Архієрейська Служба Божа з нагоди свята Трьох Святителів

12 лютого на празник Трьох Святителів, великих архиєреїв, Василія Великого, Григорія Богослова, Іоанна Златоустого, Преосвященний Владика Ніл, відслужив Святкову Службу Божу у семінарійній Трьохсвятительській каплиці, старої Ужгородської семінарії в Ужгородському Замку.

       Перед Службою Божою було уділено піддияконат, семінаристам 7-го курсу, Трьохсвятительської семінарії і академії ім. Блаженного Теодора Ромжі : Шкебій Добромиру, Лутак Василю, Ковач Михайлові, Кадар Василю, Кіпень Богданові, Віраг Саболчу, Лєндел Михайлові.

       Службу Божу Владикові співслужили: митр. прот. Петро-Павло Береш, ректор УжГКБА прот. Франческо Андольфатто, ректор місійної семінарії «Redemptoris Mater», прот. Юрій Кіш, о. Василь Пітра, о. Ростислав Дерев’янко, о. Міхал Вішневські та о. Степан Баранюк.

У своєму архиєрейському слові, владика Ніл, сказав:

       «Коли ми стоїмо в цій каплиці, Трьох Святителів, празник яких сьогодні святкуємо, то так, мимоволі вертаємося в пам’яті в ті часи, коли тут була наша семінарія, коли тут давав свої духовні роздуми наш великий апостол Теодор Ромжа, коли тут проповідував до семінаристів наш “Іван Златоустий” нашої Мукачівської єпархії- Олександр Хіра, і коли тут були такі священики, які потім нас учили: о. Василь Худа, о. Мирон Бескид і о. Степан Федор чи інші, формувалися як майбутні пастирі, які потім передавали нам, цю прекрасну формацію, Христового Священства, і це місце освячене їхніми молитвами, трудами і їхньою працею.

       Так є, що наша семінарія була посвячена цим Великим Отцям, Стовпам Церкви, і їх Церква називає своєю опорою. Коли ми так говоримо, про великих Отців Церкви, то мені завжди приходить на думку той прекрасний сон, який мав Папа Гонорій, який був потужною людиною в часі “золотого” середньовіччя, коли Церква переживала труднощі, і він бачить такий сон, як Латеранська Базиліка, починає хитатися і її стовпи починають зрушуватися, і потім Папа бачить монаха, дуже бідного, який підходить і своїми руками зупиняє ті стовпи і церква залишилася не зруйнована, у тому сні, Папа бачив Франциска Асижського, монаха, який був Великим Стовпом Церкви у 13 столітті, але в столітті 4, такими Великими Стовпами, опорами були якраз ці троє Святителів, пам’ять яких ми сьогодні святкуємо.

      І коли ми дивимося на їхнє життя, на їхню біографію, то ми побачимо одну спільну рису, яка притаманна цим святим, що там є сильна родина, Григорій Богослов був найстарший з цих трьох, він народився близько 320 року, і ось Григорій так говорив про свою маму: ” Моя мама була так закохана в Ісуса Христа, що дуже часто вона повторювала такі слова: “я хотіла би продати себе і своїх дітей, щоб ті гроші роздати бідним і повністю належати до Ісуса.”

     Так само ми бачимо родини інших двох Святителів і бачимо, що там була сильна родина і батьки, які любили Ісуса понад усе, заради Ісуса вони були готові продати все що мали і то є велика річ. Велика річ є запитати себе, “чи готовий я продати все що маю, щоб іти за Христом, відмовитися від усіх тих планів які я маю на своє життя?”.

     І ми співали про Святителів такі чудові слова, що ви як ті бджоли, збирали найкраще, що було у квітнику Божого Писання. Це дуже сильні слова, які Церква прив’язує до них, що то Святе Писання, є тим квітником, де ми збираємо нектар для нашого життя, збираємо усі, але найбільше повинні збирати ми, семінаристи і священники. Наше життя не може бути нормальним, якщо ми не будемо заглиблені в Святе Письмо, не будемо над Ним роздумовувати, в Нього заглиблюватися- бо це є фундамент.

     Якщо ми хочемо бути достойними наслідниками наших отців, наших священиків, які пройшли через табори Сибіру, то ми маємо будувати добрі сім’ї, які будуть вкорінені в Ісусі Христі, сім’ї побудовані на св.Писанні, на  Євхаристії, на Літургії. Стараймось дійсно як ті бджоли брати той нектар з нашої Літургії і Святого Писання.»

                                                   

                                                                                                                                                                                                                                                                             Іван ТЕРНИНКО, семінарист