Яким Віфлеємом ти будеш цього Різдва?

Назва «Віфлеєм» означає «Дім хліба». Це здається дуже відповідним знаком, адже з Віфлеєма прийшов Хліб життя. Багато у чому він являє собою лінію фронту між цим та потойбічним світом.

Віфлеєм розташований лише за 10 км від Єрусалима, але може здаватися як окремим світом, так і мікрокосмом цього історичного міста. У часи першого Різдва це було село, але з того часу Віфлеєм розрісся до міста. Це — місце контрастів, перехрестя та виборів, що нагадують вибори, які стоять перед нами сьогодні.  

Історія двох місць

Ми часто уявляємо собі Віфлеєм як спокійне сонне село у місячному сяйві, що його відвідала зірка тієї знакової ночі. Можливо, здалеку так і здавалося. Але, підійшовши ближче, ми розуміємо, що це місце яке завгодно, але не мирне. Перепис населення, про який ми всі читали, і відносна близькість до Єрусалима — це гарантія метушливого натовпу та галасу.

Князь Миру, що уособлює привітання любові, був маргіналізований від самого свого народження тут, серед тварин. Цар прийшов серед пилу і бруду, огортаючи себе смиренною покорою волі Божій, а не золотими одежами земної поверховості. 

І з цього місця Божого народження прийшло звірство вбивства Святих Невинних Немовлят, перших мучеників за віру.

Як тоді, так і нині, Віфлеєм залишається надто складним, щоб точно і належним чином вписатися у вітальні листівки та святкові пісні. Це — любов і ненависть, єдність і поділ, милосердя і суд, поєднані в одне ціле. Зрештою, таким є і світ. Таким чином, він не може уникнути протиріч та іронії людської недосконалості, що намагається хапатися за якесь сприйняття порядку і мети. Віфлеєм за своїм ядром і суттю — це історія двох місць, як і цей світ, як і ми самі.

Перехрестя

Якщо Віфлеєм — це іронічне зіставлення двох реальностей, цього та потойбічного світів, він є також і перехрестям або роздоріжжям. Це вибір між двома дуже різними подорожами.

З одного боку, ми маємо вибір бути від світу цього, зануреними у буденну, претензійну поверховість з упевненістю, що вона необхідна для виживання і процвітання у цьому світі. З іншого боку, Віфлеєм — це виклик любові, що заохочує бути чимось набагато більшим. Він закликає нас жити на глибшому та вищому духовному рівні, який присутній у набагато нижчій і, здавалося б, незначній земній площині.

Люди у Віфлеємі тієї першої Тихої ночі були зовсім не мовчазними. Як і ми сьогодні, вони були оточені гамором цього світу, і навіть занурені у нього. Ті, кого змусили піти туди через дражливий перепис населення, організований владою імперії-завойовниці, ймовірно, були обурені незручностями. Тим, хто вже проживав у Віфлеємі, ймовірно завдали клопоту обурені відвідувачі. Швидше за все, вони не були переповнені доброзичливістю та любов’ю. Так само, як і ми сьогодні, ці люди, ймовірно, відчували знущання та неповагу з боку світу, який не включав їх до свого списку проблем і планів. Я гадаю, кожен із нас може відчувати, як зовнішні сили, на які ми не можемо впливати, постійно штовхають нас.

Незалежно від їхніх обставин та ситуацій, більшість, якщо не всі з цих людей, мали великий досвід у тій єдиній навичці, яку ми всі регулярно практикуємо — заклопотаності собою.

Отже, серед двох контрастних реальностей, що їх репрезентує Віфлеєм тієї ночі, на перехресті виборів та викликів, що їх ці реальності означають для кожного з нас, ми повинні запитати себе: який я Віфлеєм?  

Вибір, напрямок і подорож

Віфлеєм символізує вибір між шумом цього світу і тишею Бога. Ця тиша не означає, що Бог не говорить, а, скоріше, те, що через тишу ми можемо почути Бога, який говорить із нами багатьма способами. 

Це також нагадування про те, що «менше» часом може означати «більше», і що ми не повинні бути центром усього. Це свідчить про те, що фон часто може бути найкращим місцем. Щоб по-справжньому любити Бога та ближніх і служити їм, ми повинні відступити від того, щоб бути настільки огорнутими самими собою.

Віфлеєм — це також нагадування, що дорога до Христа і з Христом не позбавлена боротьби. Людська невпевненість і зло відповіли на Його народження вбивством невинних дітей. Людські пріоритети і природа реагували на Його простоту складністю. Людська заклопотаність собою відповіла на Його милосердя судом та лицемірством.

Ми не можемо йти за Христом, не слідуючи дорогою хреста, який Він ніс, починаючи з тієї Тихої ночі. Коли ми обираємо Христа і Його хрест, має сенс назвати свій вибір перехрестям. Вибори, справді важливі у нашому житті — це або йти до хрестів, які ми змушені нести заради Бога, або ж від них; напрямки або до Христа, або від Нього.

Обравши шлях і напрямок, ми відповідаємо за подальшу подорож. Ми перебуваємо у цій подорожі зараз. Незалежно від нашого напрямку, у нас буде можливість або спокуса відступити чи змінити напрямок.  

Йдіть за зіркою

Нам, як і євангельським мудрецям, було би мудрим іти за зіркою, яка веде нас до Христа. Нам, як і їм, було би мудро уникати зла, яке чаїться за кожним поворотом нашої подорожі. Так само, як і вони, ми покликані запропонувати Богові свої унікальні дари у служінні з любов’ю і шаною.

Світ навколо нас завжди був галасливим, егоїстичним, лицемірним та поверховим. Таким був Віфлеєм тієї давньої ночі. Христос не уникав того Віфлеєма. Він прийняв його, народившись у ньому, так само, як Він прийняв свій хрест і був принесений на ньому у жертву через роки.

Христос показав нам, що любов не боїться бруду, пилу, недосконалості та боротьби цього світу. Він показав нам, що для того, щоб служити Богу, ми повинні пройти крізь труднощі цього світу, подолати їх і прийняти наші хрести для більшої слави Божої. Отже, яким Віфлеємом ви обираєте бути? Чи будете ви земним Віфлеємом, який представляє цей світ? Чи підете за межі цього місця, ставши Віфлеємом, який уособлює вашу вічну мету і долю як дитини Божої і слуги Христа?

Переклад CREDO за: Ґабріель Ґарніка, Catholic Stand

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2021/12/307431