2007-01-09

МІШКОЛЬЦІ Федір

Архіваріус, секретар-реєстратор, управитель (мажордом) єпископської палати Мукачівської Греко-Католицької єпархії

Народився 10 травня 1910 р. у сім'ї Івана Мішкольці та Марії Карпи у с. Кам'яниця Ужгородського р-ну. Закінчивши 1929 р.Після закінчення Ужгородської  реальної гімназії у 1929р, поступив в Ужгородську духовну семінарію.

16 серпня 1936 р. під час Служби Божої в Ужгородському кафедральному храмі єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Олександр Стойка рукоположив на священика 10 богословів (Гарайда Дезидерія, Данканич Михайла, Медвідь Августина, Міня Івана, Петрашко Володимира,  Пея Михайла, Роман Антона, Терпай Василя, Чедрик Йосифа), серед них був і Мішкольці Теодор, який прийняв целібат  . Працюючи в резиденції єпископа ще до висвячення, о. Федір проявив здібності в управлінні, тому єпископ залишив його працювати в єпископській палаті і після висвячення.

Архіваріусом працює з 1932 по 1944 рр., а секретарем-реєстратором і мажордомом — 1932 — 1948 рр. У 1944 р. єпископ призначає о. Федора Мішкольці членом єпископської Консисторії. У кінці жовтня 1944 р. нова влада почала шукати в оточенні єпископа Теодора Ромжі людину, яка б допомогла їм Греко-Католицьку Церкву підпорядкувати Московській патріархії. Не одержавши згоди о. Федора бути виконавцем таких ганебних планів, працівники КДБ 14 вересня 1948 р. заарештовують його. Просидівши у камерах слідчого ізолятора КДБ майже шість місяців, поки фабрикувалась на нього справа, був засуджений 5 березня 1949 р. Особливою Нарадою при МДБ СРСР на підставі ст. 54-10 ч. 2 і 145 ч. 2 КК УРСР за антирадянську агітацію на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на 5 років і конфіскацією належного йому майна.

Через тюрми-розподільники міст Львова і Києва його відправили в табори ГУЛАГу м. Воркути, де працював у вугільних шахтах і на різних поверхневих будівельних роботах. Отець Мішкольці разом з своїм олтарним братом Чейпеш Іваном відбували своє покарання в одному із тих таборів ГУЛАГу в м.Воркуті. В’язні цього табору №10 працювали на шахті № 29, де панували нелюдські умови праці й утримання в’язнів і після смерті Сталіна і Берія, почали вимагати перегляду  їх справ. Керівництво таборів на вимоги в’язнів не реагувало, бо їм і владі вигідно було тримати безкоштовну робочу силу. В’язні табору №10  одного дня в серпні 1953 р.не вийшли на роботу. Це було вперше в Радянському Союзі, щоб люди, шахтарі і тим більше в’язні не підкорились владі. Цей приклад розповсюдився і на інші табори і ніби по команді  всі табори  відмовились працювати. Страйк продовжувався на протязі тижня. Восьмого дня  регулярна армія окружила табір.При штурмі було розстріляно багато в’язнів, між ними і наш греко-католицький священик о.Іван Чейпеш. Про цю трагедію сім’ю о.Чейпеша повідомив із табору о. Федір Мішкольці.

Додому в м. Ужгород повернувся о.Федір 1 вересня 1956 р. З 1956 по 1972 рр. працював робітником Ужгородського зеленгоспу. В 1972 р. виходить на пенсію. Помер о. Федір Мішкольці 1 липня 1976 р. на 67-му році життя і 40-му році свого душпастирства в м. Ужгород. Реабілітовано о. Федора Мішкольці 26 квітня 1989 р. Генеральною прокуратурою України.