Дата

Тра 13 2020

Пeреполовення П’ятдесятниці. Св. ап. Якова, брата св. Йоана Богослова.

Ряд.: Апостол: Ді. 34 зач.

Діяння Апостолів 14, 6-18.

6. В тих днях Павло й Варнава втекли в міста Лікаонії, Лістру та Дербу й околиці, 7. і там звіщали євангеліє.

8. У Лістрі сидів один чоловік, недужий на ноги, кульгавий від утроби матері своєї, який не ходив ніколи. 9. Він слухав, як Павло говорив. Той, глянувши на нього пильно і побачивши, що він мав віру, щоб спастися, 10. сказав сильним голосом:

– Устань на ноги просто!

Той скочив і почав ходити. 11. Як же народ побачив, що Павло зробив, підняв голос, гукаючи по-лікаонськи:

– Боги в людській подобі зійшли до нас.

12. І назвали Варнаву Зевсом, а Павла – Гермесом, бо цей мав провід слова. 13. І от жрець Зевса, що перед містом, привів до брами биків з вінками й хотів разом з народом принести жертву. 14. Довідавшись про це, апостоли Варнава та Павло роздерли на собі одежу й кинулись між народ, кричачи:

15. – Люди добрі, що робите? Таж і ми такі самі, як ви, люди, проповідуємо вам, щоб ви від цих марнот навернулись до живого Бога, який сотворив небо й землю, і море, і все, що є в них, 16. який за минулих поколінь дозволяв усім народам ходити своїми шляхами, 17. хоч і не лишив себе без усякого свідоцтва, творячи добро, даючи вам з неба дощ та врожайні пори, сповняючи харчами й радощами серця наші.

18. Таке кажучи, ледве народ спинили, щоб не приносили їм жертви.

Ап.: Апостол: Ді. 29 зач.

Діяння Апостолів 12, 1-11.

1. В тих днях цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він убив мечем Якова, брата Іванового. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він завзявся також схопити Петра. То були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пассі. 5. І стерегли Петра у в’язниці, а Церква молилася ввесь час Богові за нього.

6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий у два ланцюги, спав тієї ночі між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши злегка Петра у бік, збудив його, кажучи:

– Вставай чимскорше!

І ланцюги впали з рук у нього.

8. – Підпережися і надінь свої сандали.

Він зробив так. Знову сказав до нього:

– Накинь на себе плащ і йди за мною.

9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав, чи то правда, що робив ангел; думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту й другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, і ангел нараз відступив від нього.

11. Тоді Петро, опам’ятавшись, мовив:

– Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого й вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого так ждав юдейський народ.

 

 

Ряд.: Євангеліє: Йо. 26 зач.

Євангеліє від Йоана 7, 14-30.

14. У переполовення П’ятдесятниці Ісус увійшов у храм і почав навчати. 15. І дивувались юдеї, кажучи:

– Як він знає Писання, не вчившися?

16. Ісус озвався й мовив до них:

17. – Моя наука не моя, а того, хто послав мене. Якщо хто хоче чинити його волю, знатиме, чи ця наука від Бога, чи я говорю від себе. 18. Хто говорить від себе, той шукає власної слави. Хто ж шукає слави того, який його послав, той правдивий, і неправди немає в ньому. 19. Хіба Мойсей не дав вам закону? Та ніхто з вас закону не виконує. Чому хочете мене вбити?

20. Озвався народ:

– Чи не навіжений ти? Хто тебе хоче вбити?

21. Ісус у відповідь сказав їм:

– Одне діло зробив я, і ви всі дивуєтеся. 22. Мойсей дав вам обрізання – не щоб воно було від Мойсея, але від предків – і ви обрізуєте чоловіка в суботу. 23. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений закон Мойсея; ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу оздоровив всю людину. 24. Не судіте по зовнішньому виду; судіте судом справедливим.

25. Казали, отже, деякі з єрусалимлян:

26. – Чи це не той, якого хочуть убити? Ось він говорить явно, і не кажуть йому нічого. Невже й старшина справді визнала, що він – Христос? 27. Та про цього ми знаємо, звідкіля він; а Христос, коли прийде, ніхто не знатиме, звідкіля він.

28. Ісус промовив голосно, навчаючи у храмі:

– І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак я прийшов не від себе самого; але правдивий той, хто послав мене, і його ви не знаєте. 29. Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.

30. Тому й хотіли вони його схопити. Та ніхто не наклав рук на нього, бо ще не настала його година.

Ап.: Євангеліє: Лк. 17 зач.

Євангеліє від Луки 5, 1-11.

1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати.

4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона:

– Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.

5. Озвався Симон і каже:

– Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.

6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.

8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже:

– Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік.

9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона:

– Не бійся! Віднині будеш ловити людей.

11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

  • 00

    дні

  • 00

    годин

  • 00

    хвилин

  • 00

    секудн