Єпископський герб його Преосвященства владики Ніла, Апостольського Адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії

 

Блазон :

На щиті  з правого боку зображено герб Мукачівської греко-католицької єпархії та з лівого, на синьому тлі, «тау-хрест». Під щитом на золотавій стрічці надпис церковно-слов’янською мовою: БОГЪ МОЙ И ВСЯ  МОЯ.  Герб і стрічка розміщені на пурпуровій мантії, підшитій хутром горностая і увінчаній золотою митрою з червоним підкладом. З-поза мантії виступають золотий єпископський жезл і хрест. 

Опис:

Права сторона гербого щита, – герб Мукачівської греко-католицької єпархії, який вказує на походження владики та приналежність до дітей Мукачівської Помісної Церкви Христової.

 Тинктура (колір) гербового щита лівої сторони лазурний, небесний, – асоціюється з великодушністю, чесністю, вірністю, бездоганністю і чистотою Пречистої Діви Марії, символ її величі і краси. Вказує на посвяту владики і свого служіння Діві Марії.

Золотий тау-хрест, символ  чеснот, які отримує християнин через хрест: справедливість, великодушність, смирення, милосердя. Ці чесноти є багатством християнина. Також тау–хрест, вказує на приналежність владики до Чину братів менших, тобто до монашого ордену отців францисканців.  

Тау-хрест — хрест, що складається з вертикальної перекладини, з’єднаної верхнім торцем з центром горизонтальної поперечини, відомий також як Антоніївський хрест. Цю назву хрест отримав на честь засновника християнського чернецтва Антонія Великого, який жив у IV столітті. Інші назви:  єгипетський хрест, crux comissa. Назву тау-хрест отримав за іменем грецької літери «тау» або «Т», яка, в свою чергу, бере своє походження від фінікійського «тав», що має X-подібну форму. Перший хто відновив вживання цього різновиду зображення  хреста це Папа Інокентій ІІІ  у 1215 р. Він використав це зображення під час проведення Четвертого Латеранського Собору, як головне зображення для своїх роздумів. Духовним символом події собору, Папа обрав знак “Тау”.  Це часи життя св. Франциска, і багато фактів говорить про те, що напевно він був присутній на цьому Соборі.

«Тау, є останньою літерою Єврейського алфавіту, – сказав Папа, – а по своїй формі він представляє хрест саме таким, яким він був до того, як на нього прибив табличку Пилат…

Підпишіться на чолі знаком Тау. Бо один носить знак Тау для вираження того, що у всій своїй поведінці він несе пишність Хреста; Один носить Тау, якщо розп’ятий тілесними своїми пороками та гріхами; Один несе Тау, якщо підтверджує: “Я нічого не хочу як слави в хресті Господа нашого Ісуса Христа … ” Хто несе Тау, той знайде милість, ознаку покаянного життя, відновленого у Христі. Тому станьте чемпіонами Тау та хреста!» (Єзекіїль 9:3-6)

           Скоріш за все  саме цей епізод побудив любов святого Франциска до цього знаку і  так нам пише Тома з Челяно:

«Більше всіх інших знаків найбільш приємним для нього був знак Тау, яким він підписував листи і завжди зображав на стінах келій. Брат Пацифік, чоловік Божий, якому були небесні візії, тілесними очима, побачив на чолі Святішого Отця великий знак Тау, різнобарвний і сяючий золотим блиском»  («Трактат про чудеса», 3).

Св.Бонавентура підчеркнув покаяльну цінність цього знака:

«Чоловік Божий [Франциск] огорнув цей знак особливим почитанням, часто говорив про нього у своїх речах, ставив його перед початком свого заняття і сам підписував цим знаком листи, які відправляв з любов’ю, якби його піклування було, згідно з закликом Пророка (Із 9, 4), начертати знак Тау на чолах людей плачущих і пригноблених, і воістину звернених до Ісуса Христа»  («Мала легенда »II, 9).

«Трактат про чудеса святого Франциска» Томи з Челяно говорить про подію, що сталася в місті Кори, де одна людина за причиною перелому ноги не могла ні ходити, ні рухатися. Франциск доторкнувся хворого місця маленькою паличкою, яка мала вид Тау, і цей знак залишився на вилікуваному місці.  («Трактат про чудеса», 15, 9).

Франциск «опечатує» знаком Тау себе і своїх послідовників, так як бачить в цьому знаку гарантію Божого піклування і турботи, огородження себе і братів від небезпеки і впевненість у спасінні. Люди святого знака «Тау» – це слуги Божі. Цей почесний титул ( «слуги Божі» або «раби Божі») ми часто зустрічаємо в листах святого Франциска. Святий застосовує його до себе і до своїх братів.

«Тав» – це остання буква єврейського алфавіту. Вона вважається печаткою, що скріплює всі букви. Справа в тому, що в івриті кожна буква має свій особливий духовний зміст і передає той чи інший стан душі, або ж відношення людини і Бога, Бога і творіння. Виходить, що «тав» вбирає в себе практично все. Крім того, ця буква приховує в собі розуміння смирення і самовідданості.

Також це зображення натякає на герб св. папи Йоана Павла ІІ, герб якого в загальному вигляді був подібним і вказує на духовність святого папи, яку владика продовжує.

Щит, поміщений на мантії з хутра горностая, що слугує символом чистоти і влади  (про горностая сказане таке: «Це маленьке звірятко настільки охайне, що краще дасть себе впіймати, аніж перейде через мокре і нечисте місце, аби не забруднити свого гарненького хутра»). Мантію увінчує золота митра, жезл і процесійний хрест, – ознаки єпископської гідності власника герба. Золотий хрест і жезл виступають з-поза мантії, що означає служіння єпископа не для себе самого, а всьому люду Божому та сопричастя всій повноті Католицької Церкви.

На золотавій стрічці, яка є знаком повного усвідомлення, – надпис  церковно-слов’янською мовою, знак вірності сукцесії в ділі євангелізації та віковій церковній традиції : БОГЪ МОЙ И ВСЯ  МОЯ,  ( Mio Dio e mio tutto) – це першіслова з короткої молитви, яку кожен день молився св. Франциск з Асижу. Надпис зроблений літерами чорного кольору, що означає  постійність, строгість і вірність даним словам.