Свв. мчч. Хрисанта і Дарії.
З книги Буття читання.
Читець: Як Аврамові було дев’ятдесят дев’ять років, з’явився Аврамові Господь і сказав йому: Я – Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний. Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми. І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів. Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім’я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю. Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе. І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі. Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом. Далі сказав Бог до Авраама: Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. (Бут. 17, 1-10).
З книги Приповідок читання.
Читець: Розумний син веселить батька, дурний же матір свою зневажає. Дурнота – радість безглуздому; розумний чоловік іде шляхом просто. Без міркування задуми не таланять, а як порадників багато – щастять. Людина рада відповіді своїх уст, і яке любе слово, сказане доречі! Стежка життя веде мудрого вгору, щоб ухилитись від Шеолу долі. Господь розвалить дім гордих й утвердить межу вдовиці. Огидні Господеві задуми погані, слова ж чисті – приємні. Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; а хто гостинці ненавидить, той буде жити. Серце праведного обдумує, що має відповісти; а уста злих зло виливають. Господь від лихих далеко, молитву ж праведних вислуховує. Ласкавий погляд веселить серце; добра новина підкріпляє тіло. Вухо, що слухає спасенного картання, посеред розумних перебуває. Хто напоумлення відкидає, свою душу зневажає; а хто на навчання зважає, той глузду набуває. Острах Господній – мудрости навчання; славу випереджує – покора. Людина робить задуми в серці, але від Господа – відповідь язика. Усі дороги людини чисті в очах власних, Господь же розцінює духа. Здайся на Господа у твоїх справах, і задуми твої здійсняться. Усе зробив Господь для власної мети, ба навіть грішника – на день лиха. Осоружний Господеві – кожен гордий серцем; такий напевне кари не уникне. Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло. Коли вчинки людини Господеві милі, то він і ворогів його мирить з ним. Ліпше трохи з правдою, ніж з кривдою прибутки великі. Серце людське обмірковує дорогу, та Господь управляє його кроком. В царя на устах – вирок; на суді уста його не помиляться. (Прип. 15, 20-16, 10).
Останні коментарі