Історія створення МГКЄ

Яка причина болю і страждань у житті? Людина шукає їх поза власним буттям. Але в багатьох наших бідах, безсумніву, винні ми самі. У протистоянні зі злом як джерелом нашого страждання ми не повинні покладатися тільки на себе і свій розум. Але саме від нашої розважності та набутого досвіду у боротьбі слід відштовхуватися для опанування собою. А коли опануємо себе, то Господь нас звільнить від всіх інших бід.

Ми дякуємо Богу, що виконав непідсильне для нас завдання і переміг смерть та диявола.  Тепер нам не треба боятися стояти на стороні правди і життя. Але мудрість поводження у житті властива тільки тим, хто з усіх сил вступає у боротьбу найперше з власними слабкостями.

Тож нехай нам відкриються очі на власні гріхи, а розум не закидає нам спокуси відійти від Божого закону. Старанність та праведність нехай відкривають двері на Боже благословення, яке скріплює людську волю у часи випробувань та сумнівів.

о. Роман Лозюк

В розпізнанні справжніх цінностей слід іти важчим шляхом. Треба прикласти чимало зусиль, щоб почути голос правди серед хаосу життя. 

Ніколи людству не осягнути вершин пізнання, позбувшись богобоязні. Мова йде не про переляк через кару Божого гніву. Острах Господа, навпаки, відкриває нам знання створеного Ним світу. Через дар віри ми роздумуємо над незвіданим у надії. 

Вчителя ж мудрості нам дав Господь. І ним є Дух Святий. Його ми запрошуємо у своє життя через витривалу молитву. А Його поради роблять нас мудрішими та розважливішими.

Також цей гість людського серця сіє в нім покору. В Його присутності людина, пізнавши новизну, не несеться вгору і не зневажає слабшого. Вона з усього радіє, є лагідна, і думки її про те, що добре, чесне та справедливе.

Побутує думка, що йти проти течії це безглуздо. Однак у християнському житті самотність неодноразово свідчить про правильність поводження. Коли навколо тебе не знайдеться жодного праведного, ти все ж повинен продовжувати бути вірним Христовим заповідям.

Ной слухав Божі слова і виконував їх бездоганно. Це породжувало насмішки зі сторони інших людей. Але він зумів переконати своїх домашніх слідувати за ним. Він знав, що Господь не зрадить свого заповіту.

Ти, Господи, захорониш нас і збережеш нас від роду цього і повік (Пс. 11,8). 

Християнська сім’я це джерело радості. Ніщо так не тішить людське серце як взаємна любов подругів та дітвора, що наповнює рідний дім.

Убогість сучасної людини пов’язана із втратою спілкування у колі рідних.

Щастя не купити в супермаркеті. Воно не коштує дорого і його не замінить найновіша техніка. Людське серце живе поки любить. А хто любить Бога, той на сторожі життя.

За повелінням Господа постав світ. Словом своїм Він створив людину. Його ж заповідями і сьогодні він утримує на землі все, що живе. А той, хто дотримує їх, той матиме життя вічне.

Історія про Ноя починається з трагедії людства. Причиною Божого гніву став непослух. Як пише про це книга Буття, насильство занапастило землю. А Ной був праведний, бо він робив усе, як велів йому Бог.

Віковічна проблема людства починається з одних і тих же бід. Непослух Божому велінню, підступність зла та легковажність людини щодо власного призначення.

На прикладі Ноєвого ковчегу ми можемо розгледіти Божу мудрість та турботливість про життя людей навіть у часи важких випробувань.

Ной мав постійний зв'язок з своїм Творцем, тому він зрозумів небезпеку, що насувалася на людство. І хоча іншим людям його поведінка здавалася безглузда, а потоп видався раптовим та не прогнозованим, сімейство Ноя було врятоване, як і тваринний світ, який його оточував.

Нехай Бог дасть нам терпеливості та завзятості, щоб ми могли також у власному житті розчути Божу присутність через голос Церкви.

А пихатість та байдужість зарозумілих людей не відвертає нас від розбудови ковчегу Божого, який для нас чудесно задумав Господь і керманич нашого спасіння Ісус Христос.

О. Роман Лозюк

Четверо друзів паралізованого зважилися на дуже відважний крок. На їхньому шляху було багато перешкод: натовп, стеля, обурення людей… Любов може підштовхнути людину на неймовірні речі. Сьогодні в центрі Євангеліє є не тільки Ісус та розслаблений, але також четверо друзів хворого.  Більшість людей, які ходили за Ісусом робили це заради себе, заради власних інтересів. Друзі ж, які супроводили хворого прийшли заради нього. Вони чітко розуміли, що їм потрібно за будь яку ціну принести свого друга до Ісуса.

Інколи наша віра вимагає від нас кардинальних кроків. Особливо коли на шляху є багато перепон, зокрема натовп. Інколи думка інших людей, до якої ми сліпо пристаємо, може псувати наші відносини з Господом. Наші старання для ближнього, діла милосердя, чи вияви емпатії також можуть зазнати атаки з боку інших людей. Зараз ми живемо в той час, коли за гріх хвалять, а за добро засуджують… Що нам робити? Найперше, мусимо пам’ятати слова апостола Павла: «Бо коли ми живемо, для Господа живемо» (Рим. 14, 8). Кожен християнин має прагнути догодити насамперед Богові.

Так важливо для нашого духовного життя знаходити можливість побути на самоті. Особливо в час Великого Посту. Життя сучасної людини зазвичай переповнене шумом, метушнею. Багато планів, багато справ, бачимо перед собою багато роботи. В такому стані легко забути про щось важливіше, легко можна занедбати те, що становить важливу умову нашого спасіння – це наші відносини з Богом. Так важливо зупинитися перевести подих, пригадати собі хто ми є і куди прямуємо. Так важливо замовчати, щоб почути Того, хто нас так любить – Бога. Тут необхідно усвідомити, що далеко не все залежить від нас, що ми несамодостатні, що потребуємо підкріплення Святого Духа… Ісус каже «Прийдіть до мене всі стомлені та обтяжені і я облегшу вас..» (Мт. 11, 28). Перебуваючи в єднанні з Ісусом можемо відчути легкість, простоту, звільнення та лікувальний дотик, якого так потребує наше серце.

О. Василь Лехман