Архієрейська Служба Божа  у Хресто-Воздвиженському Кафедральному Соборі

21 лютого, в Неділю про Митаря і Фарисея, Преосвященний Владика Ніл, відслужив Архієрейську Службу Божу  

у Хресто-Воздвиженському Кафедральному Соборі м. Ужгород.

 

Йому співлужили, настоятель Собору митр. прот. Іван Тидір, та прот. Мирослав Русин.

Прикрашав Службу Божу своїм співом, Архиєрейський хор ім. Блаженного Теодора Ромжі, на чолі з регентом о. Святославом Задорожнім.

У своїй архипастирському слові, Владика приділив увагу таким речам:

На початку проповіді, Владика зауважив, що ми ще знаходимося в часі Попразденства Стрітення, і ми чули чудові тропар і кондак свята.

“Коли Симеон тримав на руках маленького Ісуса, він був наповнений Духом Святим, і великою радістю. І то є великим знаком для християн, бо ми теж, як Симеон тримаємо Господа, тільки не на руках, а в своєму серці. Тепер в часі карантину ми приймаємо Тіло Христа на руки, і це є гарним знаком, бо так робили ранні християни, вони тримали Тіло Христа на своїх руках, а потім приймали його до свого серця.

Тому свято Стрітення, показує нам, з якою ніжністю ми маємо приймати Ісуса в Причасті, в Пресвятій Євхаристії, дуже важливо є, щоб ми приймали Його з великою ніжністю, як то робив Симеон.

Сьогодні маємо неділю про Митаря і Фарисея, і чуємо чудове Євангеліє  про двох чоловіків, які прийшли в Храм молитися. Вони є обоє віруючі люди, приходять до Храму, щоб зустрітися з Богом, але один з них молиться дуже зарозуміло, з великим осудженням свого брата, він починає в своїй гордості прославляти себе, і вважає, що його добрі діла є запорукою його спасіння, але Господь сказав, що той чоловік пішов додому без Божої ласки, бо він всю свою надію поклав на свої справи, на себе самого, він не поклався на Божу Благодать, але Божа Благодать є тим, що ми спасенні даремно, не нашими заслугами, а заслугами Ісуса, на Хресті.

Готуючи нас до великого посту Церква хоче показати нам, важливий момент, що ми маємо плекати в своєму серці смирення, не бути зарозумілими.

Також Ісус показує нам іншого чоловіка, Митаря, податківця, який приходить до Храму на колінах, опускає очі до землі, не сміє підвести погляд до неба, бо бачить свої провини, що він є слабка людина, але в цьому він є прекрасним, бо з його серця лине молитва ” Боже помилуй мене грішного”. Ця молитва є дуже важливою у Візантійській традиції. І кажуть Святі Отці, що в часі цієї молитви серце заполонює Святий Дух, бо там є смирення.

Тому дуже є важливо для нас, з таким великим смиренням, входити в той благодатний час Великого Посту.”

Після Служби Божої, були нагородженні Орденом  III ступеня Блаженного владики Теодора (Ромжі): пані Тетяна Козак, директор Ужгородської міської центральної первинної медико-санітарної допомоги і увесь медичний персонал, та пан Михайло Поляк, директор Обласної клінічної інфекційної лікарні і увесь медичний персонал.

                                                                                                                                                                                                                                                         Іван ТЕРНИНКО, семінарист