Папа: християни повинні бути прикладом єдності, свободи та братерства

Під час своєї першої промови в Словаччині, виголошеної з нагоди зустрічі з членами Екуменічної Ради Церков, Святіший Отець наголосив, що християни повинні бути свідками єдності, свободи та братерства.

Прибувши в аеропорт Братислави, столиці Словаччини в неділю, 12 вересня 2021 р., Папа Франциск вирушив до Апостольської нунціатури, де зустрівся з членами Екуменічної Ради Церков (ЕРЦ) країни.

До Екуменічної Ради Церков Словаччини входять одинадцять некатолицьких Церков країни, а конференція католицьких єпископів має при ній статус спостерігача. Тісна співпраця між цією радою та католицькою Церквою була налагоджена в рамках вивчення документа «Charta Oecumenica», підготовленого Конференцією Європейських Церков (CEC) та Радою Єпископських Конференцій Європи (CCEE). Окрім того, Екуменічна Рада Церков сприяла підготовці Угоди, прийнятої 2002 року, що регулює законні права релігійних громад, гарантуючи їхнє визнання, а також посилюючи державну підтримку їхніх шкіл. Президентом ЕРЦ є преподобний Іван Елько, очільник Євангельської Церкви в Словаччині.

Звертаючись до членів Екуменічної Ради Церков, Святіший Отець висловив радість з приводу того, що його перша зустріч в Словаччині відбулася саме з ними. «Це є свідченням того, – підкреслив він, – що в цій країні християнська віра є – і повинна бути – насінням єдності та закваскою братерства».

Тягар свободи

Папа зазначив, що після років атеїстичних переслідувань, християнські спільноти Словаччини відновили своє життя і змогли відчути, що жити вірою на свободі – це прекрасно, але й, одночасно, важко, «бо існує спокуса знову стати рабами, звичайно, не режиму, а ще гіршого рабства: внутрішнього». В цьому контексті Папа пригадав алегоричну розповідь «Великий інквізитор», що міститься в другій частині роману Достоєвського «Брати Карамазови». Ця розповідь подає діалог Христа, який нібито повернувся на землю, та інквізитора, який звинувачує Його за те, що Він дав людям занадто багато свободи, бо «у своїй простоті та природній схильності до безладу», як стверджував інквізитор, вони не можуть зрозуміти свободу та бояться її, «тому що немає і не було нічого нестерпнішого для людини, аніж свобода». Інквізитор докоряє Христові, що Він не хотів стати Цезарем, аби встановити мир силою, а наполягав на свободі людини, тоді як людство прагнуло лише «хліба і небагато чогось іншого».

Святіший Отець зазначив, що небезпека подібної пастки з’являється тоді, коли ситуація нормалізується, коли ми зупиняємося на досягнутому, стараючись зберегти спокійне життя. «Тоді вже йдеться не про “свободу, яку маємо у Христі Ісусі” (Гал 2, 4), – пояснив він, – про Його істину, яка нас визволяє (пор. Ів 8, 32), а про завоювання простору та привілеїв. І, згідно з Євангелієм, це, власне і є отим “хлібом і трохи іншого”».

Запитання про втрату християнської ревності

Звертаючись до членів Екуменічної Ради Церков Словаччини, Папа закликав їх замислитися над тим, «чи ми, християни, не втратили заповзяття звіщення та пророцтво свідчення». «Чи правда Євангелія визволяє нас, – вів він далі, – а чи почуваємося вільними, коли отримуємо зони комфорту, які дозволяють нам управляти обставинами та спокійно прямувати вперед без особливих невдач? І чи, можливо, задовольняючись хлібом та певністю, ми втратили порив у пошуку єдності, про яку благав Ісус, єдності, яка, безумовно, вимагає зрілої свободи рішучих рішень, зречення та жертв, але це є передумовою для того, щоб світ повірив (пор. Ів 17, 21)?».

Свідки єднання і свободи в Європі

Папа Франциск зазначив, що на словацькій землі євангелізація зродилася на шляху братерства, на якому брати Кирило та Методій залишили незгладимий слід. Він побажав, аби ці «свідки на той час ще об’єднаного християнства, охопленого полум’ям звіщення, допомогли нам надалі прямувати цим шляхом, сприяючи братерському єднанню між нами в ім’я Ісуса». «Бо ж як ми можемо бажати, щоб Європа віднайшла своє християнське коріння, якщо ми самі викорінені з повного сопричастя? Як ми можемо мріяти про Європу, вільну від ідеологій, якщо нам не вистачає мужності поставити свободу Христа понад потреби окремих груп віруючих?» – зазначив Папа у своїх риторичних запитаннях, побажавши, аби святі Кирило і Методій, «предтечі екуменізму», допомогли християнам прагнути примирення відмінностей у Святому Дусі; прагнути до єдності, яка була б знаком і свідченням свободи Христа, Який звільняє від тенет минулого і зціляє від страху.

Споглядання як характерна риса слов’янських народів

Наступник святого Петра запропонував членам Екуменічної Ради Церков Словаччини дві поради щодо поширення «Євангелія свободи та єдності» в сьогоднішньому світі. Перша порада – це споглядання, що є «характерною рисою слов’янських народів» і яке «виходить за межі філософських і навіть богословських концепцій, починаючи з віри на основі досвіду, яка може осягнути таємницю». Папа закликав їх розвивати цю духовну традицію, «яка надзвичайно потрібна Європі і якої спраглий церковний Захід, щоб знову відкрити для себе красу поклоніння Богові» та важливість розуміння спільноти не лише через призму її функціональної ефективності.

Єдність у вчинках милосердя

Друга порада Святішого Отця – це діяти. «Єдність, – зауважив він, – досягається не стільки завдяки добрим намірам і сповідуванням певних спільних цінностей, скільки спільною працею задля тих, хто найбільше наближає нас до Господа». Папа додав, що спільні діла милосердя розширюють наші горизонти і допомагають швидше рухатися вперед, долаючи упередження та непорозуміння.

На завершення Папа Франциск подякував представникам Екуменічної Ради Церков, подякувавши їм за їхню присутність і за шлях, яким вони прямують. «Лагідний і гостинний характер словацького народу, традиційне мирне співіснування між вами та ваша співпраця задля добра цієї країни є цінними для закваски Євангелія», – підсумував він.

 

VaticanNews