«Багато хто сварив на нього, щоб мовчав, та він ще більше кричав». Вартимей не замовк, не перестав кричати і не прислухався до «розсудливих» заспокоєнь тих, які його оточували. Він знав, що саме він хоче. Інші насправді ним не цікавилися, вони не пережили його стану і не досвідчили його страждань. Дивна Божа благодать зродила в його серці віру та впевненість, що Ісус може відкрити йому очі. І він кричав, поки не отримав зцілення. А після того, як прозрів, пішов за Ісусом, бо Він єдиний звернув на нього увагу та забрав його терпіння.
У нашому житті також трапляються схожі ситуації. Бог вкладає у наші серця неймовірні бажання і мрії. Та нам часто бракує мужності, відваги та довіри до Ісуса, щоби піти за Його голосом та зреалізувати свою мрію. Це Бог зроджує усе прекрасне в нашому серці, Його благодать перемінює нас з середини бо апостол Павло каже: «Бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням», а в заамвонній молитві є такі гарні слова: «Усяке добре давання і усякий звершений дар згори сходить від тебе Отця Світла».
Просімо у Господа, щоб дав нам віру яку мав Вартимей, щоб завжди бути сфокусованим на Його особі, а не на моїх сумнівах чи голосах інших людей і відкриті очі щоб як учень іти вслід за ним.
о. Олександр Егреші