Найближча подія

Щиро запрошуємо на неділю Христа Царя до Іванівців!

27 Жов 2024
  • Неділя в 12:00
  • с. Іванівці
Слово дня

Господь постійно бажає відкриватися. Він завжди є ініціатором будувати відносини з людиною. З біблійної історії ми бачимо, як він ініціює відносини з Авраамом та іншими старозавітніми патріархами;  з Ноєм, Мойсеєм, пророками, суддями, царями та, зрештою, всім ізраїльським народом. 

У розбудові цих відносин, щоб зробити себе доступним людині, Він здійснює одне з найбільших таїнств в історії Бого-людських стосунків – таїнство Воплочення, в якому Господь найвиразніше та найголосніше промовляє до людини, чекаючи на її відповідь.

Ця відповідь людини Богові є нічим іншим як молитвою.

Так само як постійний діалог між людьми робить іх близькими, дарує здатність любити,  довіряти – молитва це робить у відносинах із Господом. Вона - це не тільки можливість просити, дякувати, виражати свою біль або радість перед Ним. Молитва – це також відчути цінність у Божих очах, насолоджуватися неймовірною радістю від того, що твій Бог тебе любить, тобі довіряє, та здатний перевернути хід історії заради тебе.

о. Олександр Петах


Найважливіше на сьогодні

У жовтні Папа Франциск закликав молитися  молитися за сопричастя, участь і спільну місію між священниками, богопосвяченими особами та мирянами.

Детальніше
Ужгородська Унія

Історія створення МГКЄ


Архітектура
Сакральні пам’ятки

Наша древня єпархія багата на сакральні пам’ятки, які притягують не лише вірників нашої Церкви, але також і численних туристів, для яких наші давні церкви є не лише просто музейним експонатом, але й місцем молитви та роздумів.


Детальніше
Духовність
Відпустові місця

Прощі нагадують нам нашу земну мандрівку до неба. Традиційно це інтенсивний час відновлення молитви. Для прочан, які шукають живих джерел молитви, відпустові місця - це виняткові місця, де можна пережити різні форми християнської молитви.


Детальніше
Рекреація
Пасторальні центри

Життя християнина - це не лише молитва, але й братнє перебування у спільноті, яка разом йде до спасіння. Наші пасторальні центри є місцем, де наші вірні збираються, щоб разом пережити цінний духовний та людський досвід через молитву, відпочинок, спілкування.


Детальніше

Не маємо іншого довір'я, крім того, що його черпаємо від Тебе, Діво найпокірніша.

св.Єфрем Сирійський, Проповідь про Пречисту .діву Марію

Мене дивує, що декому неясно, чи можна Пресвяту Діву називати Богородицею чи ні. Коли ж Господь наш Ісус Христос є Богом, то якже не може бути Богородицею Пресвята Діва, що Його породила?

св. Кирило Олександрійський, Перший лист до єгипетських монахів

Багато імен має Марія і мені приємно ними її називати. Вона - нове небо , бо  вній Цар царів мешкав. У неї Він увійшов і прийшов на світ, подібний до неї формою і видом. Марія - це виноградна лоза, що в надприродний спосіб видала виноград як плід. Вона - джерело, з якого б'є жива вода для спраглих, і ті, що п'ють її, видають стократний плід

св. Єфрем Сирійський, Проповідь на Христове Різдво

Відповідаючи на вимоги сучасності наша єпархія реалізовує різні проєкти, покликані на покращення загального добробуту Церкви та народу. Це і робота з військовими, ромами, молоддю, збереження культурних пам'яток тощо.

Церква в особливий спосіб опікується людьми, які потребують особливої допомоги. У цих людях ми зустрічаємо самого Христа, який сказав: “Що ви зробили одному з найменших оцих - те ви мені зробили”.

Семінарія - серце нашої єпархії. Тут молоді хлопці, які колись відчули поклик Бога, плекають та розкривають своє покликання.

Наша єпархія пропонує для вірних різні паломництва, під час яких можна пізнати не лише культурні та історичні місця, але і збагатитися духовно та поглибити свою віру.

img
...я не маю що дати, хіба що цей Рожанець...
о. Петро ОРОС
Усе для Тебе ІСУСЕ!
о. Петро ОРОС
...Нікуди тікати не буду. І що за біда, як вб’ють: умерти за Христа – значить вічно жити
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Прошу молитися на Вервиці чим частіше...
о. Петро ОРОС
...Нехай буде СВЯТА ВОЛЯ ГОСПОДА...
о. Петро ОРОС
Мамко Божа спаси мене!
о. Петро ОРОС
…Тобі, Твоєму Пречистому Серцю вручаємо і присвячуємо себе, Матір Милосердя. Проси у Господа ту милість, яка в змозі відразу привернути людське серце...
Бл. Теодор Ромжа єпископ Мукачівський
...Хто на Бога надіється, той не обманеться!...
о. Петро ОРОС
...Не тратьте надії і не сумуйте! З нами-бо сила доброго нашого Бога!...
о. Петро ОРОС
...Не журіться нич, Бог буде вам помагати. І я чим буду годен, тим вам поможу...
о. Петро ОРОС
...Це життя коротке, але від цього життя залежить наше вічне життя...
о. Петро ОРОС
Минулі події
Слово дня
Переглянути все
    • Господь постійно бажає відкриватися. Він завжди є ініціатором будувати відносини з людиною. З біблійної історії ми бачимо, як він ініціює відносини з Авраамом та іншими старозавітніми патріархами;  з Ноєм, Мойсеєм, пророками, суддями, царями та, зрештою, всім ізраїльським народом. 

      У розбудові цих відносин, щоб зробити себе доступним людині, Він здійснює одне з найбільших таїнств в історії Бого-людських стосунків – таїнство Воплочення, в якому Господь найвиразніше та найголосніше промовляє до людини, чекаючи на її відповідь.

      Ця відповідь людини Богові є нічим іншим як молитвою.

      Так само як постійний діалог між людьми робить іх близькими, дарує здатність любити,  довіряти – молитва це робить у відносинах із Господом. Вона - це не тільки можливість просити, дякувати, виражати свою біль або радість перед Ним. Молитва – це також відчути цінність у Божих очах, насолоджуватися неймовірною радістю від того, що твій Бог тебе любить, тобі довіряє, та здатний перевернути хід історії заради тебе.

      о. Олександр Петах


    • Господь бажає відкривати. Він постійно відкриває для тебе духовні речі, Божественні таїнства. Ці Божественні одкровення можуть бути виключно у духовному аспекті, а можуть бути скритими у твоїх буднях і турботах, за якими ти або бачиш безвихідь, або Софію – Премудрість Божу, яка ствердно заявляє: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої це не ваші дороги... Бо наскільки небо вище за землю, настільки вище дороги Мої за ваші дороги, а думки мої за ваші думки». (Іс.55, 8-9)

      Ісус готовий у великій мірі відкривати нам Отця, але через свою духовну сліпоту ми нездатні бачити. Людина у великому духовному запалі запитує: «Господи, покажи нам Отця». (Ів.14, 8) А у відповідь чуємо глибоку правду про нашу нездатність духовного споглядання: « Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш Пилипе мене». (Ів.14, 9)

      Ісусе, ми хочемо бачити те, що ти скрив від сильних світу цього, а відкриваєш немовлятам. (Пор. Мт.11, 25)

      о. Олександр Петах
    • Є така гарне прислів’я: «як собі постелиш, так будеш спати».



      Сьогоднішня притча відкриває нам бодай три важливі істини:


       1. Ні багатство, ні бідність не є квитком до спасіння;? Тільки віра та уповання на Бога!


       2. По смерті 2-го шансу не буде. Твоє життя – це тільки один шанс, не змарнуй його!


       3. Якщо ти тепер не хочеш слухати Божого слова, то потім ніяке чудо не допоможе!



      Життя тепер — це шанс, якого більше не буде. Ти попереджений, тому не промахнися прожити його правильно!



      Спасіння залежить не від коштів, чи їх відсутності, а від цінностей: що для мене важливе, у що вірую, на кого/що покладаюся…?


      Ти сам/сама вибираєш, що мені важливе тепер, яке матиме наслідок у вічності. 



      «Господи, я вірю твоєму Слову. Навчи мене покладатися тільки на Тебе! Я вибираю тут і тепер жити з Тобою, щоб і по смерті у вічному житті тішитися з Тобою і Твоїми святими в небесах!»


      О. Іван Дудура

    • У часи Ісуса слуга був на рівні товару чи інструменту для свого господаря. Все ж сотник дорожить своїм слугою.

      Не про кожного сотника (того хто «на посаді», чи «при владі») люди можуть сказати «достойний».

      Не тільки сотник бачить в простому рабі когось важливого, але й Ісус, зцілюючи слугу показує, що кожна людина важлива для Бога, навіть якщо вона здається малозначущою чи навіть недостойною в очах цього світу.

      Господь зважає не на зовнішній вигляд чи становище, а на серце кожної людини. Він Сам прийшов і став рабом, щоб нас викупити з неволі гріха і смерті.

      «Ісусе, знаю, що я дорогий/дорога Тобі. Віддаю Тобі повноваження мого життя. Ти вертай мене до Життя і дай цінувати навіть найменшого!»


      О. Іван Дудура

    • Цікаво чому Ісус посилає учнів на євангелізацію саме по двох?

      Можемо зробити кілька припущень: 1)вдвох веселіше; 2)щоб підбадьорювали один одного й допомагали; 3)щоб недосвідчений вчився в більш досвідченішого; 4)щоб не відчували себе самотніми…

      Євангелізація виявилися досить вдалою: «Сімдесят  вернулись з радістю, кажучи: Господи, і біси коряться нам у імʼя Твоє.»(Лк. 10,17).

      Коли двоє досягають успіху, то важче привласнити славу переможця лише собі. Коли ти не сам, тоді мусиш поділитися славою – і то не тільки із товаришем, а й з Тим, Хто вас напочатку посилав.

      Це Ісус навертає. Це Він чинить чуда. Ми є лише Його знаряддям. Уся слава належить тільки Йому.

      «Прославляю Тебе, Господь, за те, що Ти посилаєш в моє життя людей із проповіддю Твого Слова. Я хочу йти за Тобою і перед Твоїм лицем. Дай мені відчути Твою потужну силу і за це всю славу віддавати тільки Тобі! Амінь»

      О. Іван Дудура

    • Чим більше світла, тим більше видно бруду. Чим довше апостоли з Ісусом, тим більше виявляються темні сторони їхнього нутра.

      З учнів починає «вилазити» назовні те, що досі було глибоко всередині і отруювало їх життя – суперництво, конкуренція, манія величі, бажання миттєвої помсти…

      Ісус докоряє апостолам, при цьому не відкидає нікого з них! Христос не цурається грішників, але й не толерує гріха.

      «Чим ближче я до Тебе, Господь, тим більше бачу в собі стільки зла, що ламає моє життя…

      Помсту віддаю в Твої руки, бо Ти усе бачиш, Ти усе знаєш, Ти відплатиш…

      Увійди в моє серце, очисти від усякого зла, що псує стосунки і отруює моє життя!»


      О. Іван Дудура

    • Я думаю, що учні не засвоїли попереднього уроку Учителя-Ісуса про те, щоб зректися себе... Адже, коли Ісус говорить про своє применшення аж до самої смерті, апостоли міркують про своє звеличення. Здається, вони ще не готові повністю зректися себе. 

      Що означає зректися себе? 

      Це звільнитися від надмірної самодостатності, від самовпевненості, від гордості. Це відмовитися від своїх проєктів щастя. Це усвідомити свою цілковиту залежність від Бога. Це йти за Ісусом ради Нього Самого.

      Поки не зречешся себе, доти ходитимеш «за» Ісусом, але не «ради» Нього. Можливо заради себе, чогось для себе, чи навіть когось для себе…

      «Господи, Ти кличеш мене іти за Тобою. Дай мені любити Тебе так сильно, щоб шукати і йти за Тобою тільки ради Тебе!»

      А ти вже засвоїв/засвоїла попередній урок Ісуса ?

      О. Іван Дудура