Перейти до вмісту

Упокоївся в Господі о.Ласло Пушкаш – греко-католицький священик, художник, дослідник, письменник

24 листопада 2023 року у віці 82 років  в Дім Отця Небесного відійшов отець Ласло Пушкаш, священник-емерит Мукачівської греко-католицької єпархії, автор книг про блаженного владику Теодора Ромжу та священномученика Петра Павла Ороса. о.Ласло працював в Комісії по беатифікації Слуг Божих владик Олександра Хіри, Петра Павла Ороса та інших священномучеників МГКЄ. Батько о.Ласло – о.Ласло Пушкаш мученик-ісповідник греко-католицької церкви, засуджений до заслання.

О. Ласло Пушкаш народився 22 лютого 1941 р. в священничій сім’ї в Ужгороді. Після виїзду-репатріації з родиною в Угорщину у 1974 році Ласло Пушкаш окрім того, що займався живописом, став редактором Видавництва образотворчих мистецтв в Будапешті, а пізніше керівником художньої редакції Видавництва. Починаючи з 1977 року він також працював у різних техніках і жанрах над церковно-художніми замовленнями. Тим часом ‒ паралельно із навчанням на теологічному відділенні Римо-католицької богословської академії ім. Петера Пазманя ‒ митець все більше захоплюється сакральним мистецтвом, що з 1984 року стає його виключним мистецьким покликанням.
Художник створив казеїнові настінні розписи секко для одинадцяти церков, серед іншого для греко-католицького храму Гайдудороґа та Катедри Святого Священномученика Йосафата у Торонто, для греко-католицької церкви в місті Шарошпатак, а також спроектував і створив декілька іконостасів. Починаючи з 1990-х років Ласло Пушкаш спланував шістнадцять мозаїчних композицій, які він виконав, так само, як і настінні розписи у співробітництві зі своєю дружиною, художницею по текстилю Надією Пушкаш на замовлення греко-католицької, православної та римо-католицької церков в Воєводині, в Егері, у Кракові, у Казінцбарціці, у Відні та Уйпалоті.
Події, що відбувалися по всій Україні після 1989 року, в тому числі і на Закарпатті, спричинилися до великих змін і у житті Ласло Пушкаша. 1993 року він був висвячений на священника Мукачівської греко-католицької єпархії з метою допомоги знову легально діючій греко-католицькій церкві. Ласло Пушкаш активно виконував свою службу багато подорожуючи між Будапештом та Закарпаттям, і в цей час також займався творчою, а згодом і науково-дослідницькою та викладацькою роботою. У Львівській національній академії мистецтв в якості запрошеного видатного фахівця, богослова викладав курси теології сакрального мистецтва. Тим часом організував та започаткував видання українською мовою міжнародного богословського часопису «Сопричастя», головним редактором якого був багато років, а також виступав із доповідями на багатьох міжнародних конференціях.
Увагу Ласло Пушкаша ‒ завдяки його широкій зацікавленності, життєвого та історичного досвіду ‒ завжди привертала історія Угорщини та Центральної Європи, християнство, і особливо церква, зокрема греко-католицька церква: все, що він читав, про що міркував, вилилося в низку глибоких, шукаючих правду, часом провокаційних богословських, церковно-історичних статей. І все ж для Ласло Пушкаша найбільш визначальною стала, мабуть, та дослідницька діяльність і церковне завдання, внаслідок чого він почав вивчати тему переслідування церков на Закарпатті в 1949‒50 роках. Отець Ласло був особисто причетний до цих подій через свого батька, греко-католицького священика, що за віросповідання потрапив на ГУЛАГ. Митець активно обстоював беатифікацію священиків-мучеників та єпископів-мучеників, і як уповноважений дослідник та promotor iustitiae взяв активну участь у канонізаційному процесі блаженного Теодора Ромжи, єпископа-мученика Мукачівської греко-католицької єпархії. Біографія єпископа-мученика, що її Ласло Пушкаш написав на підставі своїх досліджень, була перекладена сімома мовами, зокрема й українською, що була видана у видавництві УКУ у 2011 р. Окрім цього вийшло друком чимало книг та інших творів дослідника.
Ласло Пушкаша неодноразово нагороджували за його багаторічну творчу, дослідницьку та науково-літературну діяльність. Його мистецькій праці у 1976‒1978 роках сприяла нагорода-стипендія ім. Д’юли Дерковича. 1980 року Міністерство культури Угорщини присудило митцеві нагороду за видатні мистецькі досягнення, а у 2006 році Угорська католицька єпископська конференція присудила йому премію Pro Cultura Christiana. У 2010 році Президент Угорської Республіки нагородив художника орденом Угорської Республіки «Рицарський хрест за заслуги», цього ж року Рада Фонду ім. Ґабора Бетлена присудила Ласло Пушкашу пам’ятну медаль ім. Арона Мартона за зусилля докладені на благо угорської культури. 2011 року митець отримав премію Петра Прокопа за церковне мистецтво. А мозаїчні фризи угорської каплиці Communio Sanctorum у базиліці Божого милосердя у Кракові-Лагевніках принесли митцю міжнародне визнання у галузі сакрального мистецтва.
 
 
Boldog nyugalmat és örök emléket!