2011-04-04ЕКСКУРСІЯ

Парафії та церкви Тур’янської долини

відвідали закарпатські журналісти разом з владикою Міланом

Другого квітня відбулась чергова оглядова подорож Преосвященного владики Мілана та місцевих мас-медійників церквами Мукачівської греко-католицької єпархії. Цього разу поїдка охопила місцевість Тур’янської долини. Загалом Перечинський деканат налічує 19 греко-католицьких громад. До 1949-го року до нього надлежало 20 греко-католицьких церков. На цей час з них не повернуто жодної, тільки у с. Bільшинки у старому греко-католицькому храмі впроваджене почергове богослужіння з православною громадою. Тому й не дивно, що у цій місцевості відроджені громади почали активно будувати нові церковні споруди.

1. Першою зупинкою став храм Вознесіння Господнього у селі Сімерки. Біля храму владику та журналістів зустрів о. Микола Дербак (мол.), який трохи розповів про саму будівлю, а також про життя парафії.

У 1751 році в селі була дерев’яна церква св. Миколая. У 1820 році збудували типову муровану базилічну церкву, яку за часів підпілля було відібрано та передано православній громаді. У цьому селі на фарі, яку нещодавно повернули громаді, народився владика Костянтин Сабов (1926-1982) – подвижник Греко-католицької Церкви часів підпілля.

Відроджена греко-католицька громада була зареєстрована 1991 року. 24 жовтня 1999 року, оскільки впровадити почергове моління не вдалося, владика Йоанн Семедій освятив хрест та камінь під спорудження нової греко-католицької церкви. Завешену церкву освятив владика Мілан 7 серпня 2004 року.

2. Другою зупинкою було село Сімер. Оскільки тут також не вдалося впровадити почергове моління, владика Мілан 20 серпня 2006 року освятив хрест, наріжний камінь та ділянку під будівництво храму Покрову Пресвятої Богородиці. Зараз храм іде до завершального етапу будівництва. Громаду обслуговують священики з Перечина.

3. У селі Порошково у 1751 р. згадується дерев’яна церква св. Миколая. 1762 року було добудовано муровану церкву з виразними рисами бароко. 1949 року церкву перетворено на православну. Цінною мистецькою пам’яткою були розкішно різьблені дерев’яні  двері, знищені православною громадою під час недолугого ремонту 2008 року.

Оскільки не вдалося впровадити почергове моління, владика Мілан освятив наріжний камінь під будівництво храму святиx Кирила і Методія 23 жовтня 2004 р. Надбані хрести 4 липня 2008 р. освятив Його Високопреосвященство кардинал Йоахим Майснер, а 18 липня 2009 р. владика Мілан освятив завершений храм. Зараз у церкві проводить богослужіння о. Дмитро Тулай.

Цього дня важливою подією стало освячення каменю під будівництво парафіяльного будинку та катехитичного центру с. Порошково (фотографії з події).

Преосвященного владику Мілана зустріла молодь. З вітальним словом до єпископа звернувся адміністратор парафії о. Дмитро Тулай. На цю історичну подію, хоча й робочого суботнього дня, зібралося багато людей. У своєму слові владика висловив радість, що незабаром діточки та молодь парафії будуть мати приміщення, де спокійно зможуть займатися та ближче пізнавати Господа через катехитичні заняття. Оскільки зараз нема відповідного приміщення, зустріч з молоддю проводиться у храмі.

4. Далі була зупинка у селі Тур’я Бистра. Перша дерев’яна церква тут стояла близько від теперішнього дитсадка, а наступну спорудили на Горбі. Кам’яну базилічну церкву будували 10 років і завершили у 1811 році. Варто згадати, що парох с. Порошкова о. Іван Еґреші, був ув’язнений у сталінських концтаборах з 1949 до 1955 року.

Оскільки у старій церкві не вдалося впровадити почергове моління, 7 березня 2004 року владика Мілан освятив наріжний камінь, а 23 липня 2006 року – новий храм в честь і пам'ять св. Василія Великого. Зараз у церкві проводить богослужіння о. Іван Тернинко (мол.).

Також у цьому храмі, оскільки того дня була Задушна субота, коли поминаємо усіх померлих, владика відправив заупокійну Службу Божу, яку з ним співслужив декан Перечинського деканату прот. Мирослав Рябінчак та 9 священиків (фотографії з події).

5. Потім журналісти відвідали храм св. Івана Хрестителя у с. Свалявка. До дзвіниці з 1907 року було зроблено добудову у 1991 року, а ще через рік вона стала вівтарною частиною новозбудованої дерев’яної церкви св. Архістратига Михаїла. Протягом довгого часу це була єдина греко-католицька церква у тій частині Тур’янської долини. Вона згоріла в ніч з 27 на 28 квітня 2003 року, на сам Великдень. З допомогою благодійника д-р Маріо Маркетті з Риму після цього збудували нову муровану церкву Рождества Івана Хрестителя, яку владика Мілан освятив 7 липня 2005 року. Зараз у церкві провадить богослужіння о. Іван Тернинко (мол.).

6. У селі Тур’я Поляна, наступному пункті подорожі, теж збудували нову церкву, оскільки у старій каплиці не вдалося впровадити почергове моління. Владика Мілан 2 жовтня 2005 року освятив наріжний камінь під будівництво храму Ікони Клокочовської Богородиці, яку освятив 3 жовтня 2010 року. У храмі зараз проводить богослужіння о. Іван Тернинко (мол.).

7. Далі була зупинка у селі Тур’я Пасіка. Греко-католицькій громаді місцева влада віддала бля богослужінь будинок колишньої фари. Перед фарою поставили нових хрест, який владика Мілан освятив 2 серпня 2003 р.

8. Завершальним пунктом огдлядової поїздки стало село Тур’я Ремета. У 1771 р. в центрі села було споруджено муровану греко-католицьку церкву св. Михаїла. Біля церкви 1928 р. збудували цікаву дерев’яну красну дзвіницю на високому кам’яному цоколі, вкриту металевим шатром. У 1949 р. церкву насильно відібрали.

Греко-католицька громада відродилася 1991 року. Рішення органів влади про почергове богослужіння від 19 лютого 1994 р. не було виконане. У грудні 1994 р. владика Йоанн Семедій  освятив наріжний камінь під будівництво храму св. Архістратига Михаїла. Освячення храму здійснив владика Йоанн 21 листопада 1999 року.

У селі служив парох Віктор Дулишкович, який у 1949 був засуджений на 25 років каторги. Його було розстріляно у концлагері в с. Кенгір, у Казахстані, 26 липня 1954 р. Зараз у храмі провадить богослужіння о. Василь Савчур.

Фотографії з поїздки