2010-12-16ВИДАННЯ

Михайло Сирохман зробив зріз сучасного церковного будівництва у нашій єпархії

У четвер, 16 грудня, в єпископській резиденції відбулася презентація книжки відомого краєзнавця і мистецтвознавця Михайла Сирохмана “Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії”.

300-сторінковий великоформатний кольоровий альбом є своєрідним підсумком церковного будівництва на Закарпатті за останніх двадцять років. Гортаючи книжку, можна прослідкувати різні тенденції, які панують в нашому сакральному будівництві з 1990-го року. 

Автор розділив архітектурно-будівельну діяльність єпархії на два періоди: перший – 1990-і роки, другий – 2000-ні. Перший період припадає на час єпископства владики Івана Семедія (1989 – 2002), другий визначається діяльністю владики Мілана Шашіка.

Як зазначив пан Михайло, на початку 1990-х років виникла нагальна потреба у спорудженні нових храмів, адже Церква, яка вийшла із підпілля, опинилася без майна, майже без храмів, парафіяльних будинків тощо. Люди часто на свій розсуд бралися до будівництва. Метою було створення приміщення для відправ, архітектурна ж складова відходила на другий план. Багато громад молилися у пристосованих приміщеннях (колишніх фарах, дитсадках, у будинках культури, магазинах тощо), сподіваючись на повернення старих церков. З 1992 року почали поставати новозбудовані церкви. Усе це були порівняно невеликі базилічні споруди з вежею на західному фасаді. Споруджувались вони часто без належної участі архітекторів. Архітектурно довершеними творами того періоду можна назвати храми в Чабині, Нижньому Коропці, Стеблівці, Стрипі, а храм у Боржавському – найбільш довершеною сакральною спорудою десятиліття. Загалом з 1990 до 2000 року включно було збудовано 30 церков і 9 каплиць, ще 2 церкви постали внаслідок реконструкції пристосованих приміщень.

На початку 2000-х років було завершено ряд церков, будівництво яких починалося у 1990-х. Водночас розгорнулося масштабне будівництво нових храмів.

Головним типом греко-католицького храму залишається видовжена однонефна базиліка з вежею над входом. Водночас вперше в області розробляються проекти церков з домінуючим центральним куполом з варіюванням композиції основних об’ємів і форми купола – від строгої візантійської напівсфери до шоломоподібного, грушеподібного, конічного. Нова тенденція – спорудження сучасних церков з асиметричними фасадами. Цінним здобутком нового будівництва стало поширення дерев’яних церков і прагнення відродити старовинні стилі основних етнічних груп Карпат – лемків, бойків, гуцулів.

Михайло Сирохман також зазначив, що метою презентованого видання було розповісти не лише про новозбудовані храми та архітекторів, які доклалися до їхнього втілення, але й показати всі мистецькі явища, що виникли протягом останніх двадцяти років на теренах єпархії. Адже у церковне мистецтво прийшли не лише професійні архітектори, а й художники, різьбарі, скульптори.

Звучали прізвища архітекторів Арнольда Медвецького, присутнього на події Михайла Кравчука, Василя Черкуна, Ярослава Балога, Василя Ількова, Олександра Андялоші та інших. Згадали також про фахово виконані фрески й ікони Антона Ковача, Олега Гораля, Ігоря Сідуна, Ганни Бойко, Йосипа Пала, Василя Пала, Василя Романіва, а також реставраційні роботи Павла Ковача в Успенському храмі села Білки та в єпископській резиденції. Найкращими іконостасами 20-річчя названо твори Йосипа Волосянського, Михайла Приймича, Петра Ходанича. До найвищих мистецьких здобутків єпархії ввійшли престоли та інші атрибути роботи талановитих скульпторів Василя Романа і Петра Матла.

Закарпатські журналісти вже мали змогу на власні очі бачити багато зразків сучасної церковної архітектури, адже владика Мілан неодноразово організовував оглядові поїздки для мас-медійників по різних парафіях та деканатах. На презентації нового видання усе сказане автором також було підтверджено численними фотографіями етапів будівництва нових греко-католицьких храмів. Окрім того, на зустріч завітали архітектор Михайло Кравчук з Рахова та протоієрей Володимир Проданець, адміністратор парафії села Богдан Рахівського деканату. Вони виявилися дуже вдалим творчим тандемом, і протягом майже 11 років їхньої плідної співпраці збудовано і вже освячено п’ять церков.

Проректор Закарпатського художнього інституту Михайло Приймич закцентував свою увагу на тому, що презентована книжка видана на вшанування єпископа Андрія Бачинського не випадково. Мистецтвознавець вбачає багато спільного у подіях єпархіального життя за часів владики Андрія і сучасних тенденціях динамічної розбудови Мукачівської греко-католицької єпархії. І хоча нове церковне будівництво, представлене у цьому виданні, можливо, не завжди досконале за своїми архітектурними і художніми формами, але воно покликане припинити протистояння між громадами, покласти край боротьбі за старі храми.

Підсумовуючи усе сказане, владика Мілан вдало підмітив, що протягом останніх років будівництво нових храмів у єпархії велося швидше, ніж готувалося до друку нове видання. Багато тих церков, котрі у книзі представлені ще в проекті чи на певному етапі будівництва, сьогодні вже повністю завершені та освячені.

Загалом, з часу виходу із підпілля у Мукачівській греко-католицькій єпархії постало 150 нових церков і каплиць. З них 114 протягом свого єпископства освятив владика Мілан (115-а церква буде освячена 19 грудня у селі Сусково Свалявського деканату). На різних стадіях зведення знаходяться 60 храмів. Ще 30 громад моляться у пристосованих приміщеннях і очікують на початок будівництва свого нового храму.

Вл. інф.

Фотографії з презентації