«І тим, що в гробах, життя дарував!» Роздуми про Символ віри, частина X
о. Іван Васько - ThDr
Сер 16, 2024
Але для чого воскреснеш ти — для життя чи смерті?
«Очікую воскресення мертвих і життя будучого віку. Амінь».
Ми не просто «знаємо», що воскреснемо, але «очікуємо» воскресіння з мертвих.
Дієслово «очікувати» грецькою мовою передано у подвійному значенні. По-перше, йдеться про неминучий факт: воскресіння мертвих, яке обов’язково відбудеться. А по-друге, йдеться про те, що християни із нетерпінням очікують на друге пришестя Христа, разом із яким відбудеться воскресіння мертвих. Святе Письмо закінчується закликом: «Прийди, Господи Ісусе!» (Од 22,20).
Віра у воскресіння здавалася смішною і безглуздою для поган, (пор. Ді 17,32), але в неї вірили більшість євреїв (пор. Ів 11,24). Воскресіння із мертвих висвітлюється вже у Старому Завіті (пор. Єз 37,1-14), а Новий Завіт наголошує, що воскресіння із мертвих пов’язане з Ісусом Христом: «Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки» (Ів 2,25-26). Ось чому апостол Павло пише до спільноти у Солуні: «Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, – щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії» (1Сол 4,13). Апостол Павло у багатьох місцях буквально підкреслює, що наші тіла воскреснуть, стануть нетлінними (1Кор 15,44), але залишаться тими самими тілами, що й до смерті: «Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (1Кор 15,22).
Справжні християни живуть так, як би мали вже скоро воскреснути, а не померти.
Наша віра повинна бути сповнена впевненості у нашому воскресінні, саме тому ми покликані поводитися у цьому світі, як «діти світла» (Еф 5,8). В Ісусі Христі, через діяння Святого Духа, життя віруючого стає інакшим. Тому що справжній християнин, хоч і живе в «світі цьому», але він не «від цього світу» (пор. Ів 17,11-16). Ми часто забуваємо, що наша віра – це очікувати Царство світла. Тому «Символ віри» постійно про це нагадує, радісно сповіщаючи про воскресіння та життя майбутнього віку, в якому вже не буде «ні хвороби, ні смутку, ні зітхання».
А тепер «випробуйте себе самих», чи ви у вірі? (пор. 2Кор 13,5)
«День Господній», щоправда, буде також днем судним. Ми впевнені, що «вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,29). Це буде день остаточного відділення доброї пшениці від бур’яну (пор. Мт 13,36-43). Нікому іншому, як тільки Самому Господу, належить здійснити це відділення (пор. Мт 25,31-46). Тоді вже не буде більше змішання добра і зла, бо ніщо нечисте не ввійде до Царства Божого. Не буде більше можлива будь-яка зміна в людських долях. У «майбутньому віці» все, що буде віддалено від Бога, буде вважатися відданим смерті. Це і буде другою смертю – остаточною, про яку говорить святий Іоанн Богослов: «Якщо кого не знайдено в книзі життя записаного», – його вкинуть в озеро вогню (пор. Од 20,15). Ця смерть означає забуття Боже. Ті, які не захотіли пізнати Бога, будуть навіки від Нього віддалені. Ті ж, хто Його знав і служив Йому, – забудуть терпіння, відчують невимовне щастя і немеркнучу радість: «Сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Од 21,3-4).