Історія створення МГКЄ

Любити тих, хто любить нас, не так важко. Але Христос сьогодні пропонує щось більше: чинити добро навіть тому, від кого не отримаємо нічого у відповідь.

Апостол Павло чує від Господа: «Досить тобі моєї благодаті». Саме Божа благодать дає нам силу любити тоді, коли наших власних сил уже не вистачає.

А чи вмію я робити добро, не чекаючи нічого взамін?

Розслаблений сам не міг прийти до Ісуса. Але біля нього були люди, які не зупинилися перед перешкодами, а принесли його до Христа. І Євангеліє говорить дуже цікаво: Ісус побачив їхню віру.

Іноді наша віра потрібна не тільки нам. Можливо, поруч є хтось, хто сьогодні сам не має сили прийти до Бога. Тоді наше завдання — понести його своєю молитвою, підтримкою, присутністю.

А кого сьогодні я можу принести до Ісуса?

Бажати собі вбогості, голоду чи плачу — це зовсім не те, що світ називає щастям. Світ говорить: май більше, думай про себе, будь першим. А Христос пропонує іншу дорогу.

Апостол Павло каже: «майте на увазі користь не власну, але інших». Можливо, саме тут і починається справжнє блаженство — коли людина перестає жити тільки для себе і вчиться давати.

А ти вже досвідчив щастя, яке приходить тоді, коли віддаєш?

Марта приймає Ісуса у свій дім і відразу починає багато робити для Нього. Марія ж просто сідає біля Його ніг і слухає. Ісус не говорить, що служити погано. Він нагадує, що серед багатьох наших справ можна загубити найважливіше — слухання Бога.

Бо можна багато робити для Бога, але мало бути з Ним. А Христос сьогодні говорить: «Одного ж потрібно».

А чи знаходжу я серед своїх щоденних клопотів час просто сісти біля Ісуса і послухати Його?

Ми часто хочемо, щоб Бог щось змінив у нашому житті: дав мир, вирішив проблему, допоміг у труднощах, змінив людей біля нас. Але сьогодні Ісус говорить про молоде вино, яке не можна вливати у старі бурдюки. Бо Бог не приходить тільки для того, щоб трохи «полатати» наше старе життя. Він приходить, щоб зробити його новим.

Апостол Павло переживає кайдани, але навіть у них бачить можливість для Євангелія. Те, що мало його зупинити, стає нагодою для проповіді Христа. Бо коли людина дозволяє Богові перемінити своє серце, тоді навіть труднощі починає бачити по-іншому.

Може, ми просимо в Бога «нового вина», але хочемо залишитися старими бурдюками? Христос завжди приносить щось нове. Питання лише одне: чи готовий я дозволити Йому змінити мене?

Прокажений –« Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.» (Лк.5,12)

Проказа вважалася покаранням Бога за вчинені гріхи (Втор.28,27.35) 

Прокажений -це  ізгой, позбавлений суспільного життя. Й Ісус на прохання прокаженого, робить дві речі, які ніхто не робить: 1- торкається прокаженого, 2- очищає словом “Хочу, очисться!”

Напевно, найцінніше, найважливіше, тут це те, що  «Ісус хоче» . Чуєш? Хоче! 

Тепер, що робить нас прокаженими ?  Гріх. І як наслідок через гріх позбавляємося спільноти. Перше, спільноти Бога( згадаймо первородний гріх) а відтак і спільноти людей ( згадай сварку у сімї де «его» домінує).  Грубе, гнівливе, образливе, без любові, слово в колективі, сімї, чи іншій формі спільноти, лише знищує єдність, а відтак позбуває нас суспільства, і так з будь яким гріхом. 

Тому; а) як важливо зауважити в собі проказу, яка позбавляє нас спільноти. б) як важливо побачити виявити потребу очищення від цієї прокази. в)як важливо почути -  “Хочу, очисться!”

Духу Святий веди нас до Ісуса.