ПРО ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО: роль, структура, служіння

о. Павло Сосницький - Медичний Капелан

Тра 02, 2025

Війна, яку переживає Україна, торкнулася кожного з нас. У цей буремний час ми все більше усвідомлюємо, що захист Батьківщини вимагає не лише зброї, техніки й стратегії, а й міцного духу, внутрішньої сили та надії. Саме тут на перший план виходить служіння військових капеланів — духовних отців, які щоденно перебувають поруч із нашими захисниками на передовій, у шпиталях, у місцях постійної дислокації військових частин.

Багато хто з наших рідних, близьких чи знайомих служать у Збройних Силах України чи в інших військових формуваннях, і їм також потрібна духовна підтримка. Можливо, не всі знають, що і серед священників нашого краю є ті, хто служить як капелани — офіційно або як волонтери. Через цю статтю ми прагнемо познайомити читачів із тим, що таке військове капеланство, як воно організоване, хто його здійснює та як ми, звичайні християни, можемо підтримати цю надзвичайно важливу місію.

Що таке військове капеланство?

Військове капеланство — це особливе служіння Церкви, спрямоване на духовну опіку військовослужбовців, ветеранів, їхніх родин, а також усіх, хто залучений до оборони держави. Капелан — це не просто «священник у формі», а пастир, який несе Слово Боже туди, де звучать вибухи, де люди щодня стикаються зі смертю, тривогою, болем і розгубленістю. Він стає для військових не тільки духовним наставником, але й братом, співчуваючим другом, порадником у важкі хвилини.

Сучасне українське капеланство почало активно формуватись після 2014 року, коли почалася російська агресія. У 2017 році було створено Службу військового капеланства в структурі Міністерства оборони України. Після повномасштабного вторгнення 2022 року статус капеланів був офіційно закріплений законодавчо: капелани стали штатними військовослужбовцями - офіцерами, які проходять службу в лавах Збройних Сил України та інших силах оборони.

Капеланом може бути священнослужитель, який отримав благословення (мандат) від свого єпископа (або керівника релігійної організації) та пройшов відповідну підготовку. В Україні капеланське служіння здійснюють представники різних конфесій — Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви, Мукачівської греко-католицької єпархії, протестантських спільнот, мусульман та юдеїв - і це служіння має міжконфесійний характер, з повагою до релігійних переконань кожного військового.

Військовий капелан — це людина, яка несе не лише хрест, а й серце готове співпереживати, слухати, підтримувати і залишатися поруч.

Структура та завдання капеланської служби

Після ухвалення Закону України «Про Службу військового капеланства» (грудень 2021 року), держава чітко визнала місце капелана в армійській структурі — вони стали не просто волонтерами, а повноцінними учасниками військового життя і після укладення контракту отримують офіцерське звання.

Станом на 2025 рік офіційну службу у Збройних Силах України та в інших військових структурах несуть близько 320 військових капеланів різних конфесій, при загальній потребі у 900 капеланів.

Капеланська служба функціонує в різних силових структурах, зокрема:

 Збройні Сили України (включаючи Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-морські сили),

 Національна гвардія України,

 Державна прикордонна служба України,

 Державна спеціальна служба транспорту,

У кожній військовій частині може бути призначено одного або кількох капеланів — залежно від чисельності особового складу. Вони тісно співпрацюють із командирами, психологами, медиками.

Серед основних завдань капелана:

 Проведення богослужінь, сповіді, причастя, духовних бесід.

 Індивідуальні консультації з військовими в кризових ситуаціях.

 Організація молитви, читання Святого Письма, катехизацій.

 Супровід поранених у шпиталях, підтримка родин загиблих.

 Створення духовного середовища в частині: облаштування каплиці, куточків молитви, розповсюдження духовної літератури.

Капелан працює з усіма, незалежно від віросповідання, з глибокою повагою до релігійної свободи. Його присутність на передовій часто стає тихою опорою для військових — у хвилини страху, втрат, втоми й розпачу. Коли поруч немає ні родини, ні дому — капелан є тим, хто нагадує про Бога, людяність і надію.

Військові частини Закарпаття та служіння капеланів

Закарпаття, попри свою географічну віддаленість від лінії фронту, активно бере участь в обороні України. Багато закарпатців служать у бойових підрозділах, несуть службу в тилу, а також проходять лікування у військових шпиталях. Серед основних військових формувань, що мають зв’язок із Закарпаттям, варто згадати:

 128-ма окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада. Капелан – о.Андрій Алексеєв.

 33-я окрема механізована бригада. Капелан – о.Микола Багіров.

 101-ша бригада Сил Територіальної Оборони. Капелан – о.Сергій Бондаренко.

 Підрозділи Національної Гвардії. Зокрема – в/ч 3115. Капелан – о.Роман Лозюк.

 Частини Державної Прикордонної Служби. Зокрема Мукачівський прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі. Капелан – о.Олег Сорока.

 Військовий госпіталь в м.Мукачево. Капелан – о.Павло Сосницький.

 18-ий окремий мостовий батальйон Державної Спеціальної Служби Транспорту. Капелан – о.Мартін Андялоші.

 650-ий окремий зенітно-кулеметний батальйон. Капелан – о.Іван Бундзяк.

У кожній військовій частині Закарпаття діють капелани — священники, які несуть духовне служіння військовим. Частина з них є офіційно призначеними штатними капеланами, інші працюють як волонтери, здійснюючи душпастирську підтримку через регулярні поїздки, молитви, участь у похованнях, духовних розмовах з пораненими в шпиталях.

Священники Мукачівської греко-католицької єпархії регулярно їздять на лінію фронту або супроводжують військових у тилу також капелан несе своє служіння у військовому госпіталі, надаючи духовну підтримку пораненим, їхнім родинам, а також військово-медичному персоналу.

Ці капелани добре знають реалії війни, біль і тривогу військових, і їхня присутність часто стає справжнім благословенням. Через Слово Боже, через молитву, через просту людську розмову вони повертають військовим внутрішній спокій, надію, а іноді — навіть життя.

Яким чином миряни можуть долучитись до служіння капеланів

Служіння капелана неможливе без підтримки спільноти. Хоча сам капелан і перебуває поруч із військовими — на передовій чи в шпиталі, — та за ним стоїть ціла Церква - його парафія, волонтери, доброчинці, молитовники. І кожен християнин, навіть не маючи змоги бути фізично поруч, може стати співучасником цієї важливої місії.

Ось кілька способів, як можна допомогти:

🔹 Молитва. Це перше й найсильніше, що ми можемо дати. Молитва за захисників, за капеланів, за поранених і їхні родини — це духовний тил, який дає силу там, де людські сили вичерпуються. У парафіях варто регулярно включати такі наміри до молитов.

🔹 Матеріальна підтримка. Капелани потребують допомоги (не для себе, а для тих кому вони служать): від простих речей (кави, ліків, речей першої потреби) до церковної атрибутики (молитовників, хрестів чи інших церковних речей). Ви можете допомагати через парафіяльні збори або особисто — дізнавшись про конкретні потреби.

🔹 Листи, малюнки, підтримка від дітей. Багато капеланів передають на фронт малюнки, листівки, вервички, образки — ці прості речі надзвичайно підносять дух військових.

🔹 Волонтерство. Якщо у вашій парафії чи громаді є капелан або волонтерська ініціатива — приєднуйтесь. Хтось може організувати збір, інший — відвезти допомогу, ще хтось — зайнятись приготуванням їжі або виготовленням окопних свічок.

🔹 Інформаційна підтримка. Розповідайте про служіння капеланів. Діліться історіями, свідченнями, публікаціями. Це надихає інших і зміцнює зв’язок між фронтом і тилом.

Бути поруч — ось що справді важливо. Капелани є тими, хто виносить світло Христової любові в темряву війни. А ми з вами можемо бути тими, хто тримає це світло запаленим — через нашу молитву, жертовність та підтримку. Разом ми творимо Церкву, яка є поруч із воїнами. Разом з Господом — переможемо!