Історія створення МГКЄ

Бог стукає в життя кожної людини. Він має чудовий план щастя та реалізації потенціалу кожної особи. Тому для того, щоби стати щасливим,треба прийняти цей план у простоті серця. Прийняти Бога та Його пропозиції, які часто суперечать нашим мріям та уявленням, – це шлях до справжньої свободи та можливість участі у дивовижній пригоді спільної подорожі з Богом до нових перетворень та звершень. Чудеса не відбуваються десь там. Вони можуть бути частиною нашого життя, якщо не змарнуємо нагод, як це зробили ті, які не захотіли відповісти на заклики Йоана Хрестителя та Ісуса…

«Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння». Особливістю проповіді ранньої Церкви було проголошення факту, що Воскреслий Ісус уже царює над світом. Це яскраво відображено саме в євангельських розповідях про Воскресіння. У цих «описах відсутня будь-яка надія на майбутнє, яка завжди згадується в інших новозавітних описах тоді, коли йдеться про Воскресіння; Марко та інші євангелисти бачать подію, яка сталася тут і тепер: Ісус воскрес із мертвих, отже, Він − Месія, істинний Господь усього світу; тому перед нами, Його послідовниками, постає нове завдання – ми маємо стати Його благовісниками, щоб звістити про Його панування усьому світові; Ісус воскрес, тому новий світ уже почався, тому ми всі вже не тільки очікуємо благ від цього нового світу, але й беремо участь у його здійсненні.

о. Роман Северин

Добра Новина полягає в тому, що цей величний Господь не просто привів нас до життя, але коли людина через гріхопадіння відійшла від Нього, Він Сам став людиною і віддав Своє життя, щоб Ти і я могли жити вічно. Щоб мати це життя, треба навернутися і визнати, що Ісус є Господом усього мого життя. Здавалося б, це очевидні речі, але, на жаль, у щоденному житті все є трохи інакше – ми самі хочемо бути господарями свого життя. Визнати Ісуса Господом усього свого життя цілим своїм серцем означає розділити життя з Тим, Хто Є, Хто Був і Хто завжди Буде…
Св. Августин сказав: «Якщо Бог буде на першому місці, все інше стане на свої місця». Якщо Ісус є Господом мого теперішнього, минулого та майбутнього, тоді життя вийшло на правильну траєкторію…

«Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова». Коли Господь є поруч, Марія приймає найкраще рішення – слухає Його слова. Може бути так, що інколи, навіть задля Божих справ, ми звертаємо увагу на багато другорядних речей, які заполонюють нас, і, зрештою, опускаємо найважливіше. Проте цей євангельський текст не є закликом до того, щоб увесь свій час витрачати на молитву або читання Божого Слова, занедбувати родинні обов’язки чи обов’язки свого стану.
Натомість цим уривком Лука хоче підказати нам, що є речі, які мають бути пріоритетними, і ми маємо вчитися організовувати свій час так, щоб у рутині виконання щоденних справ знаходити час на зустріч із Богом та слухання Його Слова.
Боже Слово, живе та діяльне (пор. Євр 4:12), завжди скріплює наші духовні сили, допомагає правильно фокусувати нашу увагу й робить нас здатними ефективніше використовувати час.

о. Роман Северин

«Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні». Навіть якщо ми з природи дуже скромні, нам приємно, коли про нас говорять добре. До цього можна звикнути, і тоді життя, може не завжди усвідомлено, починає нагадувати гонитву за визнанням – намаганням отримати якомога більше лайків.

Апостол Павло в Першому посланні до Солунян пише: «Але як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші» (1 Сол 2:4). Проголошення Євангелія – це служіння Правді, служіння Самому Христові на знак вдячності за Його служіння для нас, за Його повсякчасну вірність та спасіння, дароване ціною власного життя. Це покликання кожної охрещеної особи.

Справжнє християнське життя є свідченням правди – це бути собою в гармонії відповідно до Божого задуму. Сподобатися усім неможливо. Можливо любити людей, служити людям, тобто наслідувати Христа, і це насправді означає бути собою.

о. Роман Северин

  Сьогодні чуємо про дві спільноти навколо Ісуса.

Першу єв. Лука називає «натовп», серед яких є книжники і фарисеї, які в думках нарікають, звинувачують. Друга спільнота названа як «спільнота віруючих»

Це саме можемо зустріти й сьогодні. Можемо зустріти «натовп», а в натовпі завжди знайдуться люди яким все щось не так; церква неправильна, священики не такі, парафіяни не ті, і т.д. І зазвичай такі люди є радше перешкодою, щоб дійти до Ісуса. А можемо зустріти спільноту тих, яких віру можна бачити. Зазвичай, на перший погляд це дивні люди ( розбирати стелю серед проповіді, ну це дивно, погодьтеся) , але це показує що вони не звертають увагу на перешкоди, щоб дійти до Ісуса.

Ісус бачить твої думки, але і бачить твою віру.

До якої спільноти належиш ти?

Духу Святий веди нас на дорозі віри.

О. Михайло Кіш