Твій Бог – контролер? Він не такий, як ти думаєш! (частина ІІІ)

Франческо Козентіно, калабрійський священик, є викладачем

фундаментальної теології в Папському Григоріанському університеті і

посадовою особою Конгрегації для духовенства.

 

   Третій випуск, щоб допомогти виявити неповні, заплутані, спотворені та навіть негативні образи Бога, які породжують в наших серцях почуття пригноблення.

   Нам не завжди легко повірити в безмежну любов Отця, яку проповідував Ісус Христос. Наразі така проповідь нас дивує і, можливо, хвилює, але, занурені у світ і зранені через брак любові, ми майже завжди переконані в «протилежній проповіді»: любов треба заслужити або заробити.

   Така логіка в наших серцях заважає нам повністю і по-справжньому вірити в благу звістку Євангелія, об’явлену Ісусом Христом: Бог любить тебе без умов, без заслуг, не вимагаючи нічого.

   Насправді, багато людей створюють образ безсердечного Бога, позбавленого почуттів, який враховує кожну помилку і кожне порушення закону та нотує їх для остаточного звіту. Це Бог, який схожий на «бухгалтера», який винагороджує тебе тільки в тому випадку, якщо «рахунки в нормі». Якщо бухгалтер аналізує, вивчає та перевіряє ситуацію людини, щоб вона не порушувала норми закону, то Бог уявлений в такий спосіб перевіряє в реєстрі чи ти заплатив все, і чи є щось, що ще потрібно заплатити.

  Цей образ Бога провокує формування релігії закону, базовану на страху переступати норми і не бути впорядку перед ними. Цей Бог стає нав’язливим контролером нашої душі, старшим братом, своєрідним митником, який навряд чи мене пропустить, якщо я не відповідаю поставленим вимогам.

   Часто такого Бога уявляють люди, які не приймають себе, не примирилися зі своєю історією або мають труднощі прийняти з любов’ю своє існування із його світлими і темними сторонами. Таке уявлення Бога легко породжує релігійність засновану на страху перед порушенням заповідей, людина стає скрупульозною, ретельно уважною до зовнішнього дотримання закону. Якщо ми дозволимо собі живитися цією «духовністю» і цим негативним образом Бога, ми легко стаємо перфекціоністами і живемо під тиском, постійно піддаючись суворим перевіркам, стаємо залежними від суджень інших.

   Однак Біблія говорить нам, що Бог не веде облік нашого життя в таємному реєстрі, оскільки саме Він, Батько любові, створив нас за своїм образом, а, отже, надав нам недоторканну гідність. Наша цінність не залежить від досягнутих результатів. Створивши мене і покликавши бути Його сином, Бог дав мені дар життя, як свідчить Псалом 139: «Хвалю Господа за те, що Він створив мене так дивно, і з утроби моєї матері Він виткав моє життя». Навіть в темряві, Господь веде мене, як пастир і, – як поранену і втрачену овечку, Він приходить і бере на плечі, щоб зцілити мене і повернути додому.

   У своїй проповіді і в євангельських притчах Ісус Христос перетворює наш образ Бога -бухгалтера і контролера, який вселяє страх. Коли ми надаємо занадто багато сили страху всередині нас, він блокує нашу внутрішню довіру і паралізує. В притчі про таланти третій слуга має суворий і страшний образ Бога, він ховає талант під землею і, по суті, прирікає себе на пекло: з думкою, що Бог суворий і жне там, де не сіє, людина починає жити в страсі помилитися і втрачає радість зустрічі з Богом.

   Притча про кукіль також може допомогти нам перемогти поганий образ Бога і перестати пробувати бути перфекціоністами. Бо так ми знаходимося в пастці думаючи, що для того, щоб бути прийнятими і любленими Богом та іншими, ми повинні показати бездоганний образ себе. В такий спосіб ми змушені виправляти всі наші темні сторони, придушувати наші інстинкти, стримувати свої потреби, контролювати свої емоції, і видалити всю темряву, що в нас мешкає. В притчі про кукіль Ісус Христос показує, що на ниві нашого життя співіснують дорогоцінні камені і бур’ян, сильні та слабкі сторони. Безкомпромісність і ригоризм, з якими ми іноді намагаємося викорінити бур’ян, приводять до того, що ризикуємо втратити пшеницю разом з бур’яном. Насправді, плодючість нашого життя – це не відсутність пристрастей і помилок, а довіра що пшениця виросте та буде міцнішою за бур’ян. Запрошення Ісуса Христа, – бути терпеливими: ми повинні чекати урожаю, прагнучи пшениці, бути свідомими бур’яну, що є в нас, не живлячи його.

   Також перед Богом я не повинен поставати бездоганним та з досконалим резюме; а повинен йти вперед без страху, зменшуючи зло і даючи простір для пшениці, яку Дух сіє в моєму серці.

 

Переклад: семінаристи колегії Альбероні.