Історія створення МГКЄ

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/середа 14 про ЗСД__dc.mp3[/audio]

Нинішнє Євангеліє розповідає історію про великий страх апостолів загинути незважаючи на те, що Спаситель був з ними. Вони багато бачили, як Спаситель зцілює, відпускає гріхи і виганяє бісів, але переживаючи бурю на морі не вірили в те, що Ісус є Владикою і над природніми явищами. Так і ми знаємо, що Ісус є Спасителем і Сином Божим, що він є другою Особою Пресвятої Трійці, знаємо і віримо, що Він присутній у нашому житті. Але в часи кризи, проблем і бурі в нашому житті всі ці знання десь пропадають і ми вже не бачимо Спасителя біля нас, а маємо тільки паралізуючий страх загинути. Наша увага вже не є на Бозі, але на проблемах нашого життя. Але наш Всемогутній і люблячий Господь, як і там на морі в бурю зі своїми апостолами, так і в нашому особистому житті під час проблем, не є байдужим до нашого спасіння і не хоче нашої погибелі. Довіряймо Йому наше серце під час випробовувань. Тільки Він може зупинити бурю і дарувати нам божий мир у наші страждаючі серця.

 о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/вівторок 14 по ЗСД__w1.mp3[/audio]

Апостоли, будучи, з нашим спасителем повсякчас і слухаючи всі ці притчі не до кінця їх розуміють. В кінці сьогоднішнього Євангелія чуємо, що на самоті Ісус все пояснює своїм учням. Апостоли були простими людьми, і чуючи всю ту спасительну науку, яку проголошував Ісус могли робити хибні висновки. Кожен з  них по своєму розумів і науку Спасителя, і Його місію по відкупленню роду людського; але Спаситель не залишає їх «на самоті» з їніми сумнівами, але на самоті пояснює і просвітлює спасительну науку. Так і ми живучи своїм повсякденним життям, молячись, читаючи Боже Слово і ходячи до церкви також чуємо і бачимо ту спасительну дію нашого Бога, але деколи не до кінця її розуміємо. Тому дуже важливо знайти час для приватної молитви на самоті, в якій Христос буде пояснювати і відкривати тайни нашого життя і тайни Божі. Молімося, щоб ми хотіли, мали бажання і можливість перебувати з Господем на самоті.

 о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Понеділок 14 по ЗСД__g7.mp3[/audio]

У сьогоднішні Благій Вісті наш Спаситель Ісус Христом каже, що нам відкрита тайна царства Божого. Здавалося б, що Він звертається виключно до своїх учнів, і що тільки їм дано розуміти тайни Божого Слова. Але і ми через святу тайну Хрещення отримує благодать і дар називатися учнями нашого спасителя, і через це отримуємо також і дар розуміння таїнств Божого слова. Земля нашого серця є доброю від створення, але різні життєві обставини, наше лінивство і гординя перетворюють її у місце, де росте і сіється не тільки Слово Боже, але й інше, яке забирає від нас сердечний мир. Ми, як християни, володіємо тайнами не тільки Божого царства, але і розуміємо як працює і цей світ. Тому просімо, щоб ми не тільки володіли теоретично знанням про царство Боже, але і жили Його Словом. Просімо Господа, щоб ті наші духовні вуха слугували для справжнього слухання Слова Божого і нашого заспокоєння в Христі Ісусі.

о. В'ячеслав Щербанич

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Неділя 13 по ЗСД__e1.mp3[/audio]

У цій притчі  чуємо про доброго господаря виноградника, який турботливо дбав про свій виноградник, але настав час і цей господар забажав щоб інші також взяли участь у цій праці та скористалися плодами виноградника. Але через цю притчу можемо бачити правду про зранене людське серце. Перед людиною стоїть велика трудність – привласнити чи не привласнити собі життя, тіло, покликання, батьківство-материнство, професію, гроші та інші речі, які нам Господь тимчасово довірив. Ми часто здатні привласнювати собі усе це і жити так ніби збираємося жити вічно, а коли помираємо -  то так, ніби ніколи і не жили.

Тому просім у Бога великого дару – не прив’язуватися, та не привласнювати собі того що Він через нас забажав дати іншим. Щоб, коли прийде – не прийшов щоб вигубити нас, але увести до життя вічного!

о. Ярослав Данко

 [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/субота 13 по ЗСД__pq.mp3[/audio]

Одна фраза із цього Євангелія сталася народним прислів’ям, неодноразово воно буває дуже неправдивим. Багато з нас має труднощі – віддати Кесареві – кесареве, чи то державі, чи податковій, чи іншим установам – те що їм належить. Є спокуса – віддати тільки частково, або зовсім не віддати.

І Богові віддати те що йому належить – теж є складно: молитва, участь у Святій Літургії, читання Слова Божого, вчинки милосердя – здаються неможливими. Ця просто і геніальна фраза теоретично приваблює нас всіх.

Отож, просім Бога щоб так було і на практиці.

о. Ярослав Данко

[audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Пёятниця 13 по ЗСД__cy.mp3[/audio]

Коли Ісус розказува цю притчу то мав на увазі – урожайно-спахану землю. Не її заслугою було що вона була такою. Це землероб мав викорчувати тернину, зорати затоптану землю, усунути каміння. Ми часто думаємо що діло наших рук, наших зусиль, є – приготування «доброї землі» нашого серця, для прийняття Божого слова. Тільки Бог може це зробити, нам залишається – просити у нього цієї благодатті.

о. Ярослав Данко