2010-12-15ОСВЯЧЕННЯ

На Андрія у Верхньому Водяному освячено нову дерев’яну церкву

13 грудня владика Мілан завітав до парафії села Верхнє Водяне (Вишня Апша) Великобичківського деканату. Вірники з радістю зустріли свого владику, який приїхав, щоб освятити їхній новий храм святого Андрія Первозванного.

Для цієї греко-католицької громади ця подія була довгоочікуваною і вистражданою, адже з самого початку її реєстрації життя громади не було легким. Оскільки старий храм їм не повернувся, довелося проводити Богослужіння у пустуючому приміщенні магазину. Згодом громаді виділили ділянку і 11 грудня 2004 року відбулося освячення владикою Міланом наріжного каменю під спорудження нової церкви.

І ось через шість років нарешті плани втілилися – владика освятив завершене будівництво дерев’яного храму і новий престол.

Фотографії з події

Історична довідка:

У 1751 році в селі Вишня Апша (Верхнє Водяне) була дерев’яна церква св. арх. Михаїла з вежею, прикрашена всіма образами. У 1801 році згадується дерев’яна церква, що розпадалася, але вже був план нового храму.

Сьогочасна стара греко-католицька церква споруджена 1870 року (за іншими даними – 1893 р.) під керівництвом майстра Василя Тафія в характерному для Потисся стилі. Завдяки чеському досліднику Флоріану Заплеталу збереглося зображення церкви  з 1921 року. На знимці видно ладний п’ятистінний зруб вівтаря, різновисокі дахи над вівтарем та навою, вкриті новим ґонтом, невисокий конічний шпиль над бабинцем.

На жаль, нині важко здогадуватися, що церква дерев’яна, стіни поштукатурено, дахи оббито бляхою, конічний шпиль замінено на завершення непевної форми, на головному фасаді винос даху сперто на дві металеві труби.

За матеріалами з енциклопедії Михайла Сирохмана «Церкви України. Закарпаття». – Львів: Видавництво «Мс», 2000.


Останній парох греко-католицької церкви Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста в с. Верхня Апша ( з 1946 року – с. Верхнє Водяне) о. Федір Ференчик 24 липня 1948 року був заарештований працівниками КДБ. А обласний суд, визнавши його винним у якійсь сфабрикованій справі, засудив на 10 років позбавлення волі з поразкою у правах на 5 років і конфіскацією належного йому майна.

Після суду він був відправлений до Львівської тюрми-розподільника. Уже немолодий, о. Федір важко переносив тюремне життя і в серпні 1949 року на 71-му році життя і 43-му році свого душпастирства помер. Як і всіх померлих в’язнів, його хоронили таємно вночі. Тлінні останки о. Федора спочивають в одній із безіменних могил, можливо, на Янівському цвинтарі у Львові.

Згідно зі ст. 1 Закону Української РСР „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 року о. Федір Ференчик реабілітований 16 червня 1993 року Прокуратурою України.

Бендас С. М., Бендас Д. С.
Священики-мученики, сповідники віри. – Ужгород: Закарпаття, 1999.