії Карпатського Банку. В 1942 р. його нагородили Хрестом національної оборони. Отець Рудольф Кабацій написав передмову до річного звіту на 1939 — 1940 н. р. державної горожанської школи в Середньому.

Після "визволення" Радянською Армією Середнього 26 жовтня 1944 р. нові владарі з підозрою ставляться до о. Рудольфа Кабація і дуже обережно починають шукати різних підходів, щоб схилити його до переходу на російське православ'я. Але, оскільки він був непохитний у своїх переконаннях, то в 1945 р. згадали про його зв'язки з угорцями, і працівники КДБ 8 листопада 1945 р. заарештували, а Закарпатський обласний суд 20 лютого 1946 р.засудив о. Рудольфа Кабація по сфабрикованій справі на 8 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.

Після суду був відправлений в табори ГУЛАГу м. Караганда Казахської РСР, де працював на різних будівництвах. З місць позбавлення волі додому в м. Мукачево повернувся 1954 р. інвалідом. В одному із таборів ГУЛАГу з невідомих причин був сильно побитий, в результаті чого мав 7 (сім) ребер поламаних. Приїхавши в Мукачево, поселився у свого тестя, де й проживав на утриманні його сім'ї. Помер о. Рудольф Кабацій 23 січня 1973 р. на 88-му році життя і 63-му році свого душпастирства в м. Мукачево. На підставі ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Рудольф Кабацій реабілітований 8 жовтня 1992 р.

Дружина о. Рудольфа Кабація, Ольга Данканич, народилася в сім'ї учителя Будапештської горожанської школи Михайла Данканича . В одній з тогочасних газет було відмічено, що „Родольфъ Кабацій, причетник єпархіи 21-новембра вінчався в  Будапештѣ съ Ольгою Данканичъ, донькою А.Данканича профессора гражданской школы в Будапештѣ.”