Місія Ангела‑Хранителя не закінчується у момент нашої смерті; вона триває аж доти, доки ми не досягнемо єдності з Богом.
Катехизм Католицької Церкви у пункті 336 говорить про Ангелів‑Хранителів: від свого початку аж до смерті людське життя перебуває під їхньою охороною та заступництвом. З цього тексту випливає, що ми маємо захист і пильнування наших Ангелів‑Хранителів навіть у момент смерті. Ці ангели не лише супроводжують нас у земному житті; їхня діяльність поширюється й на життя вічне.
Для того, аби збагнути відносини, які продовжують існувати між Ангелами та людьми під час нашого переходу від цього життя до іншого, ми повинні розуміти, що Ангели були послані служити тим, хто має успадкувати спасіння (пор. Єв 1, 14). Так само святий Василій Великий вчить, що ніхто не може заперечувати, що «кожен вірний має біля себе Ангела —хранителя й вихователя, який веде його у житті» (ККЦ 336).
Головне завдання Ангелів-Хранителів — це спасіння людства: аби кожен із нас міг увійти у життя в єдності з Богом. Ця місія включає також допомогу, яку Ангели-Хранителі надають душам у момент, коли ті предстають перед Богом.
Саме цю місію мають на увазі Отці Церкви, навчаючи, що Ангели-Хранителі перебувають із душею в момент смерті людини і захищають її від останніх атак демонів. \
Святий Алойзій Гонзага (1568-1591) навчав, що в момент, коли душа покидає тіло, Ангел-Хранитель супроводжує та втішає її, аби душа могла впевнено предстати перед судом Божим. Святий вважає, що Ангел представляє достоїнства Христа так, що душа може знайти в них підтримку у цей особливий момент. Якщо ж душа, після того, як Божественний Суддя виніс свій вирок, потрапляє до чистилища, Хранитель буде часто її відвідувати, заспокоювати та втішати, приносячи молитви, які були пожертвувані за неї, та запевняючи душу в її майбутньому спасінні.
Допомога і місія Ангела-Хранителя не закінчується зі смертю того, кого він захищає. Вона продовжується аж доти, коли душа досягне єдності з Богом.
Тим не менш, слід пам’ятати, що по смерті ми стаємо перед остаточним вибором: душа в присутності Бога обирає — або відкритися Божій любові, або остаточно відкинути Його любов та прощення, тим самим відмовившись від радісної єдності з Ним назавжди (пор. св. Йоан Павло II, Загальна аудієнція 4 серпня 1999).
Якщо душа вирішує увійти в спільноту з Богом, вона приєднується до свого Ангела в акті прославлення Триєдиного Бога на віки вічні. Проте якщо душа «відкрита на Бога, та попри це, її мандрівка до повного блаженства вимагає очищення, яке віра Церкви ілюструє у вченні про чистилище» (св. Йоан Павло II, Загальна аудієнція, 4 серпня 1999), — у такому разі Ангел, який є святим, чистим і живе в присутності Бога, не має ані потреби, ані можливості взяти участь в очищенні душі свого підопічного. Що Ангел-Хранитель може йта без сумніву, робить? Заступається за «підзахисну» душу перед престолом Бога та шукає допомоги серед людей на землі, так, аби принести молитви за свого підопічного, щоб вона, таким чином, могла звільнитися з чистилища.
Душі, які вирішили остаточно відкинути любов та прощення Бога, тим самим відмовившись від радісної єдності з Ним навіки (св. Йоан Павло II, Загальна аудієнція, 21 липня 1999), також відмовляються і відкидають радісну дружбу зі своїм Ангелом-Хранителем. У цій жахливій ситуації Ангел прославляє божественну справедливість та святість Бога.
У будь‑якому з трьох можливих «сценаріїв» (рай, чистилище чи пекло) святий Ангел завжди радітиме з вироку Божого суду, бо він абсолютно та повністю з’єднаний із Божою волею.
У дні, коли особливо молимось за померлих, згадаймо, що ми можемо приєднатися до Ангелів-Хранителів померлих, кого ми любимо та за кого продовжуємо молитись; аби їхні Ангели могли заносити наші молитви до Бога, а Він явив цим душам своє милосердя.
Ентоні Файола, Мішель Бурстьє Аleteia Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2020/11/146677?fbclid=IwAR3DAW_nfgERUM09fYpKzeusIkWU39u600TM7moORdlsT_r0_DiQYSfWYgY