2012-02-17МОНАСТИР

На свято Стрітення відзначено монахинь, що служили Господу за часів підпілля

15 лютого, на свято Стрітення Господнього, Преосвященний владика Мілан з пастирським візитом відвідав Свято-Стрітенський монастир сестер василіанок у м. Мукачеві. Перед Літургією зі словами привітання владику зустріла настоятелька обителі сестра Теодора. Архієрейську Службу Божу співслужив о. Василь Копин (якого в часі Літургії було нагороджено набедреником) та протоієрей Олексій Мешко. У Літургії владика звернувся до пастви з архіпастирським словом:

«Дорогі браття і сестри у Христі. Зібралися ми сьогодні у цій Свято-Стрітенській обителі, щоб відсвяткувати велике свято. Стрітення у Католицькій Церкві є також святом богопосвячених осіб, тому я дуже радо прийшов до цієї обителі. Нам потрібно дякувати Господу Богу, адже так як не припинилося життя нашої Церкви у часи переслідування, не припинилося і життя монаше, хоча офіційно наші монастирі не існували. Був нагляд, контроль з боку КДБ і були напади на їхні приватині обителі. Сестри, як і наші брати та священики, незважаючи на те, що їх було переслідувано службою безпеки, все ж продовжували жити богопосвяченим життям.

Потрібно дякувати Господу також за те, що кликав і в тяжкі часи, і були ті, котрі відгукнулися на покликання, казали Богу "так". Господь кличе кожного часу, лише для того потрібно мати відкрите серце. Не почує людина цей Божий поклик на дискотеках. Не почує і у гуркоті цього світу. Потрібно зупинитися, задуматися. Потрібно хотіти слухати Божий голос.

Жити у монашій спільноті є великим пожертвуванням. Деколи люди говорять: «Які гріхи та накоїла, що пішла до монастиря?» Інші люди кажуть, що втекла від світу. Це не є правдою. Ми від світу нікуди не втечемо. Спокуси всюди існують. Святі Отці Церкви говорять про велике випробовування у спокусах тих, котрі присвятили своє життя Богу. Богопосвячене життя – це відповідь людини на Боже покликання. Це один із різновидів християнського життя. Жити християнським подружжям є також Божим покликанням. Ми бачимо, що сьогодні сім’я є атакована з усіх боків. І потрібно бути відкритим для прийняття Божої допомоги, щоб жити християнським подружжям.

Монахиня є нареченою Ісуса Христа. Це є дуже важливим. Якщо Господь кличе, людина завжди залишається свобідною сказати "так” або "ні". Він нікого не змушує. Тому нам потрібно молитися за чернечі покликання, потрібно молитися, щоб цей вияв любові до Церкви не вичерпався. Якщо ми будемо мати монастирі, а вони були б пустими, не було б тих, які Господу служать, це нічого б не означало. Монастир стає видимим знаком тоді, коли у ньому є особи, які посвятили Господу своє життя.

У Церкві є різні періоди. Були  періоді розвитку, були і періоді кризи. Так було і так є. Зараз є країни, де Церква переживає велику кризу, є країни, де Церква процвітає. Є країни, де були великі монастирі, а вони стали музеями. Це не є лише у греко-католицькій чи римо-католицькій Церкві, це є і у православних. У нас відчувається секуляризація, що надходить, і тому покликань менше. Потрібно, щоб ви, браття і сестри, які є мирянами, молилися, аби Господь давав нам добрі покликання: і до священичого життя, одруженого чи неодруженого, і до монашого життя.

Хочу побажати, щоб ця жертва, яку наші сестри приносять у посвяченні себе Господеві, щоб вона була стабільною, щоб ревно служили Всевишньому...»   

Після закінчення Служби Божої, перед Стрітенським освяченням свічок і святковим мируванням, Преосвящений владика нагородив орденами Блаженного Теодора ІІІ-го ступеню 8 сестер: Ольгу Марію Ладжун, Василію Ірину Хвасту, Тересу Тетяну Тягур, Маргарету Надію Хвасту, Йосифу Ганну Куштан, Йосафату Любов Мацак, Магдалину Ірину Шипович, Марту Юлію Мешко, які служили Господу за часів підпілля. На жаль, багато підпільних наших сестер не дожили до сьогоднішнього дня.

Вл. інф.

Фотографії з події