2011-10-15ЮВІЛЕЙ

Двадцять років після повернення

У неділю 13 жовтня 1991 року для вірників Мукачівської греко-католицької єпархії відбулася важлива подія – Перша Служба Божа після повернення Кафедрального собору 10 жовтня 1991 р. Хоч пройшло двадцять років від того часу, але вірники нашої єпархії і по сьогодні зі сльозами на очах пригадують важкі часи підпілля. І зараз у 20-ту річницю повернення нашого собору прийшли вірні, щоб віддати славу Богу та взяти участь у Безкровній Жертві.

Святкову Архієрейську Службу Божу очолив Преосвященний владика Мілан, якому співслужили 12 священнослужителів. У соєму пастирському слові владика сказав: “Двадцять років тому прозвучала радісна новина для вірників греко-католицької Церкви не лише Ужгорода, але й усієї єпархії по різних місцях: собор повернули. В єпархіальному журналі «Благовісник» у своїх спогадах о. Олександр Легеза написав: «Я на радощах спішив шукати телефонний автомат, оскільки свого телефона не мав, щоб повідомити тодішнього єпископа Іоанна Семедія про радісну звістку. Знайшовши телефон біля кінотеатру «Москва»(сьогодні «Ужгород»), я зателефонував і сказав єпископу: «Ми, греко-католики, уже знаходимося у своєму стародавньому храмі». Покійний нині єпископ Іоанн запитав: «А хто відкрив двері церкви?», на що я відповів: «Матінка Божа».

Багато з тут присутніх, які молилися, які стояли протягом багатьох днів перед обласною радою і тут, перед cобором, зрозуміли, що це був дар Божий, що це дійсно було втручання вищої сили, це була велика Божа ласка, це був вияв охорони Пречистої Діви Марії.

Господь переміг! Тому сьогодні молимося і дякуємо. Приймімо радісну звістку, яку знову і знову проголошує Боже Слово: «Послав мене благовістити убогим». Ми всі є тими, котрі потребують Божої Сили».

Своїм співом Службу Божу супроводжував кафедральний хор ім. Блаженного Теодора Ромжі та хор семінаристів УжБА. В часі Літургії уділено дияконські свячення випускникам УжБА Ярославу Федору з м. Перечин та Івану Фурику зі с. Мала Копаня Виноградівського району.

Наприкінці владика Мілан висловив подяку всім тим, хто відстоював нашу Церкву: “Дякую нашим отцям, які служили і працювали у підпіллі і яких залишилося небагато. Дякую всім вірникам, які відкривали свої домівки для того, щоб у них таємно відбувалася Служба Божа або уділялися Святі Тайни. Дякую всім, які через свої страждання і молитви долучилися до того, щоб Божа сила перемогла, щоб Господь показав свою Силу і те, що людині здавалося непереможним – тодішній «Союз нерушымый», – стало переможеним. Нехай Ім’я Господнє буде благословенне в наших серцях, в наших думках, в наших діяннях. Нехай Господь помагає і Пречиста Діва своїм омофором нас оберігає, щоб ми були свідками радісної перемоги і Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.»

Після закінчення Літургії відбулася Велика вечірня з Литією.

Вл. інф.

Фотографії з події