Архієрейська Служба Божа, з нагоди торжества 375 річчя підписання Ужгородської унії

24 квітня у Лазареву Суботу, Преосвященний Владика Ніл звершив святкову Архієрейську Службу Божу, з нагоди торжества 375 річчя підписання Ужгородської унії, в Хресто-Воздвиженському Кафедральному Соборі м. Ужгород, яку йому співслужили: Владика Микола Лучок, помічний Єпископ Мукачівської Римо-Католицької дієцезії та 77 священнослужителів нашої єпархії та гостей. Службу Божу своїм співом прикрашав архієрейський хор імені Блаженного Теодора Ромжі на чолі з регентом о. Святославом Задорожнім, та семінаристи УжГКБА. Гомілію на Літургії виголосив Його Екселенція Владика Микола ЛУЧОК, єпископ - помічник Мукачівської дієцезії Слава Ісусу Христу. Господь дарував нам сьогоднішній день, який є великою урочистістю, тому що це день, коли неможливе стає можливим. Так як в Євангелії ми чули,що Лазар, який помер, був воскреший Ісусом Христом, так і неможливе те, що розірвалось - було зцілене Духом Святим, бо Ісус Христос єдиний. Ми з вами сьогодні святкуємо ту подію ,яка  375 років тому відбулась Духом Святим, Бог Отець міццю Христа воскреслого з'єднав церкву, яка поділилася, розірвалась і переживала біль роз'єднання . Ужгородська унія це великий Божий Дар. Прийміть мої вітання, особливо теж відчуваємо цю єдність з Папою Франциском, єдність з цілою церквою католицькою, церквою Христовою, але також нашу єдність тут - закарпатську. Тому прийміть мої вітання від імені нашого ординарія, єпископа Антала Майнека. Ця подія єднання відбулась 24 квітня 1646, коли   священники Мукачівської єпархії візантійського обряду під проводом монаха васильянина Партенія Петровича, у церкві ужгородського замку, приступили до повної єдності з Апостольським Престолом. Ця єдність- це прагнення Ісуса Христа, але теж це є прагнення всіх нас; глибоко в серці, кожний з нас прагне єдності. Поділ в церкві Христовій - це завжди болісна подія, це як поділ в родині, тому святкування єдності- це радісна подія, адже Бог Творець - Він Єдиний, Христос наш Спаситель - Він єдиний, Дух Святий - єдиний, так і тіло Христове, яке становимо ми (охрещені), тобто ми є єдиними. Але в цьому тілі Христовому якраз ми , люди, є ті, які піддаємось спокусі, тому що це спокуса ворожа. Ворог, диявол, той який розділяє - це він хоче , розділивши нас, володіти нами для своїх злих замислів. Розділяти, обікрадати нас з радості життя, маніпулюючи нами, але водночас ціль його- вбити і знищити. Тому єдність - це завжди знак присутності Духа Святого, це дар Духа Святого, єдність - це вибір. Коли ми вибираємо слідувати за Ісусом Христом- ми вибираємо єдність. Ми докладаємо всі зусилля для того щоб єднатися, пробачати, шукати те, що нас єднає, каятися, перепрошувати за свої слабкості і гріхи - це є все дар вибору слідувати за Ісусом Христом; ставити Ісуса Христа вище твоїх якихось планів чи амбіцій. Правдива єдність будується на стосунках з Ісусом, де Ісус є в центрі, бо тільки тоді, коли Він є в центрі - це життя християнина і тільки тоді можлива справжня правдива єдність, іншого засобу не маємо, бо лише Христос має ту міць аби єднати, щоб неможливе робити можливим, те що є розірваним - з'єднаним. Тільки Христос дає правдиву єдність. Є теж фальшива єдність , коли люди єднаються проти когось. Вони хотять втілити свої плани, амбіції, але це єднання воно є тимчасовим і не приносить плоди радості, як Христова єдність. ( Пам'ятаєте фарисеї з'єднались, щоб вбити Христа) Може бути так звана церковна єдність, але не для того ,щоб виконати волю Божу, але щоб якусь свою збудовану на страхах будувати єдність, яка не провадить до радості життя в єдності Христовій, там нема любові Христової. Якщо ми вже говоримо про суть дару єдності, вона може будуватися лише тоді, коли в ній Бог займає центральне місце. Первородний гріх, який розділив людей, розділив на мови, на країни. Скільки би не пробували будувати єдність без Бога, її збудувати без нього не можна. Будь-яка інша ідея, яка ставиться, щоб збудувати єдність, навіть ідея країни, ідея нації, кольору, приналежності- не є тією силою, яка дасть істинну нам радість. Якби люди в кожній сфері, чи то в політичній/економічній , відкрили цю істину єдності, ми би переживали великі плоди. Тому для нас , брати і сестри, завжди є питанням досліджувати,на чому ми хочемо будувати єдність. Згадуючи слова Святого Іоанна Павла || , який у своїй енцикліці наголошував, щоб усі були одним цілим.Методом, який потрібно застосовувати прямуючи до повної єдності є діалог правди, оживлений, підтриманий діалогом любові. Спочатку любов, а в цій любові шукаємо правду. Діалог це коли разом шукаємо правду, не доказуємо свою правду, не насилуємо своєю правдою, а зустрічаємося в любові, і цю правду, яка нас єднає, разом шукаємо. Її можна знайти, якщо між нами буде живий Ісус Христос. Наголошую, що саме живий ,тому що можна використовувати слова Ісуса Христа маніпулюючи ними. Коли диявол спокушав Ісуса, він використовував слово Боже. На жаль, це сумно , коли хтось використовує слова з Святого Письма чи факти і розмахуючи шаблею, або стріляючи з чогось, говорить ,що він будує єдність. Але , якщо там нема Ісуса- це є лукавство і лицемірство. Якщо живий Ісус є присутнім у розмові, ми навіть можемо на чуттєвому рівні відчути його присутність, що ми маємо любов до брата/ворога і я шукаю правду до істини і тоді ми можемо почути Ісуса , що він є правдою , а не ти маєш правду , а ми єднаючись в Ісусі знаходимо правду.Всі люди є грішні, всі ми помиляємось, тому смирення це вміти признавати свій гріх, а дуже часто це є гординя. Нам треба вміти прощати, і разом шукати правду в Христі. Ми є тепер спадкоємцями, живими спадкоємцями єдиної Христової Церкви, тепер ми відчуваємо цю єдність, тепер це наш час, щоб цю єдність переживати, втілювати, боротися, віддати життя, адже Христос віддав своє життя за єдність з Отцем. Не забирається життя, а віддається за єдність з Отцем , Ісусом Христом, за єдність в Дусі Святому. Це наш час, ми є тими тепер, які несемо місію і свідоцтво єдності. Ворог не спить, і ми поставлені на те, щоб чувати, пастирі отримали пастирські палиці, щоб розпізнавати вовка, який одягнув овечі шкуру. Це Дар Святого Духа розпізнавати цю єдність. Ми маємо бути відкритими до Духа Святого, щоб чути що Він говорить до нас. Не потрібно боятися труднощів, а потрібно боятися втрати близькості і єдності з Ісусом Христом. Іван ТЕРНИНКО, семінарист [ngg src="galleries" ids="621" display="basic_thumbnail" thumbnail_crop="0"]