Від Буття до гендеру: сімейні цінності у сучасному світі
о. Іван Ловска - Священик
Чер 19, 2024
В усі часи сім’я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Століттями через неї передавалися матеріальні й духовні цінності, традиції та культура цілих народів. Але в останні десятиліття дехристиянізація і секуляризація суспільства, занепад моральних цінностей, пропаганда гендерної ідеології привели до занепаду сімейних і подружніх цінностей. Сьогодні бачимо, що статистика розлучень невпинно зростає, особливо в перші роки подружнього життя. Багато молодих пар вирішують не одружуватися, щоб не мати матеріальних зобов'язань одне перед одним. А тема церковного шлюбу є взагалі на зразок чогось застарілого, що не має права і потреби існування в ХХІ столітті, бо несе непотрібні проблеми. У 2011 році, під час проповіді на Літургії, відправленої у Загребі, Папа Бенедикт XVI сказав: «Любов зводиться до емоцій і задоволення інстинктів, без зобов’язання будування довгострокових відносин, взаємної приналежності та відкритості на життя».
Чи є вихід із кризи, в якій сьогодні перебуває сучасна сім’я? Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно розібратися, де бере початок сім’я і подружжя як такі? Хто придумав цю форму зв’язку між чоловіком і жінкою? В чому полягала її суть і призначення, та чи змінилася вона сьогодні?
Алегра МакБірні, американська письменниця, писала: «Сім’я – це надзвичайне упорядкування, яке задумав Бог у Своїй геніальності і любові. Це вдале поєднання: дітей і дорослих, скуйовдженого волосся і сивини, сили і слабкості, вправності і невміння, впевненості і пошуку». Чи це справді так?
Відкриваючи книгу Буття, першу книгу Святого Письма Старого Завіту, знаходимо дві біблійні історії про те, як Бог творить увесь видимий світ і все те, що його наповняє. Ці розповіді ніби доповнюють одна одну і дають нам фундаментальне розуміння змісту, мети та покликання людини, яка є вінцем усього Божого творіння.
У першій розповіді читаємо: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх (Бут. 1,26)». Створивши людину разом «чоловіком і жінкою на Свій образ», Бог творить її як єдність у різноманітності, «здатну пізнати і любити Свого Творця» (ІІ Ватиканський Собор, Gaudium et spes) і тим самим брати участь у Божому житті. Створені разом, чоловік і жінка є бажані Богом одне для одного, вони є бажані Ним для спільноти осіб, «у якій кожна може бути «допомогою» для іншої, бо є вони одночасно рівними як особи і доповнюють одне одного як чоловік і жінка» (Іван Павло II, Мulieris dignitatem, 7). Давши життя першій сім’ї, Господь благословляє її: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю...» (Бут. 1,28). З цього вірша бачимо, яким є призначення подружжя. Чоловік і жінка покликані, у любові до Бога і одне до одного, передавати людське життя своїм нащадкам, і таким чином, як батьки, бути співучасниками унікальним способом із працею Творця. Сім’я покликана продовжити діло Творця у співпраці з Творцем.
У другій біблійній розповіді знаходимо більш детальний опис творення людини. Адам, перший чоловік, є створений Богом «із земного пороху» (Бут. 2,7), що вказує на тілесний (матеріальний) вимір людини, в який Бог вкладає Божий образ: безсмертну душу і дух: «Та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут. 2,7). Не бажаючи, щоб чоловік був самотнім: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього» (Бут. 2,18), Бог творить різного роду звірів і птахів та приводить до Адама, щоб він їх назвав (Бут. 2,19). Але жодна з тварин не може дорівнювати чоловікові, тобто не може бути відповідною поміччю для чоловіка. Тоді Бог творить для Адама жінку (Бут. 2,21-22) – спільноту спілкування і любові, у якій Адам бачить рівну, подібну й гідну себе істоту: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка» (Бут. 2,23). У жінці, яку Бог «виготовив» із чоловічого ребра, Адам відкриває інше «я» того самого людського роду. Створені Богом чоловік і жінка є однакові і водночас різні: однакові за своєю суттю, тому що створені на образ Божий; різні за своєю статтю, тому що створені для близькості між ними — настільки тісної, що «полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2,24). Бог у Своїй любові до людини задумав, щоб у сімейному союзі чоловік та жінка стали настільки близькими й нероздільними, що буквально злилися б воєдино і стали одним тілом. Святіший Отець Іван Павло ІІ називає цю єдність моментом «взаємного сопричастя» (communio personarum), те, що називається Таїнством Подружжя, Таїнством поєднання в такій мірі, в якій це було задумано від початку для вічного життя подружжя і сім’ї з Богом.
Як розповідає подальша історія, людина не захотіла жити в гармонії з Богом. Вибираючи зло і гріх, людство втратило не тільки вічне життя й достаток, але відмовилось і від благословення на подружжя. Внаслідок первородного гріха любов і гармонія, які мали панувати у шлюбі, перетворюються на взаємні звинувачення, на стосунки панування і жадібности; біль пологів супроводжує благословення бути плідними, а важка праця – здобуття хліба. Але Бог із своєї безкінечної любові до свого творіння не покинув його. Старозавітня історія розповідає нам про різні подружжя: Авраам і Сара, Ісаак і Ревека, Товія і Сара, Рута і Вооз, Анна і Захарія, Марія і Йосиф. Кожне з них зуміло пройти різні випробовування і проблеми, тому що основою їхнього подружнього життя був Бог. Він був для них ціллю, суддею, надією і любов’ю.
Історія Нового Завіту розповідає нам про те, як Бог об’являє себе людству через Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа. Своєю смертю на хресті Він перемагає гріх і його наслідок — смерть, таким чином відновлюючи первинний стан речей та гармонію між Творцем і творінням, яка панувала в раю до гріхопадіння. В такий спосіб відновлюється і первинне значення подружжя, яке Бог дав людям при створенні. На запитання фарисеїв «Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якої-будь причини?» Христос відповідає: «Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, і мовив: «Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так, що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає» (Мт. 19,4-6). Відповідь Спасителя фарисеям є відповіддю і на наше запитання: чи змінилися суть та призначення сім’ї і подружжя в наш час? Ні, не змінилися. Вони ті ж самі, що були в дні створення світу. Ісус Христос своєю перемогою над гріхом повернув нас до того щасливого життя, яке задумав Бог, творячи людину «на свій образ і подобу»: життя у гармонії любові Творця і творіння, життя у гармонії любові чоловіка й жінки. Нам для цього потрібно лише бути уважними слухачами і виконавцями Його слова.
Відкидання Бога як Творця, заперечення Божого задуму, Його законів призвело до проблем і довело до кризи, вирішити які можна лише одним шляхом – повернення до Бога і до Його моделі сім’ї. І сьогодні тільки від нас залежить, який саме вибір зробити.