Прп. Венедикта.
З книги Буття читання.
Господь сказав до Аврама: Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться. І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану. Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край. Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни. І з’явився Аврамові Господь і сказав: Потомкам твоїм дам я цю землю! І спорудив він там жертовник Господеві, що з’явивсь йому. Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап’яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім’я Господнє. (Бт. 12, 1-7).
З книги Приповідок читання.
Простодушний іме віри кожному слову; розумний уважає на свої кроки. Мудрий боїться й відвертається від зла, а дурний зухвалий у своїй самовпевненості. Запальна людина робить дурниці, розважливий – зносить усе. Простаки наслідують дурноту, розумні ж увінчаються знанням. Ледачі перед добрими вклоняться, а безбожні перед праведних дверима. Бідний навіть сусідові нелюбий, в багатого ж є сила друзів. Грішить той, хто гордує ближнім; щасливий той, хто жалує вбогих. Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? Милість і правда тим, хто добро замишляє. Кожна праця приносить користь; пуста балаканина – голод. Вінець мудрих – їхній хист; корона дурних – безглуздя. Вірний свідок рятує душі: хто дихає брехнею, той – облуда. В Господнім страсі – міцне довір’я людини, і її діти матимуть притулок. Господній острах – джерело життя, щоб уникати сітей смерти. (Прип. 14, 15-27).
Останні коментарі