Слово дня

Слово дня
30 Чер 2025
  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/понеділок 4 тижян ЗСД__ay.mp3[/audio]

    У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.

    Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.

    Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.

    Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.У сьогоднішньому Євангельському слові ми чуємо про сумнів, який виникає в Івана Хрестителя. Він посилає своїх учнів спитати Ісуса: «Чи Ти Той, що має прийти, чи чекати нам іншого?» Іван очікував Месію, який прийде, встановить справедливість, відплатить за зло й поверне порядок. Натомість він бачить Ісуса, Який чинить діла милосердя — зціляє, прощає, навчає.

    Цей досвід близький і нам. Часто спасіння приходить у спосіб, зовсім не такий, як ми уявляємо. Найперше — спасіння приходить як любов до нас, такими, якими ми є: зі сліпотою, кривотою, глухотою наших сердець. Бог не перестає любити нас навіть тоді, коли ми вважаємо себе негідними любові й пробачення.

    Друге — Він спасає нас із гріха нашої «автономії», даючи нам моменти, що викликають дискомфорт: коли потрібно виявити любов до ближнього, пройти випробування, відмовитись від себе.

    Та Божа милість — велика. Христос прийшов, щоб зробити нас — найменших — учасниками Царства Небесного. Те, про що мріяли пророки — чути та бачити — ми маємо в кожній Божественній Літургії. Бог проявляє Своє Царство в нас — попри нашу убогість, сліпоту, глухоту.

    о. Ігор Секмар

Слово дня
26 Чер 2025
  • В сьогоднішньому Євангелії, ми чітко можемо прослідкувати, що кожен ізнас є цінний для Господа. Навіть волосся на голові у нас пораховано. І тепер кожного разу коли приходитиме страх чи відчай, пам'ятай Господь за тебе, Отець любить тебе, Отець знає ситуаці твого життя, і вже є всій присутній. "Бо якщо Бог за нас то хто проти нас"( Рм. 8,31.)


    О. Віктор Бурлака 

Слово дня
25 Чер 2025
  • Христос не обіцяє Своїм учням легкого життя. Він каже прямо: «Я посилаю вас, немов овець серед вовків». Це — реальність християнського життя. Світ часто не приймає істини, яка викриває неправду, не приймає світла, що розганяє темряву.

    Та коли настає випробування, Ісус запевняє: «Не ви будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме». Це велика обітниця: якщо ми довіримося Богові, Він сам буде діяти через нас.

    І найважливіше — «Хто витримає до кінця, той спасеться». Християнське життя — це не спринт, а марафон. Це шлях вірності, де переможцем стає той, хто не здається, навіть коли довкола — зрада, ненависть і біль. Бо наша надія — в Господі, Який створив небо і землю.

    Як пише апостол Павло: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг — віру зберіг» (2 Тим. 4:7). Ці слова ще раз нагадують нам: життя християнина — це тривала боротьба і вірність до кінця.

    о. Віктор Бурлака

Слово дня
24 Чер 2025
  • Сьогодні ми згадуємо народження святого Івана Хрестителя.

    Це не просто історія про дитину.

    Це історія про молитву, на яку Бог відповів, про життя, яке стало місією.

    Захарія і Єлисавета молилися, чекали, надіялися — і отримали сина.

    І цей син не просто приніс їм радість.

    Він став тим, хто готував людей до зустрічі з Ісусом.

    А що, як і ти — відповідь на чиюсь молитву?

    Може, твоя мама колись стояла на колінах і благала Бога:

    «Господи, дай мені дитину, яка буде Твоя...»

    І Бог почув. І дав — тебе.

    Живий приклад

    Одна дівчина, Христина, випадково дізналася, що її мама багато років не могла завагітніти. І тоді молилась:

    «Боже, якщо даси мені дитину, я посвячу її Тобі. Вона буде Твоя...»

    Христина була тією відповіддю. І коли вона це усвідомила, її життя змінилося.

    Вона більше не хотіла жити «просто так».

    Вона захотіла жити — як Божий дар, на Божу славу.

    А як ти живеш?

    Чи розумієш, що твоє життя — це не випадковість, а відповідь?

    Чи живеш ти так, щоб через тебе хтось зміг зустріти Бога?

    Ти — не просто хтось.

    Ти — відповідь на молитву.

    Ти — Божий дар, покликаний нести Його світло іншим.

    МОЛИТВА:

    Господи,

    Я дякую Тобі, що я не випадковість,

    а відповідь на чиїсь молитви.

    Дай мені жити — як Твій дар,

    як Твій інструмент, як Твоє світло для цього світу.

    Амінь.

    Якщо ти народився завдяки молитві —

    живи так, щоб твоє життя стало чийсь відповіддю.

    О. Олександр Манзич

Слово дня
22 Чер 2025
  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/неділя 2 по зсд__kv.mp3[/audio]

    Коли Ісус проходив біля Галилейського моря, він побачив простих рибалок: Симона, Андрія, Якова, Івана…
    І мовив їм тільки одне:
    «Ідіть за Мною — і Я зроблю вас рибалками людей.»

    І що зробили вони?
    Негайно кинули сіті. Зараз же залишили човен. Пішли — не знаючи всього. Але довірилися. Бо відчули — це заклик від Бога.

    Так починається історія Церкви. Так народжується святість. Не з досконалості. Не з того, що все зрозумів. А з того, що почув і пішов.

    У Євангелії Неділі Всіх Святих ми читаємо Блаженства:
    «Блаженні вбогі духом… Блаженні чисті серцем… Блаженні переслідувані…»
    Це програма святості. Не на вівтарях — а в житті.

    Бо святість — це не виняток. Це покликання кожного християнина.

    І сьогодні ми згадуємо тих, хто це покликання втілив у нашому народі:
    – мученики й ісповідники віри,
    – святителі, мучениці, пустельники,
    – новомученики ХХ століття: з ГУЛАГів, тюрем, підпілля.
    – і прості, непомітні святі — бабусі, воїни, матері, душпастирі…

    Вони теж були рибалками, учителями, лікарями, пастухами. Але відповіли: «Так, Господи! Я йду за Тобою.»

    А що це означає для тебе?

    Святі не були супергероями.
    Вони просто дали Богові діюче “так”.
    І Бог діяв через них.

    Ти — теж покликаний.
    Не просто ходити до церкви,
    а стати світломстати сіллю,
    стати голосом Євангелія у світі темряви.

    Але мусиш вийти з “своєї лодки”.
    Вийти зі звички. Зі страху. З байд

Слово дня
21 Чер 2025
  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/СУбота 2 по ЗСД__2d.mp3[/audio]

    Ісус каже дуже просто й сильно:  «Не судіть — щоб вас не судили.» Бо тим самим мірилом, яким ми міряємо інших — мірятимуть і нас.

    Ці слова влучають просто в серце. Бо як часто ми легко помічаємо чужі слабкості — і зовсім не бачимо своїх.

    Скалка в чужому оці — болить нам більше, ніж колода у власному. Ісус не забороняє розпізнавати добро і зло. Але Він забороняє зверхність, осуд, глузування, лицемірство. Бо справжнє виправлення починається не з крику на інших — а з покори перед Богом: «Господи, очисти мене, щоб я міг із любов’ю допомогти ближньому.» А далі Ісус нагадує: «Просіть — і дасться вам. Шукайте — і найдете. Стукайте — і відчинять.»

    Тобто: Спершу — звернися до Отця. Спершу — відкрийся Його світлу. І тільки тоді зможеш стати провідником цього світла для інших. А що це означає для тебе? Якщо ти бачиш у комусь гріх — не кидайся судом. Молися. Подивись у дзеркало Божого Слова: чи сам не впав у подібне? Бо дуже легко кинути камінь. А дуже важко — подати руку. 


    Приклад з життя

    Одна монахиня, вже в старшому віці, розповідала: «У молодості я дуже швидко бачила “гріхи” інших сестер. Аж поки одного разу не почула в серці тихий голос: “А чи хотіла б ти, щоб Я так дивився на тебе?” Це змусило мене змінити погляд. Тепер я перш за все молюся: “Господи, покажи мені мою колоду — щоб я з любов’ю могла побачити скалку в іншому.”»

    МОЛИТВА:

    Господи,

    научи мене не судити інших,

    а спершу побачити себе.

    Очисти моє серце від гордості

    і дай мені дух лагідності та правди.

    Допоможи мені просити — і довіряти,

    Слово дня
    20 Чер 2025
    • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/п'ятниця 2 тижня ЗСД__3r.mp3[/audio]

      До Ісуса підходять учні Івана і питають:

      «Чому ми постимо, а твої учні — ні?»

      Ісус відповідає їм не звинуваченням, а образом:

      «Чи личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними?»

      Бо Христос — це Жених,

      а Його присутність — це свято, це повнота, це життя нове.

      А далі Ісус каже дещо ще глибше:

      Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі.

      І не вливають нового вина в старі бурдюки.

      Що це означає?

      Ісус прийшов не просто «виправити» старе.

      Він приніс нове життя, нову благодать, нове мислення.

      Старі звички, формалізм, обрядовість без духу — не можуть втримати силу Його Євангелія.

      А що це означає для тебе?

      Можна бути зовні релігійним — і внутрішньо порожнім.

      Можна знати пісні, молитви, пости —

      але жити по-старому: осуджувати, тримати образу, лицемірити,

      а не дозволити Христу перемінити серце.

      Бо нове вино Євангелія

      вимагає нових бурдюків — нового серця.

      Серця, що готове жити не за законом, а за любов’ю.

      Не просто “зберігати форму”, а горіти живим Богом.

      Приклад з життя

      Одна молода жінка вирішила “повернутися до церкви”.

      Вона почала ходити на служби, молитися, постити — все як належить.

      Але була постійно незадоволена:

      люди в храмі “не такі”, священник “не дуже”, пісні “не ті”.

      Поки одна бабуся не сказала їй просто:

      «Дитино, ти прийшла змінити всіх,

      а Бог хоче змінити тебе.»

      І тоді вона вперше щиро помолилася:

      “Господи, не тільки покажи мені правду — зміни моє серце, щоб я могла її прийняти.”

      І почалася нова дорога.

      МОЛИТВА:

      Господи Ісусе,

      Ти — нове вино,

      Ти — Жених душі моєї,

      Очисти моє серце від усього старого,

      що не може втримати Твоєї благодаті.

      Навчи мене жити не зовнішньою побожністю,

      а внутрішньою любов’ю.

      Зроби моє серце новим бурдюком —

      готовим прийняти Тебе повністю.

      Амінь.


      «Христос не пришиває латки — Він шиє нове серце.»

      о. Олександр Манзич
Слово дня
19 Чер 2025
  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Четвер 2 тижня по ЗСД Євхаристія__s0.mp3[/audio]

    Ісус каже:
    «Я — хліб життя. Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров — має життя вічне.»

    Це не образ і не алегорія. Це реальність віри.
    У Пресвятій Євхаристії Христос дає нам Своє справжнє Тіло і Свою Кров.

    Юдеї сперечалися: «Як Він може дати Своє тіло?»
    Але Ісус не відступає. Він не пояснює — він стверджує:
    «Якщо не їстимете тіла Сина Чоловічого і не питимете Його крові — не матимете життя в собі.»

    Бо це не просто духовне символічне єднання.
    Це — жива участь у Божому житті.

    І коли ми приймаємо Його Тіло і Кров —
    Його життя входить у нас.
    Його святість торкається нашої грішності.
    Його кров тече по наших жилах —
    очищаючи, оновлюючи, зцілюючи,
    ламаючи кожне прокляття,
    виганяючи темряву,
    освячуючи наше єство.

    Це — не просто обряд. Це — жертва любові,
    яка продовжується на кожній Літургії,
    і дарує нам участь у Божій вічності.

    А що це означає для тебе?

    Як ти підходиш до Святого Причастя?
    Чи розумієш, що приймаєш не просто хліб —
    а Самого Бога,
    що входить у твоє тіло,
    вливається в твою душу,
    і хоче перемінити твоє серце?

    Приклад з життя

    Один солдат, який повернувся з війни, свідчив:
    «Я пережив багато. І найстрашніше було не кулі — а внутрішня пустка, страх і злість.
    Але після Сповіді і Причастя я відчув,
    ніби щось важке вийшло з мене.
    Наче кров Ісуса очистила моє нутро…
    Я знову став живим.»

    Так і є: Його Кров — живить, очищає,
    звільняє, захищає, освячує.

    МОЛИТВА:

    Господи Ісусе,
    Ти — Хліб живий,
    що сходиш з неба
    і даєш Себе нам у Євхаристії.

    Дякую Тобі за Твоє Тіло —
Слово дня
18 Чер 2025
  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Середа 2 тижня по ЗСД__zh.mp3[/audio]

    Ісус каже дуже серйозні слова:

    «Не кожний, хто до Мене каже: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне,

    але той, хто чинить волю Отця Мого, що на небі.»

    Це попередження. Це заклик.

    Бо ми можемо знати молитви, співати церковні пісні, ходити до храму —

    але, якщо не живемо згідно з Божою волею — усе це стає лише формальністю.

    У цьому уривку Христос говорить про день суду, коли багато хто скаже:

    «Господи, Господи! Хіба ми не пророкували Твоїм ім’ям?

    Не виганяли демонів? Не творили чудес?»

    А Він відповість:

    «Я вас ніколи не знав. Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня!»

    Ці слова страшні — бо вони показують, що зовнішня релігійність не гарантує спасіння.

    Бог дивиться на серце, не на ролі, які ми граємо перед людьми.

    А що це означає для тебе?

    Християнство — це не про «виглядати праведним»,

    а про жити по правді.

    Це означає:

    – любити, коли важко,

    – прощати, коли болить,

    – слухатися Бога, навіть коли Його воля йде всупереч моїм планам.

    Приклад з життя

    Один хлопець довго служив у храмі — співав, читав, допомагав.

    Але вдома був грубим, зухвалим і егоїстичним.

    Одного разу священник запитав:

    «Ти служиш Богу — а чи живеш ти з Богом?»

    Це питання перевернуло йому серце. Він зрозумів: справжнє служіння — не на очах у людей,

    а в щоденному виборі добра і любові.

    МОЛИТВА:

    Господи,

    очисти моє серце від лицемірства.

    Навчи мене не тільки говорити Твоє ім’я,

    але й жити Твоєю волею.

    Допоможи мені бути Твоїм —

    не лише в церкві,

    але й удома, на роботі, серед людей.

    Нехай моє життя буде відповіддю на Твою любов.

    Амінь.

    «Той, хто живе по правді, ніколи не боїться суду — бо знає: Бог бачить серце, а не маску.»

    о. Олександр Манзич
Слово дня
17 Чер 2025
  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/вівторок 2 тижня по ЗСД__gb.mp3[/audio]

    Ісус попереджає нас про небезпеку лжепророків — тих, хто приходить в овечій одежі, а всередині хижі вовки. Вони можуть говорити гарні слова, здаватися добрими, але їхні справжні наміри — злі.

    Як розпізнати їх? По плодах! Чи можна з тернини чи будяків зібрати виноград чи смокви? Ні. Так само кожна людина показує своє справжнє обличчя не словами, а вчинками.

    Не достатньо просто казати: «Господи, Господи!» — це можуть робити багато. Важливо чинити волю Отця Небесного. Бо тільки той, хто живе за Божими настановами, увійде в Царство Небесне.

    А що це означає для тебе?

    Можна говорити гарні слова, ходити до церкви, вдавати праведника, але без справжньої віри та добрих вчинків це порожньо. Бог хоче бачити плоди любові, милосердя, правди і смирення у твоєму житті.

    Приклад з життя

    Уяви двох чоловіків, які ходили до храму. Один кожного дня допомагав бідним, пробачав кривдників, жив за Божими заповідями. Інший же говорив гарні проповіді і звинувачував інших у гріхах, але сам жив несправедливо і жорстоко. Хто справжній християнин? Плоди показують правду.

    Тож дивись, які плоди ти даєш у своєму житті. Чи відображають вони Божу любов і волю?

    МОЛИТВА:

    Господи,

    дай мені розпізнавати правду,

    дай мені сили чинити Твою волю,

    не дай мені бути лише словами,

    а допоможи приносити добрі плоди у моєму житті.

    Навчи мене жити не за зовнішністю,

    а за Твоїм словом і любов’ю.

    Амінь.

     «Не слова, а вчинки відкривають справжнє серце.»

    о. Олександр Манзич

Слово дня
16 Чер 2025

  • [audio]https://mgce.uz.ua/images/summernote/blog/Понеділок 2 по ЗСД__ld.mp3[/audio]


    Ісус каже нам просто, але глибоко: «Не журіться про їжу, питво чи одяг». Це звучить ніби легко, але у світі, де панує тривога за майбутнє, ця настанова — справжній виклик. Люди постійно переживають: «Чи вистачить грошей? Чи буде де жити? Чи я зможу подбати про своїх близьких?»

    Світ наголошує: «Турбуйся, працюй, переживай — інакше програєш». Але Ісус говорить: «Це турбота поганих, які не знають Бога». Бо Отець небесний бачить твої потреби, знає все, що тобі потрібно, і обіцяє: шукай спершу Царства Божого і Його праведності — і все інше додасться.

    Ісус дає нам приклад найкращого Батька, який не дасть каменю, коли дитина просить хліба. Якщо ми, що є грішними, вміємо давати добрі дари, то тим більше Бог дасть нам все найкраще, якщо ми звернемося до Нього.

    А що це значить для тебе?

    Ти можеш переживати — це природно. Але твоє серце не має жити в страху і тривозі. Бог — добрий Отець, який піклується про тебе щодня. Навчися довіряти Йому так, як дитина довіряє батькові.

    Приклад з життя

    Один чоловік втратив роботу і не знав, як годуватиме родину. Він міг впасти у відчай. Але замість цього він кожного дня молився і шукав волю Божу. І справді, несподівано з’явилася допомога — друзі підставили плече, а він знайшов нове місце праці. Ця віра і довіра до Бога стали для нього джерелом сили і спокою.

    Не журіться — це не просто порада, а ключ до миру і надії в житті.

    МОЛИТВА:

    Господи, мій Небесний Отче,

    навчи мене не боятися майбутнього

    і не журитися про завтрашній день.

    Допоможи шукати Твоє Царство

    і праведність,

    щоб у всьому я довіряв Тобі.

    Даруй мені мир і впевненість,

    що Ти ніколи не покинеш мене

    і моїх близьких.

    Амінь.

     «Довіра до Бога звільняє серце від тривоги і наповнює його миром, який перевищує будь-які обставини.»

    о. Олександр Манзич


Слово дня
15 Чер 2025

  • Брати і сестри, у цю неділю ми згадуємо Всіх святих. І не лише великих, знаних, мучеників чи преподобних. Ми згадуємо також усіх тих, хто тихо, вірно, до останнього подиху тримався Бога. Тих, кого не згадують у книгах, але чиї імена записані на небесах.

    Господь у сьогоднішньому Євангелії не дає романтики. Він каже просто й твердо:

    "Хто визнає Мене перед людьми — того визнаю і Я перед Отцем."

    "Хто любить щось або когось більше, ніж Мене — той Мене недостойний."

    Це непрості слова. Особливо сьогодні, коли війна, втрати, біль, розчарування.

    Але саме тепер — святі народжуються. Не в тиші і зручності, а в стражданні, у вірності посеред бурі. Святість — це не лише монастир чи пустеля. Це — вдова, яка щонеділі приходить у храм і молиться за загиблого чоловіка. Це — солдат, який у перервах між боями читає Псалтир. Це — медик, який зранку молиться: "Господи, через мої руки допоможи врятувати когось сьогодні."

    Петро сьогодні питає Ісуса:

    "Ми залишили все — що нам буде?"

    А Ісус відповідає:

    "Сто раз більше і — життя вічне."

    Господь бачить кожну жертву. Він бачить усе, що ти залишив заради віри, заради правди, заради любові. Може, ти не носиш німба. Але твоя вірність — це твій шлях до святості.

    Святість — це не для "особливих". Це — твоє покликання. Так, саме твоє.

    Бо Бог хоче бачити тебе серед тих, кого визнає перед Отцем.

    Приклад з життя:

    У Харкові жив молодий вчитель Олексій. До повномасштабної війни він навчав дітей історії, організовував табори, співав у хорі. Коли почалося вторгнення, його школа стала притулком. Він залишився не через обов’язок — через любов. Він розносив їжу, витягував дітей із заваленого підвалу після обстрілу, тримав людей у надії, хоч сам не мав жодної гарантії.

    Одного дня Олексію запропонували евакуацію. Сказали: «Ти ще молодий, врятуй себе!»

    А він відповів:

    "Якщо я зараз залишу цих людей — я зречуся Христа. Бо в Ньому я присягав служити правді й любові. А любов — не тікає."

    Він залишився. І одного дня, коли знову роздавав воду, уламки ракети обірвали його життя.

    Про нього не написали у великих газетах. Але ми знаємо:

    він визнав Христа перед людьми — а Христос визнає його перед Отцем.

    Молитва:

    Господи, я не герой. Але я хочу бути Твоїм.

    Навчи мене вірності. Допоможи не злякатися, коли треба свідчити Тебе.

    Навчи мене ставити Тебе на перше місце — вище за страх, біль, навіть за найдорожчих.

    І дай мені силу стати святим.

    Амінь.

    Святими стають не ті, хто ніколи не падає, а ті, хто після падіння знову підводиться — заради Христа.


    о. Олександр Манзич