16-а неділя по Зісланні Святого Духа, гл. 7-й.

Всеми1рное Воздви1женіє честна1гw и3 животворz1щагw Креста2.

В цей день, з огляду на неділю, замість строгого посту є воздержання.

Колір риз – темно-червоний (бордовий) або фіолетовий.

Цей празник являється єпархіальним відпустомв Ужгородському Хрестовоздвиженському Кафедральному соборі.

Заввага!Перенесення чесного Хреста з жертовника на Престіл відбувається після малої Вечірні або перед великою Вечірнею наступним чином:Ієрей з дияконом стають перед проскомидійним жертовником, де лежить на покритому воздухом дискосі чесний Хрест з віночком, а за ним стають два свічконосці з запаленими свічками. Диякон кадить чесний Хрест і промовляє: Благослови2, влади1ко:, ієрей починає: Благослове1нъ Богъ нашъ: (якщо нема диякона, то ієрей сам кадить і по кадженню проголошує Благослове1нъ Бо1гъ на1шъ:). І продовжується “начало обичноє”, і по Џтче на1шъ: хор співає тропар Спаси2, Го1споди:, Сла1ва: и6 нhнэ: кондак Вознесы1йсz:. Ієрей, вклонившись чесному Хресту, бере його обома руками і, оперши його собі на голові, обертається та, випереджуваний двома свічконосцями й супроводжуваний дияконом, що кадить чесний Хрест, переносить його на Престіл. Свічконосці й диякон стають поблизу закритих Царських дверей (не виходячи зі святилища), а ієрей підходить до Престолу і кладе на нього чесний Хрест, перед яким запалюють свічку. У кінці ієрей вклоняється та починається велика Вечірня з литією, як звичайно.

На великій Вечірні: Катизма 1-а, Блаже1нъ мужъ: – ціла. На Гдcи, воззва1хъ: стихири свята на 8, Сла1ва: и6 нhнэ:свята. Вхід. Прокімен дня.

3 Паремії свята:

Перша Паремія: Вих. 15,22-27;

Друга Паремія: Прип. 3,11-19;

Третя Паремія: Іс. 60,11-16.

На Литії: стихири свята, Сла1ва: и6 нhнэ:свята. На стиховні: стихири свята, Сла1ва: и6 нhнэ:свята. ПісляНhнэ tпуща1еши: тропар свята/3 рази/ та благословення хлібів, пшениці, вина та олії. Відпуст великий, свята Хрcто1съ и4стинный Бг7ъ на1шъ, моли1твами пречи1стыz своеz2 Ма1тере, си1лою честна1гw и6 животворz1щагw Креста2, є6гwже дне1сь всемi1рное воздви1женiе свётло пра1зднуемъ:.

На святковій Утрені: На Б0гъ Г0сподь: тропар свята/2 рази/, Сла1ва: и6 нhнэ: тропар свята /1 раз/. Сідальні свята. Полієлей. Величання, болгарський приспів та післяполієлейний сідальний свята, Сла1ва: и6 нhнэ:сідальний той самий.А$нгелскій соб0ръ: не співається. Степенна – 1-й антифон 4-го гласа, T ю4ности моеz2:. Прокімен свята.

ЄвангелієІвана, зач. 42 (Ів.12,28-36).

Після Євангелія священик співає Воскресе1ніе Христо1во ви1дэвше:. 50-й Псалом, звичайні припіви та стихира свята. Канон та катавасія свята. По 3-й пісні: сідальний свята, Сла1ва: и6 нhнэ:сідальний той самий. По 6-й пісні: кондак та ікос свята. На 9-у пісню: замість Вели1читъ з Честнёйшую: співаємо святкові припіви Велича1й:. По 9-й пісні Свz1тъ Гдcъ Бг7ъ на1шъ: не співається, лише: світильний свята /2 рази/,Сла1ва: и6 нhнэ: інший світильний свята. На Хвали1те: 4 стихири свята, Сла1ва: и6 нhнэ:свята. Славосло1віе вели1кое.

Під час великого славослів’я відбувається винесення чесного Хреста з Престола на тетрапод наступним чином:

Під час співання хвалительних стихир священик одягає всі священичі одежі. Коли хори співають велике славослів’я, ієрей виходить Царськими дверима до тетраподу, бере Євангеліє і відносить Його на Престіл. Прийнявши кадильницю, кадить тричі чесний Хрест, віддає кадильницю дияконові і, вклонившись низько, бере чесний Хрест обома руками та, оперши його собі на голові, Хрестом до людей, виходить випереджуваний двома свічконосцями і дияконом, що кадить чесний Хрест, обходить Престіл з правого боку, виходить північними дверима і стає перед Царськими дверима позаду диякона, і там очікує закінчення славослів’я і Трисвятого. По їх закінченні диякон, а якщо його нема, то сам ієрей голосно виголошує: Прему1дрость, про1сти, а народ починає співати тропар Спаси2, Гдcи:. Потім священик і диякон обертаються, йдуть і стають перед тетраподом, обходячи його правою стороною: спочатку свічконосці, за ними диякон з кадильницею, а на кінці – ієрей. Ієрей кладе чесний Хрест на тетрапод і кадить його з чотирьох боків. По співі тропаря і кадженні чесного Хреста ієрей бере Його обома руками і, стоячи перед тетраподом обличчям до сходу, співає поважно і радісно перше прохання єктенії Поми1луй насъ, Бо1же: а потім починає помалу схиляти голову до землі, наскільки можливо. Хор починає співати тихим і смиренним голосом Гдcи, поми11луй /100 разів (але найменше 12 разів)/, в кінці співу Гдcи, поми11луй ієрей випрямившись благословляє Хрестом в сторону сходу, відходить на південний бік тетраподу і, дивлячись на північ, співає друге прохання єктенії і творить піднесення та благословення на зразок першого. Так само робить зі східного боку на захід і з північного на південь, і знову, з західного на схід, співаючи з кожного боку прошення єктенії і творячи піднесення та благословення на зразок першого, а хор після кожного прошення співає Гдcи, поми11луй11: /100 разів (але найменше 12 разів)/. І співається Сла1ва: и6 нhнэ: та кондак Вознесы1йсz:, під час чого ієрей кладе чесний Хрест на тетрапод і по закінченні кондака починає співати Кресту2 твое1му:, що повторює потім народ 2 рази. Всі вклоняються чолом до землі (роблять великий поклін) після кожного відспівування Кресту2 твое1му:. Тепер починають співати хресні стихири Пріиди1те вёрніи:, а ієрей вклоняється, цілує чесний Хрест і, знову вклонившись, стає на своєму місці, чекаючи доки й інші священнослужителі поклоняться і поцілують чесний Хрест. Після цього всі разом з ієреєм вклоняються і входять до святилища. Інші священнодостойники, а після них і люди, підходять і цілують по одному чесний Хрест, вклоняючись перед і після цього. По закінченні хресних стихир диякон, якщо є, а якщо немає, то сам ієрей співає дві звичайні єктенії: Поми1луй на1съ, Бо1же: та Испо1лнимъ: і все інше до кінця, як звичайно на Утрені.

Відпуст великий, свята.

На Божественній Літургії:Антифони та вхідне свята. Тропар свята, Сла1ва: и6 нhнэ: кондак свята. Замість Трисвятого співаємо Кресту2 твое1му:. Прокімен та Алилуя свята.

Тропaрь, глaсъ д7:

Спаси2, Го1споди, лю1ди Тво‰, / и3 благослови2 достоsніе ТвоE, / побBды благовёрнымъ лю1демъ на сопроти6вныz дaруz, / и3 Тво‰ сохранsz Крест0мъ Твои1мъ лю1ди.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Вознесhйсz на Кре1стъ в0лею, / тезоимени1тому твоемY н0вому жи1тельству, / щедрHты Тво‰ дaруй, ХристE Бо1же, / возвесели2 си1лою Твоeю люде1й Твоёхъ, / побBды даS и4мъ на супостaты, / пос0біе и3мyщымъ ТвоE nрyжіе ми1ра, / непобэди1мую побёду.

Апостолдо Корінтян, зач. 125 (І Кр. 1,18-24).

Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 1, 18-24.

18. Браття, слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо:

Знищу мудрість мудрих,
і розум розумних зведу нінащо.

20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не пізнав Бога в Божій мудрості, Богові угодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки шукають мудрости, 23. ми проповідуємо Христа розп'ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, 24. але для тих, що покликані – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу силу і Божу мудрість.

ЄвангелієІвана, зач.60 (Ів.19,6-11.13-20.25-28.30-35).

Євангеліє від Йоана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35.

В той час первосвященики і старші зібрали раду на Ісуса, щоб його вбити, і привели його до Пилата, кажучи:

6. Візьми і розпни його!

Каже їм Пилат:

– Візьміть його ви й розіпніть, бо я ніякої вини не находжу в ньому.

7. Юдеї йому відповіли:

– У нас є закон, і за законом він мусить умерти, бо він зробив себе Сином Божим.

8. Як Пилат почув те слово, налякався ще більше. 9. Вернувся він ще раз у Преторію й каже Ісусові:

– Звідкіля ти?

Ісус не дав йому одвіту.

10. Каже йому Пилат:

– Зі мною не розмовляєш? Хіба не знаєш, що я маю владу відпустити тебе, і маю владу розп'яти тебе?

11. Відповів Ісус:

– Ти не мав би наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Тому, хто мене тобі видав, має більший гріх.

13. Пилат, почувши те слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Літостротон, по-єврейськи – Гаввата. 14. А був то день, коли приготовляли Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв:

– Ось цар ваш.

15. Ті закричали:

– Геть! Геть із ним! Розпни його!

Пилат каже їм:

– Царя вашого розп'яти?

Первосвященики відповіли:

– Нема у нас царя, крім кесаря!

16. І видав його їм на розп'яття.

17. Взяли вони Ісуса; і несучи свій хрест, він вийшов на місце, зване Череп, по-єврейськи Голгота. 18. Там його розп'яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині. 19. Пилат велів зробити напис і прибити на хресті. Написано було: «Ісус Назарянин цар юдейський». 20. Багато з юдеїв читали той напис, бо місце, де був розп'ятий Ісус, було близько міста. Писано було по-єврейськи, по-грецьки і по-римськи.

25. При хресті Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Коли Ісус побачив матір і учня, якого він любив, що стояв біля неї, сказав до матері:

– Жено, ось син твій.

27. Потім каже до учня:

– Ось мати твоя.

І від тієї хвилини учень узяв її до себе.

28. По тому Ісус, знаючи, що все совершилось, щоб збулося Писання, мовив:

– Жажду.

30. Скуштувавши оцту, Ісус сказав:

– Совершилось.

І схиливши голову, віддав духа.

31. Тому що то була п'ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на хресті, бо був Великдень тієї суботи, юдеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли. 32. Вояки прийшли й переламали голінки першому і другому, що були з ним розп'яті. 33. Та коли приступили до Ісуса і побачили, що він уже помер, голінок йому не ламали, 34. але один з вояків проколов йому списом бік і зараз же потекла кров і вода.

35. І той, який бачив, свідчить те, і свідчення його правдиве; і він знає, що говорить правду, щоб ви теж увірували.

Замість Дост0йно: співаємо Велича1й душе2 моz2 пречестны1й: та 9-й ірмос канону Та1инъ є6си2 Богоро1дице:. Причасний свята. Відпуст найменший, свята.

Після Божественної Літургії слідує Мирування.

Свzта1гw великому1ченика Ніки1ты.

На великій Вечірні:На Гдcи, воззва1хъ: стихири на 6: 3 стихири свята та 3 стихири велмч. Микити,Сла1ва:велмч. Микити, И# нhнэ:свята. Вхід (з огляду на великий прокімен).Великий Прокімен гл. 7-йБо1гъ на1шъ на небеси2:На стиховні: стихири свята, Сла1ва:велмч. Микити, И# нhнэ:свята. Після Нhнэ tпуща1еши: тропар велмч. Микити, Сла1ва: и3 нhнэ: тропар свята. Відпуст великий, свята з поминанням святого.

На Божественній Літургії:Псалми зображальні та Блаже1ни: /або Антифони свята як у попразденство/. На малому вході співаємо: Пріиди1те поклони1мсz и6 припаде1мъ ко Хрcту, спаси1 ны, Сн7е бж7ій, пло1тію распны1йсz на Крестэ2, пою1щыz Ти2: Аллилу1іа, аллилу1іа, аллилу1іа. Тропар свята, Сла1ва: и6 нhнэ: кондак свята. Замість Трисвятого співаємо Кресту2 твое1му:. Прокімен та Алилуя свята.

Апостол до Ефесян, зач.219 (Еф.1,22-2,3).

Послання Апостола Павла до Ефесян 1, 22 - 2, 3.

22. Браття, Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа усе підкорив йому під ноги й поставив його вище над усе, як голову Церкви, 23. яка є його тілом, повнота того, що виповнює все у всьому.

1. І ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2. в яких ви колись за звичаєм цього світу жили, за владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах непослуху. 3. Між ними й ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і ми були з природи дітьми гніву, як і інші.

Євангеліє Марка, зач.48 (Мр.10,46-52).

Євангеліє від Марка 10, 46-52.

46. Того часу, як Ісус виходив з Єрихону, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він, кажучи:

– Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!

48. Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше:

– Сину Давидів, змилуйся надо мною!

49. Ісус спинивсь і каже:

– Покличте його!

Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього:

– Бадьорися! Устань, він кличе тебе.

50. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, звернувшись до нього, каже:

– Що хочеш, щоб я зробив тобі?

Сліпий йому каже:

– Учителю мій – щоб я прозрів!

52. Сказав Ісус до нього:

– Іди, віра твоя спасла тебе.

І негайно прозрів той, і пішов дорогою за ним.

Замість Дост0йно: співаємо Велича1й душе2 моz2 пречестны1й: та 9-й ірмос канону Та1инъ є6си2 Богоро1дице:. Причасний свята. Відпуст найменший, свята з поминанням святого.

Свzты1z великому1ченицы Е#vфи1міи всехва1льныz.

На Божественній Літургії: Все так само як 28/15 вересня, лише:

Апостол до Ефесян, зач.222 (Еф.2,19-3,7). 

Послання Апостола Павла до Ефесян 2, 19 - 3, 7.

19. Браття, ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі, 20. збудовані на підвалині апостолів і пророків, а наріжним каменем – самим Ісус-Христом. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте у святий храм у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

1. Ось чому я, Павло, в'язень Христа Ісуса за вас, поган... 2. Ви, гадаю, чули про служіння Божої ласки, яке він дав мені для вас, 3. тобто що він дав мені в об'явленні знати тайну, як я вище описав вам коротко. 4. Коли це прочитаєте, зможете збагнути, як я розумію Христову тайну. 5. Вона бо у минулих поколіннях не була відкрита синам людським, як тепер Духом відкрита святим апостолам і його пророкам, 6. тобто що погани мають доступ до такого самого насліддя і що вони члени того самого тіла, і що мають участь у тій самій обітниці в Христі Ісусі через євангеліє. 7. Я став його слугою за даром благодаті, якою Бог наділив мене діянням своєї сили.

Євангеліє Марка, зач.50 (Мр.11,11-23).

Євангеліє від Марка 11, 11-23.

11. В той час увійшов Ісус у Єрусалим, у храм, і оглянув усе; а що було вже пізно, вийшов з дванадцятьма у Витанію.

12. На другий день, коли вони виходили з Витанії, зголоднів він. 13. Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не найде чого на ній, та підійшовши до неї, окрім листя не найшов нічого, бо ще не була пора смоков. 14. І звернувшись до смоковниці, промовив:

– Нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!

Учні його чули це.

15. Приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус став виганяти тих, що продавали й купували в храмі; він перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, 16. і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. 17. Навчав він їх і казав їм:

– Хіба не написано: дім мій домом молитви назветься для всіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників!

18. Почули це первосвященики й книжники й шукали, як би його погубити, але боялися його, бо ввесь народ дивувався його науці. 19. А як настав вечір, він вийшов за місто.

20. Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. 21. Тоді Петро, згадавши, каже йому:

– Учителю, дивися, смоковниця, що прокляв єси, усохла.

22. Ісус у відповідь сказав їм:

– Майте віру в Бога. 23. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так.

Тропaрь великому1ченицы, глaсъ д7:

Ѓгница твоS, Їису1се, Е#vфи1міа / зовeтъ вeліимъ глaсомъ: / ТебE, женишE м0й, люблю2, / и3 ТебE и4щущи страдaльчествую, / и3 сраспинaюсz, и3 спогребaюсz крещeнію ТвоемY, / и3 страждY Тебє2 рaди, / ћкw да ца1рствую въ Тебэ2, / и3 ўмирaю за ТS, / да и3 живY съ Тоб0ю: / но ћкw жeртву непор0чную пріими1 мz съ люб0вію пожeршуюсz Тебэ2. / ТоS моли1твами, ћкw ми1лостивъ, / спаси2 дyшы нaшz.

Кондaкъ великому1ченицы, глaсъ д7:

Во страдaльчествэ твоeмъ д0брэ подвизaласz є3си2, / и3 по смeрти ны2 њсвzщaеши чудeсъ точeньми, всехвaльнаz. / Тёмже твоE ўспeніе свzт0е поeмъ, / вёрою притекaюще въ боже1ственный хрaмъ тв0й, / да и3збaвимсz недyгwвъ душeвныхъ, / и3 чудeсъ благодaть почерпeмъ.

Свzты1z му1ченицы Софi1и, и3 тре1хъ є6z2 дще1рей: Вёры, Наде1жды и3 Любве2.

На Божественній Літургії: Все так само як 28/15 вересня, лише:

Апостол до Ефесян, зач.223 (Еф.3,8-21).

Послання Апостола Павла до Ефесян 3, 8-21.

8. Браття, мені, найпослідущому з усіх святих, була дана ця благодать: благовістити поганам незбагненне багатство Христа 9. і навчити всіх про здійснення тієї тайни, що від віків захована була в Бозі, який сотворив усе; 10. щоб об'явилася тепер началам і властям небесним через Церкву безконечна мудрість Божа, 11. згідно з відвічною постановою, що Бог ухвалив у Христі Ісусі, Господі нашім, 12. в якому маємо сміливість і повний надії доступ через віру в нього. 13. Тому благаю вас не падати духом у моїх стражданнях, які терплю за вас, бо вони ваша слава.

14. Ось чому я згинаю мої коліна перед Отцем, 15. від якого бере ім'я всяке отцівство на небі й на землі, 16. щоб він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через його Духа, для зросту внутрішньої людини, 17. і щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших, і ви закорінені й утверджені у любові, 18. могли зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, 19. і пізнати любов Христову, що вища над усяке уявлення, і, таким чином, сповнились усякою Божою повнотою.

20. Тому ж, хто може зробити багато більше, ніж те, чого ми просимо або що ми розуміємо за діючою в нас силою, 21. йому слава в Церкві та у Христі Ісусі по всі роди на віки віків. Амінь.

Євангеліє Марка, зач.51 (Мр.11,23-26).

Євангеліє від Марка 11, 23-26.

Сказав Господь своїм учням:

23. Майте віру в Бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що станеться те, що каже, буде йому так. 24. Тому й кажу вам: усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так. 25. І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, який на небі, простив вам провини ваші. 26. Коли ж ви не простите, і Отець ваш, що на небі, не простить провин ваших.

Тропaрь му1ченицъ, глaсъ д7:

Торжеству1етъ Це1рковь перворо1дныхъ и3 свесели1тсz, / пріе1млz ма1терь w3 ча1дэхъ веселzщуюсz, / я4же бо, я4кw му1дрости тезоимени1таz, / тро1йственнымъ богосло1вскимъ добрбодётелємъ равночи1сленныz породи2, / ты6z съ му1дрыми дёвами зри1тъ / ўневэсти1вшыzсz жениху2 Бо1гу и3 Сло1ву: / съ не1ю и3 мы2 духо1внэ въ па1мzти и4хъ свесели1мсz, глаго1люще: / Тро1ицы побw1рницы, Вёро, Любве2 и Наде1ждо, / въ вёрэ, любви2 и6 наде1ждэ ўтвержда1йте на1съ.

Кондaкъ му1ченицъ, глaсъ а7:

Софjи честнhz свzщeннэйшыz вBтви, / Вэ1ра и3 Надeжда и3 Любо1вь показaвшесz, / мyдрость nбуи1ша є4ллинскую благодaтію, / и3 пострадaвше, и3 побэдонHсицы kви1вшесz, / вэнцeмъ нетлённымъ t всёхъ Владhки / ХристA ўвzз0шасz.