Якою є правдива Церква Христова? Роздуми про Символ віри, частина VІІІ

о. Іван Васько - ThDr

Сер 01, 2024

«Вірую… в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву»

 
Багато людей сьогодні розглядають Церкву лише як будівлю, або як конфесію. Але це не відповідає її біблійному розумінню. Основне значення Церкви – не будова, а люди. Церква (із грец. Ecclesia) означає «зібрання», «спільнота» вірних. Мова йде про те, що Церква – це спільнота всіх тих, які мають особисті відносини з Ісусом Христом. Про це нам говорить святий апостол Павло: «Всі ми хрещені одним Духом в одне тіло: чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, — усі одним Духом напоєні» (1Кор 12,13).
Дуже важливо підкреслити, що Церква – це не якась організація, сформована для поширення вчення Христа. Церква – це єдність у Христі всіх тих, які від Нього прийняли дар нового життя і прощення гріхів. Церква – означає бути у єдності віри, тобто прийняти Христа як Бога і Спасителя.
Церква – це народ, з’єднаний досвідом постійної присутності Ісуса Христа посеред нас: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мт 28,20).

У Символі віри Церква описана як Єдина, Свята, Соборна і Апостольська. Роздумаємо про ці головні чотири ознаки Церкви, які є різними за своїм значенням, але всі вони нерозривно взаємопов’язані між собою.

Церква Єдина, тому що Ісус Христос заснував тільки одну Церкву. Господь обіцяв соборові апостолів Свою постійну присутність (пор. Мт 28,20), і саме апостолів Ісус настановив повноправними спадкоємцями євангельської науки під опікою Святого Духа (пор. 2Тим 1,14).
Церква Єдина у трьох значеннях. Найперше, Церква Єдина на Землі і на Небі, бо святі, які вже є у присутності Божій, об’єднані через Христа з усіма вірними на Землі. Церква Єдина в історичному сенсі: сьогоднішня Церква за своєю сутністю є тією ж Церквою, заснованою на апостолах. Також Церква єдина у сенсі простору: окремі помісні Церкви, які існують на різних територіях і мають власну традицію, об’єднані між собою через одне хрещення й одну віру (пор. Еф 4,5).
Церква є Святою, навіть якщо об’єднує грішників, тому що всі вірні є вибраними і покликаними служити одному тільки Богу. У вченні Климента Александрійського є дуже глибоке визначення: «Якщо ми називаємо святим Самого Бога, а також називаємо святою споруджену в Його славу будівлю, як же не називати святою Його Вселенську Церкву? Чи не є вона цілком гідна називатися освяченою Самим Богом, якщо Церква – це творіння волі Божої?». Апостол Павло каже, що Церква, як невіста, «що не має плями чи вади, … але свята й непорочна!» (Еф 5,27). Через Святі Тайни Божа благодать є доступною для всіх вірних, щоб кожен міг освячуватися: «Як написано: «Будьте святі, бо Я святий» (1Пт 1,16). Жити у Церкві, тобто бути практикуючим християнином – означає жити у Христі та постійно вдосконалюватися через Божу благодать.

Церква є Соборною або грецькою мовою – Католицькою, що означає «вселенською», «всеохопною», «цілісною». Спасіння,  дароване нам Ісусом Христом, призначене для всього людства (пор. Мт 28,19-20). В Ісусі Христі не мають значення жодні расові й культурні відмінності, як пише святий апостол Павло: «Нема різниці поміж юдеєм та греком, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його» (Рим 10,12). Ця всеохопна єдність у Церкві не нищить особу кожного вірного, але є доброю атмосферою, де кожен може зростати та розвиватися служачи іншому. Спільнота Церкви випливає із Пресвятої Тройці, де Отець, Син і Дух Святий – творять досконалу єдність, кожен зберігаючи свою особистість.

Церква Апостольська, тому що заснована на апостолах і вірно зберігає довірене апостолам євангельське навчання. Законними спадкоємцями апостолів є єпископи, їм належить право та обов’язок проголошувати Слово Боже та пояснювати апостольське Передання. Єпископи та їх представники (священики) є «слуги Нового Завіту» (2Кор 3,6), «слуги Божі» (2Кор 6,4), «посли замість Христа» (2Кор 5,20), «Слуги Христові й завідувачі тайн Божих» (1Кор 4,1).
Місія єпископів та священиків у проголошенні Євангелія і також їхня влада у служінні Святих Тайн ніколи не є їхньою особистою місією чи владою. Це єпископ і священик належать Церкві, а не Церква належить їм. Тільки у єдності один з одним, разом з усіма вірними, всі пастирі, на чолі з наступником святого апостола Петра – Папою Римським, покликані виконувати місію Самого Ісуса Христа у проголошенні Євангелія та виявляти Його владу в Церкві.

Читати попередниій розділ