2007-01-15

КАМПОВ Йосиф

Парох церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня) в м. Берегово

Народився 30 травня 1897 р. в сім'ї ремісника-шевця Івана Кампова та Берти Ференці в м. Берегово. Після закінчення початкової школи в 1907 р. був прийнятий в Берегівську гімназію, яку закінчив 1915 р.  Виявивши бажання присвятити життя священицькому покликанню, в цьому ж році поступив в Ужгородську духовну семінарію.

Після успішного завершення навчання 19 грудня 1920 р. єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп в Ужгородському кафедральному храмі рукоположив на священика  6 богословів: Дюркович Андрія, Раковці Ференца, Сухі Василя, Феделеш Елемира, Хіра Олександра, серед яких був і Кампов Йосиф . Після висвячення працює єпископським архіваріусом і мажордомом. 1921 — 1924 рр. був помічним священиком у м. Берегово й одночасно викладав Закон Божий у Берегівській гімназії. 1924 — 1925 рр. був парохом у с. Гудя Виноградівського р-ну. В 1925 — 1946 рр. — парох у с. Іршава (з 1982 р. — м. Іршава). З 1946 по 1949 рр. він є парохом у м. Берегово. Визнаючи його душпастирські заслуги і ревну катехитичну роботу, єпископ Олександр Стойка нагороджує о. Йосифа Кампова титулом почесного намісника (декана). У 1938 — 1946 рр. був намісником (деканом) Боржавського деканату. З 1940 р. — радник єпископської Консисторії. Єпископ Олександр Стойка в 1941 році назначає о.Йосифа суддею  („Judices”) від провінціального духовенства при „Трибуналі богоспасаемой Епархіи мукачевской”.

На початку 1949 р. органи влади при активній підтримці КДБ розпочинають головний ї вирішальний наступ по ліквідації Греко-Католицької Церкви і майже одночасно у всіх містах і районних центрах області закривають греко-католицькі церкви, які пізніше передають православним громадам, а священиків цих церков, які не погодилися возз'єднатися з російським православ'ям, заарештовують. Так, вночі з 1-го на 2-ге лютого 1949 р. працівники Берегівського КДБ заарештовують о. Йосифа Кампова і вже 2 лютого ранком в Ужгородському КДБ його допитує слідчий — чекіст Волков.

29 березня 1949 р. Закарпатський обласний суд під головуванням судді Шолом на підставі ст. 54-4 і 54-10 ч. 2 КК УРСР засудив о. Йосифа Кампова на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна. Основні пункти обвинувачення були такі: у церкві читав (знайомив) вірникам єпископські циркуляри, виписував журнал "Душпастырь" (офіційний орган Мукачівської і Пряшівської Греко-Католицьких єпархій), під час так званої "пасхальної акції" одному із своїх "вірників" комуністу не виділив муки для пасхи. Із цих обвинувачень стає зрозуміло, як на невинних священиків фабрикувалися справи й за які великі "гріхи" їх засуджував найбільш справедливий і гуманний радянський суд на багаторічне ув'язнення.

Перед тим як о. Стефан Бендас 18 липня 1949 р. був поселений у 25-й камері Ужгородської тюрми, в'язнями цієї камери були: оо. Йосиф Кампов, Адальберт Грабар, Микола Ляхович і Василь Пушкаш. Із Ужгородської тюрми він був відправлений у Львівську тюрму-розподільник. Із спогадів о. Стефана Бендаса дізнаємось, що він "наздогнав" о. Йосифа Кампова у Київській тюрмі № 1, так званій "Лук'янівці" 10 вересня 1949 р. "... Через короткий час я узнав, що нас з о. Мозер Михайлом поселяють в камеру 32, де нас радо прийняли оо. Гафич Стефан, Кампов Йосиф, Карпинець Іван, Микуляк Василь, Попович Дмитро, Станканинець Антон і Тербан Михайло... " 

15 вересня 1949 р. о. Йосифа Кампова з Київської тюрми разом з оо. Стефаном Гафичем, Адальбертом Грабаром, Стефаном Легезою, Дмитром Поповичем, Антоном Станканинцем і римо-католицьким священиком Кальманом Бартфаєм відправили у тюрми-розподільники міст Москви, Кірова... Нарешті у лютому 1950 р. він прибув на місце призначення в табори ГУЛАГу містечка Потьма Мордовської АРСР, де його працю використовували на різних важких будівельних роботах. Тут він замість прізвища й імені мав номер И-147.

З місць позбавлення волі повернувся додому в м. Берегово 6 липня 1956 р., де проживав на утриманні дочки Клари. Дома о. Йосиф ні на одну хвилину не забував про своє покликання і таємно обслуговував греко-католицьких вірників у м. Берегово й на околиці. 24 лютого 1986 р. на 89-му році життя і 66-му році свого душпастирства о. Йосиф Кампов помер у м. Берегово, а 26 лютого вночі таємно відправили чин похорону його олтарні брати оо. Стефан Бендас, Микола Васовчик і Іван Гриценко. 

Згідно ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Йосиф Кампов реабілітований 7 липня 1992 р. Закарпатською прокуратурою.

Дружина о. Йосифа Кампова, Марія Ортутай, народилася 10 жовтня 1899 р. в сім'ї греко-католицького півцеучителя Антона Ортутая і Марії Сочки в с. Сімер Перечинського р-ну. Вона була четвертою і найменшою дитиною в сім’ї півцеучителя, який полмер у 1908 році. В 1915 році вона як сирота була прийнята на перший курс Ужгородської учительської семінарії з правом безплатного проживання в інтернаті імені „Єлизавети” для сиріт півцоучителів .Закінчила учительску семінарію у 1919 році.2-го грудня 1920 року вийшла заміж за богослова, майбутнього священика, і як вірна дружина, вона пройшла з ним крізь усі життєві радощі й незгоди, завжди намагалася бути помічницею в його нелегкій душпастирській роботі. Разом із чоловіком виховали двох дітей: Клару 1921 р.н. (дружина лікаря Олександра Ковача) і Йосифа 1923 р.н.. В 1949 р., залишившись не тільки без чоловіка, але й без роботи, проживала на утриманні дочки Клари в м. Берегові. Дочекалася повернення чоловіка із таборів ГУЛАГу, але недовго їм судилось прожити разом — 9 березня 1958 р. на 59-му році життя вона померла в м. Берегово.