2010-08-19ВІДПУСТ

Преображення (у) парафії на Цегольні


Вірники Ужгорода та навколишніх сіл здавна знають, що19 серпня на свято Преображення Господнього варто йти на Цегольню. Тут вже багато років відбувається  велелюдний відпуст. Цього року на подвір’ї біля нещодавно повернутого громаді парафіяльного будинку (тут знаходиться тимчасова каплиця, де проводяться Богослужіння) теж зібралося багато Божого люду. Нова ж церква, на фундаменті якої минулоріч проводилася святкова Служба Божа, зараз строїть у риштуванні: стіни дотягнуті вже під перекриття.

Напередодні, 18 серпня, у Преображенській парафії відбулася Велика Вечірня з литією та молитовні чування. А на саме свято владика Мілан очолив Архієрейську Божественну Літургію під відкритим небом, в якій з ним співлужили майже 20 священиків.

У своїй проповіді наш владика звернув увагу на те, чи правильно ми розуміємо значення цього празника Преображення Господнього. Адже для багатьох воно звелося до простої формальності: піти посвятити фрукти. А насправді воно має свій глибокий зміст й історію.
Для вибраного народу це було свято наметів, свято подяки за врожай і згадка про те, що Господь вів їх у пустелі, годував їх, піклувався ними. Нині ж ми є тим новим Божим народом, і Він так само живить нас у пустелі нашого життя.

Владика наголосив, що варто і потрібно свідчити про присутність Бога у нашому житті. Особливо це стосується сім’ї. Передавання віри своїм дітям і внукам – найголовніше завдання батьків.

Владика Мілан також говорив про символічність місця, на якому проводилася святкова Літургія. Адже у цьому скверику до 1949 року стояла статуя Серця Ісусового. У радянські часи, коли у парафії відібрали і церкву і всі інші приміщення, ця статуя опинилася в одній з останніх каплиць Хресної дороги на Калварії. І саме там 28 квітня 1989 року о. Юрій Федака разом із небагатьма вірниками вперше після років підпілля публічно відправив вечірню Великої П’ятниці. То був певний знак настання переміни. Так гора Калварія стала для нас горою Преображення. І тепер сподіваємося, що невдовзі статуя Серця Ісусового повернеться на своє місце, до парафії.

Під час Служби Божої Августин Соланський та Віталій Лавринюк, випускник УжБА,  прийняли єрейські свячення.

Також наприкінці Богослужіння за багаторічну успішну співпрацю у відновленні Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан вручив Архієрейську грамоту Апостольському протонотарію, прелату, референту у справах місії дієцезії Фулда (Німеччина) о. Лукіану Ламзі, др., котрий активно допомагав у будівництві нової церкви.

Завершилася Літургія традиційним многолітствієм, освяченням овочів та фруктів і мируванням.

Історична довідка

Парохіяльна Церква Преображення Господнього на вулиці Цегольнянській в Ужгороді була збудована 1802 року (М. Лучкай записав у своїй «Історії карпатських русинів», що наву з вівтарем було споруджено в 1781 році, а в 1787 році було оновлено вежу). Місце купила цісарська скарбниця від сім’ї Долинаїв. Цісар як патрон церкви фінансував будівництво. План церкви створив придворний архітектор Йосип Фрідман, а для спорудження храму багато попрацював тодішній парох Іван Шустай.

У 1805 році прихід налічував 2372 вірників. Повністю закінчив спорудження церкви намісник Іван Ляхович. Біля церкви було закладено чудовий сад, розарій та квітники.

1897 року церкву оновлено: турню покрито бляхою, розмальовано хори, стіни зовні побілено і прибудовано сакристію. Можливо, якраз тоді відомий художник Ігнатій Рошкович намалював вівтарну ікону. Під храмом були поховання парохів та жертводавців церкви.

Останнього греко-католицького пароха Цегольнянської церкви Данила Бачинського-сина було заарештовано 1949 року і засуджено на 10 років каторги.

У радянський період храм, згідно з актом від 17 лютого 1949 року, передали православним. У 1959 році його закрили, вежу розібрали, забілили розпис Й. Бокшая й облаштували тут обчислювальний центр університету. 1991 року почалася відбудова церкви для православної громади.
Греко-католики ж довгий час молилися на подвір’ї церкви біля каплиці Михайла Лучкая.

М. Лучкай був греко-католицьким священиком, відомим істориком, лінгвістом, перекладачем, культурним та громадським діячем Закарпаття. Він похований біля Преображенської церкви, в якій служив. Силами учнів Ужгородської гімназії було встановлено меморіальну таблицю з написом: « Тут похоронений о. Михайло Лучкай (1787 – 1843) – автор першої руської граматики і карпаторуський будитель. 15 мая 1927 р.»

1989 року колектив Ужгородського училища прикладного мистецтва відреставрував і розмалював капличку, що була страшенно занедбана. Відтоді тут почалися регулярні греко-католицькі богослужіння.

За матеріалами з енциклопедії Михайла Сирохмана «Церкви України. Закарпаття». – Львів: Видавництво «Мс», 2000.