• Мукачівська греко-католицька єпархія - МГКЄ
Наші герої
Минула подія
Різдво Івана Хрестителя

Преосвященний владикаТеодор у співслужінні священників звершив Божественну Літургію, та освятив престіл у свято Різдва Івана Хрестителя.

24 Чер 2025
  • Вівторок в 00:31
  • м. Свалява
Переглянути
Слово дня
Коли спасіння приходить інакше, ніж ми очікуємо

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/понеділок 4 тижян ЗСД__ay.mp3[/audio]

У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.

Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.

Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.

Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.

Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.

Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.

Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.

о. Ігор Секмар

0:00
/
Найважливіше на сьогодні
Молитовний намір Святійшого Отця на червень

Вийшов у світ перший відеоролик з представленням молитовного наміру Папи за участі Лева XIV.


Детальніше
Молитовний намір Святійшого Отця на червень
Пресцентр
Останні новини, події

Новини У Львові відбувся випуск 30 медичних капеланів
Чер 28, 2025
У Львові відбувся випуск 30 медичних капеланів

У пʼятницю, 27 червня 2025 р. Б., у свято Найсвятішого Серця Христового, у місті Лева відбулися випускні урочистості з нагоди закінчення навчання медичних капеланів, яке організувала Патріярша комісія у справах душпастирства охорони здоровʼя УГКЦ.

Світ Папа: Ісус є відповіддю на внутрішній голод людини
Чер 25, 2025
Папа: Ісус є відповіддю на внутрішній голод людини

Проповідуючи з нагоди урочистості Христових Тіла й Крові, Папа Лев XIV звернув увагу на те, що для того, щоб помножити хліб і рибу, Ісус ділиться ними. Він підкреслив, що цю таємницю віри ми відзначаємо в таїнстві Євхаристії: подібно як голод є знаком «злиденності нашого життя», так «ламання хліба є знаком Божого дару спасіння».

Світ Папа семінаристам: бути мостами, а не перешкодами на шляху зустрічі з Христом
Чер 25, 2025
Папа семінаристам: бути мостами, а не перешкодами на шляху зустрічі з Христом

Приймаючи на аудієнції у Ватикані семінаристів, з нагоди їхнього Ювілею, Папа Лев XIV заохотив їх стати лагідними і сильними проповідниками слова спасіння, слугами відкритої і місійної Церкви.


Ужгородська Унія

Історія створення МГКЄ


Важливе
Статті

Богослов'я «Скарб із глибини століть: Духовний резонанс Нікейського Собору»
Чер 01, 2025
«Скарб із глибини століть: Духовний резонанс Нікейського Собору»


Сповіщаємо вам добру новину про згоду щодо найсвятішої Пасхи, що це питання також було правильно врегульовано вашими молитвами; щоб усі наші брати на Сході, які раніше дотримувалися звичаю юдеїв, відтепер святкували одночасно з римлянами, з вами і всіма тими, хто від початку з вами зберігає Пасху.
(Зі згаданого листа отців Нікейського Собору)

Статті Папа Лев XIV до вірників Мукачівської Єпархії: «Хто, отже, більше від вас спроможен виспівувати слова надії серед безодні насильства?»
Тра 22, 2025
Папа Лев XIV до вірників Мукачівської Єпархії: «Хто, отже, більше від вас спроможен виспівувати слова надії серед безодні насильства?»

Після смерті Папи Франциска і періоду “Sede Vacante”, тобто «вакантного престолу», розпочалася нова ера в історії католицької церкви, яка налічує 1,4 мільярда католиків у світі. Урочистою месою на площі Святого Петра 18 травня 2025 року відбулася інавгурація нового Папи - Лева XIV як 267-го наступника апостола Петра. Його обрання знаменує не лише історичну подію, але й відкриває нові перспективи для католицької церкви. Для вірних нашої Мукачівської Єпархії цей період став теж особливим часом великої радості, оскільки вони, як паломними надії, вже встигли побачити і почути нового Понтифіка зблизька.

Богослов'я ПРО ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО: роль, структура, служіння
Тра 02, 2025
ПРО ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО: роль, структура, служіння

Війна, яку переживає Україна, торкнулася кожного з нас. У цей буремний час ми все більше усвідомлюємо, що захист Батьківщини вимагає не лише зброї, техніки й стратегії, а й міцного духу, внутрішньої сили та надії.

Архітектура
Сакральні пам’ятки

Наша древня єпархія багата на сакральні пам’ятки, які притягують не лише вірників нашої Церкви, але також і численних туристів, для яких наші давні церкви є не лише просто музейним експонатом, але й місцем молитви та роздумів.


Детальніше
Духовність
Відпустові місця

Прощі нагадують нам нашу земну мандрівку до неба. Традиційно це інтенсивний час відновлення молитви. Для прочан, які шукають живих джерел молитви, відпустові місця - це виняткові місця, де можна пережити різні форми християнської молитви.


Детальніше
Рекреація
Пасторальні центри

Життя християнина - це не лише молитва, але й братнє перебування у спільноті, яка разом йде до спасіння. Наші пасторальні центри є місцем, де наші вірні збираються, щоб разом пережити цінний духовний та людський досвід через молитву, відпочинок, спілкування.


Детальніше

Не маємо іншого довір'я, крім того, що його черпаємо від Тебе, Діво найпокірніша.

св.Єфрем Сирійський, Проповідь про Пречисту .діву Марію

Мене дивує, що декому неясно, чи можна Пресвяту Діву називати Богородицею чи ні. Коли ж Господь наш Ісус Христос є Богом, то якже не може бути Богородицею Пресвята Діва, що Його породила?

св. Кирило Олександрійський, Перший лист до єгипетських монахів

Багато імен має Марія і мені приємно ними її називати. Вона - нове небо , бо  вній Цар царів мешкав. У неї Він увійшов і прийшов на світ, подібний до неї формою і видом. Марія - це виноградна лоза, що в надприродний спосіб видала виноград як плід. Вона - джерело, з якого б'є жива вода для спраглих, і ті, що п'ють її, видають стократний плід

св. Єфрем Сирійський, Проповідь на Христове Різдво
Проєкти

Відповідаючи на вимоги сучасності наша єпархія реалізовує різні проєкти, покликані на покращення загального добробуту Церкви та народу. Це і робота з військовими, ромами, молоддю, збереження культурних пам'яток тощо.

Карітас

Церква в особливий спосіб опікується людьми, які потребують особливої допомоги. У цих людях ми зустрічаємо самого Христа, який сказав: “Що ви зробили одному з найменших оцих - те ви мені зробили”.

Семінарія

Семінарія - серце нашої єпархії. Тут молоді хлопці, які колись відчули поклик Бога, плекають та розкривають своє покликання.

Паломницький центр

Наша єпархія пропонує для вірних різні паломництва, під час яких можна пізнати не лише культурні та історичні місця, але і збагатитися духовно та поглибити свою віру.

img
...я не маю що дати, хіба що цей Рожанець...
о. Петро ОРОС
Усе для Тебе ІСУСЕ!
о. Петро ОРОС
...Нікуди тікати не буду. І що за біда, як вб’ють: умерти за Христа – значить вічно жити
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Прошу молитися на Вервиці чим частіше...
о. Петро ОРОС
...Нехай буде СВЯТА ВОЛЯ ГОСПОДА...
о. Петро ОРОС
Мамко Божа спаси мене!
о. Петро ОРОС
…Тобі, Твоєму Пречистому Серцю вручаємо і присвячуємо себе, Матір Милосердя. Проси у Господа ту милість, яка в змозі відразу привернути людське серце...
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Хто на Бога надіється, той не обманеться!...
о. Петро ОРОС
...Не тратьте надії і не сумуйте! З нами-бо сила доброго нашого Бога!...
о. Петро ОРОС
...Не журіться нич, Бог буде вам помагати. І я чим буду годен, тим вам поможу...
о. Петро ОРОС
...Це життя коротке, але від цього життя залежить наше вічне життя...
о. Петро ОРОС
Минулі події
Слово дня
Переглянути все
  • Коли спасіння приходить інакше, ніж ми очікуємо

    • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/понеділок 4 тижян ЗСД__ay.mp3[/audio]

      У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.

      Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.

      Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.

      Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.

      Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.

      Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.

      Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.

      о. Ігор Секмар

    0:00
    /

    • В сьогоднішньому Євангелії, ми чітко можемо прослідкувати, що кожен ізнас є цінний для Господа. Навіть волосся на голові у нас пораховано. І тепер кожного разу коли приходитиме страх чи відчай, пам'ятай Господь за тебе, Отець любить тебе, Отець знає ситуаці твого життя, і вже є всій присутній. "Бо якщо Бог за нас то хто проти нас"( Рм. 8,31.)


      О. Віктор Бурлака 

    • Христос не обіцяє Своїм учням легкого життя. Він каже прямо: «Я посилаю вас, немов овець серед вовків». Це — реальність християнського життя. Світ часто не приймає істини, яка викриває неправду, не приймає світла, що розганяє темряву.

      Та коли настає випробування, Ісус запевняє: «Не ви будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме». Це велика обітниця: якщо ми довіримося Богові, Він сам буде діяти через нас.

      І найважливіше — «Хто витримає до кінця, той спасеться». Християнське життя — це не спринт, а марафон. Це шлях вірності, де переможцем стає той, хто не здається, навіть коли довкола — зрада, ненависть і біль. Бо наша надія — в Господі, Який створив небо і землю.

      Як пише апостол Павло: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг» (2 Тим. 4:7). Ці слова ще раз нагадують нам: життя християнина — це тривала боротьба і вірність до кінця.

      о. Віктор Бурлака

    • Сьогодні ми згадуємо народження святого Івана Хрестителя.

      Це не просто історія про дитину.

      Це історія про молитву, на яку Бог відповів, про життя, яке стало місією.

      Захарія і Єлисавета молилися, чекали, надіялися — і отримали сина.

      І цей син не просто приніс їм радість.

      Він став тим, хто готував людей до зустрічі з Ісусом.

      А що, як і ти — відповідь на чиюсь молитву?

      Може, твоя мама колись стояла на колінах і благала Бога:

      «Господи, дай мені дитину, яка буде Твоя...»

      І Бог почув. І дав — тебе.

      Живий приклад

      Одна дівчина, Христина, випадково дізналася, що її мама багато років не могла завагітніти. І тоді молилась:

      «Боже, якщо даси мені дитину, я посвячу її Тобі. Вона буде Твоя...»

      Христина була тією відповіддю. І коли вона це усвідомила, її життя змінилося.

      Вона більше не хотіла жити «просто так».

      Вона захотіла жити — як Божий дар, на Божу славу.

      А як ти живеш?

      Чи розумієш, що твоє життя — це не випадковість, а відповідь?

      Чи живеш ти так, щоб через тебе хтось зміг зустріти Бога?

      Ти — не просто хтось.

      Ти — відповідь на молитву.

      Ти — Божий дар, покликаний нести Його світло іншим.

      МОЛИТВА:

      Господи,

      Я дякую Тобі, що я не випадковість,

      а відповідь на чиїсь молитви.

      Дай мені жити — як Твій дар,

      як Твій інструмент, як Твоє світло для цього світу.

      Амінь.

      Якщо ти народився завдяки молитві —

      живи так, щоб твоє життя стало чийсь відповіддю.

      О. Олександр Манзич

    • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/неділя 2 по зсд__kv.mp3[/audio]

      Коли Ісус проходив біля Галилейського моря, він побачив простих рибалок: Симона, Андрія, Якова, Івана…
      І мовив їм тільки одне:
      «Ідіть за Мною — і Я зроблю вас рибалками людей.»

      І що зробили вони?
      Негайно кинули сіті. Зараз же залишили човен. Пішли — не знаючи всього. Але довірилися. Бо відчули — це заклик від Бога.

      Так починається історія Церкви. Так народжується святість. Не з досконалості. Не з того, що все зрозумів. А з того, що почув і пішов.

      У Євангелії Неділі Всіх Святих ми читаємо Блаженства:
      «Блаженні вбогі духом… Блаженні чисті серцем… Блаженні переслідувані…»
      Це програма святості. Не на вівтарях — а в житті.

      Бо святість — це не виняток. Це покликання кожного християнина.

      І сьогодні ми згадуємо тих, хто це покликання втілив у нашому народі:
      – мученики й ісповідники віри,
      – святителі, мучениці, пустельники,
      – новомученики ХХ століття: з ГУЛАГів, тюрем, підпілля.
      – і прості, непомітні святі — бабусі, воїни, матері, душпастирі…

      Вони теж були рибалками, учителями, лікарями, пастухами. Але відповіли: «Так, Господи! Я йду за Тобою.»

      А що це означає для тебе?

      Святі не були супергероями.
      Вони просто дали Богові діюче “так”.
      І Бог діяв через них.

      Ти — теж покликаний.
      Не просто ходити до церкви,
      а стати світлом, стати сіллю,
      стати голосом Євангелія у світі темряви.

      Але мусиш вийти з “своєї лодки”.
      Вийти зі звички. Зі страху. З байд

    0:00
    /

    • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/СУбота 2 по ЗСД__2d.mp3[/audio]

      Ісус каже дуже просто й сильно:  «Не судіть — щоб вас не судили.» Бо тим самим мірилом, яким ми міряємо інших — мірятимуть і нас.

      Ці слова влучають просто в серце. Бо як часто ми легко помічаємо чужі слабкості — і зовсім не бачимо своїх.

      Скалка в чужому оці — болить нам більше, ніж колода у власному. Ісус не забороняє розпізнавати добро і зло. Але Він забороняє зверхність, осуд, глузування, лицемірство. Бо справжнє виправлення починається не з крику на інших — а з покори перед Богом: «Господи, очисти мене, щоб я міг із любов’ю допомогти ближньому.» А далі Ісус нагадує: «Просіть — і дасться вам. Шукайте — і найдете. Стукайте — і відчинять.»

      Тобто: Спершу — звернися до Отця. Спершу — відкрийся Його світлу. І тільки тоді зможеш стати провідником цього світла для інших. А що це означає для тебе? Якщо ти бачиш у комусь гріх — не кидайся судом. Молися. Подивись у дзеркало Божого Слова: чи сам не впав у подібне? Бо дуже легко кинути камінь. А дуже важко — подати руку. 


      Приклад з життя

      Одна монахиня, вже в старшому віці, розповідала: «У молодості я дуже швидко бачила “гріхи” інших сестер. Аж поки одного разу не почула в серці тихий голос: “А чи хотіла б ти, щоб Я так дивився на тебе?” Це змусило мене змінити погляд. Тепер я перш за все молюся: “Господи, покажи мені мою колоду — щоб я з любов’ю могла побачити скалку в іншому.”»

      МОЛИТВА:

      Господи,

      научи мене не судити інших,

      а спершу побачити себе.

      Очисти моє серце від гордості

      і дай мені дух лагідності та правди.

      Допоможи мені просити — і довіряти,

      0:00
      /

    • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/п'ятниця 2 тижня ЗСД__3r.mp3[/audio]

      До Ісуса підходять учні Івана і питають:

      «Чому ми постимо, а твої учні — ні?»

      Ісус відповідає їм не звинуваченням, а образом:

      «Чи личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними?»

      Бо Христос — це Жених,

      а Його присутність — це свято, це повнота, це життя нове.

      А далі Ісус каже дещо ще глибше:

      Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі.

      І не вливають нового вина в старі бурдюки.

      Що це означає?

      Ісус прийшов не просто «виправити» старе.

      Він приніс нове життя, нову благодать, нове мислення.

      Старі звички, формалізм, обрядовість без духу — не можуть втримати силу Його Євангелія.

      А що це означає для тебе?

      Можна бути зовні релігійним — і внутрішньо порожнім.

      Можна знати пісні, молитви, пости —

      але жити по-старому: осуджувати, тримати образу, лицемірити,

      а не дозволити Христу перемінити серце.

      Бо нове вино Євангелія

      вимагає нових бурдюків — нового серця.

      Серця, що готове жити не за законом, а за любов’ю.

      Не просто “зберігати форму”, а горіти живим Богом.

      Приклад з життя

      Одна молода жінка вирішила “повернутися до церкви”.

      Вона почала ходити на служби, молитися, постити — все як належить.

      Але була постійно незадоволена:

      люди в храмі “не такі”, священник “не дуже”, пісні “не ті”.

      Поки одна бабуся не сказала їй просто:

      «Дитино, ти прийшла змінити всіх,

      а Бог хоче змінити тебе.»

      І тоді вона вперше щиро помолилася:

      “Господи, не тільки покажи мені правду — зміни моє серце, щоб я могла її прийняти.”

      І почалася нова дорога.

      МОЛИТВА:

      Господи Ісусе,

      Ти — нове вино,

      Ти — Жених душі моєї,

      Очисти моє серце від усього старого,

      що не може втримати Твоєї благодаті.

      Навчи мене жити не зовнішньою побожністю,

      а внутрішньою любов’ю.

      Зроби моє серце новим бурдюком —

      готовим прийняти Тебе повністю.

      Амінь.


      «Христос не пришиває латки — Він шиє нове серце.»

      о. Олександр Манзич
    0:00
    /