ДУРНЕВИЧ Теодор

Name: МГКЄ
Price range: UAH

Гру 28, 2019

БІОГРАФІЯ СВЯЩЕННИКА-МУЧЕНИКА ДУРНЕВИЧА ТЕОДОРА (ФЕДІРА) ГЕОРГІЙОВИЧА (1904 – 1954 РР.) Народився 8 вересня 1904 р. в сім’ї робітників Георгія Дурневича та Агафії Ковтун в с. Латірка Нижній Верецький район Свалявського округу. Він був другою дитиною в сім’ї, мав старшого брата Василя (1902 р.н.). Початкову освіту здобув у рідному селі. Цінуючи здібності й старання учня, за порадою вчителя Калинича Юрія у 1920 р. батьки віддали сина продовжити навчатися до Мукачівської Державної Реальної Гімназії. Із-за важкого матеріального стану сім’ї, після закінчення четвертого класу він вимушений залишити гімназію, попросивши дозволу на академічну відпустку. У 1925 році, дякуючи клопотанню керівництва гімназії, Теодор (Федір) Дурневич, як успішний студент, був влаштований за державні кошти в „Інтернат при Державній Реальній Гімназії в Мукачеві”, а також виклопотало для нього від „Міністерства Школи і Нар. Просвещенія” матеріальну допомогу і так він зміг продовжити навчання. Із дитинства у Теодора Дурневича була тяга до церковного служіння, тому він після закінчення Мукачівської державної реальної гімназії в 1929 році, продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії. У семінарії почався новий етап життя молодого Теодора Дурневича. Роки навчання пролетіли дуже швидко. 29 червня 1933 року Теодор Дурневич одружується на Ілоні Єнковській дочці нотаря Мирона Єнковського та Маргіт-Марії Уйгелі. 12 липня 1933 р. в с. Великі Лази Ужгородського р-ну єпископ Олександр Стойка висвятив на священиків 8 богословів: Теодора Дурневича, Дмитра Ревицького, Андрія Бокотея, Петра Погоріляка, Івана Пея, Ласла Пушкаша, Золтана Шолтийса та Михайла Фельбаба. Після висвячення у серпні 1933 року він був призначений парохом в с. Скотарське, де проводив не тільки душпастирську, але також досить велику освітньо-просвітницьку працю серед селян і вірників. 8 років отець Дурневич самовіддано служив своїй пастві й був вельмишановною людиною. Про його велику духовну й активну громадську діяльність у розвитку національної самосвідомості, боротьби з п’янством, вихованню молоді писала газета Філії товариства „Просвіта”. У Вересні 1941 р. єпископ Олександр Стойка переводить Отця Дурневича парохом у с. Кошелево Хустського р-ну. У кінці жовтня 1944 року до нашого краю прийшла нова влада «освободітєлєй» Радянського Союзу. Вони принесли з собою під «визволенням» свої жорстокі закони військових трибуналів та судів. Почалися арешти інтелігенції в тому числі й священників та депортації, інтернування, переслідування неблагонадійних людей за етнічними ознаками в нашому краї, заслання їх у табори ГУЛАГу. У кінці жовтня 1944 року за подібним сценарієм в Рахові був арештований греко-католицький священник о. Петер-Пал Дем’янович. Він був звинувачений радянською владою у шпигунстві та засуджений Спеціальним Судом до розстрілу. У 1945 році Хворого 76-річного отця Дем’яновича цинічно розстріляли в койці тюремної лікарні у Великодню П’ятницю катом-виконавцем Марусею (Куруц Марією), яка була членом партизанського загону Тканка. У квітні 1945 р. Народна Рада Закарпатської України прийняла Постанову про свободу зміни релігії, Декрет чис. 54 про користування церковним майном та Декрет чис. 57 про утворення Управління у справах Культів при НРЗУ. Почалися переслідування священників Реформатської, Римо-католицької, Греко-католицької церков, но найбільше постраждали священники Мукачівської греко-католицької Єпархії. Почалося насильницьке закриття церков та спроби переведення всіх священнослужителів у російську православну віру з підпорядкуванням Московському Патріарху, адже, Радянська Комуністична Влада не могла керувати іншими конфесіями, крім своєї вірної православної, яка служила владним і політичним структурам СРСР, була підпорядкована їм і виконувала їхні вказівки. Більшість місцевих священників нашого краю залишались вірними присязі й свідомо віддались репресіям, що у той час означало ув’язнення, як правило, на 25 років із висланням на примусові роботи в табори ГУЛАГу Сибірі й Казахстану й інші. Засуджених звинувачували за ст. ст. 54.4. та 10 ч. 2 КК УРСР. У селах владою велася серед вірників посилена агітація щодо переходу до московського православ’я, о. Теодор (Федір) Дурневич у с. Кошелево вів роз’яснювальну роботу і чинив активний опір цьому процесу. Через штучно створені владою міжконфесійні чвари о. Теодор (Федір) Дурневич змушений був покинути село Кошелево, де місцева влада при активній допомозі військових і міліції силою відібрали греко-католицьку церкву і все церковне майно було передано православній громаді, а священика разом із сім’єю вигнали з парафіяльної хати. Єпископ Теодор Ромжа у квітні 1945 р. призначає о. Теодора парохом у с. Жнятино, яке раніше було філією с. Горонди Мукачівського р-ну. Із-за своєї активної діяльності у с. Кошелево був зарахований до неблагонадійних, тому радянська влада шукала будь-яку зачіпку для арешту о. Дурневича. Радянська влада в 1945 р., “проводячи роботу по очищенню від ворожих елементів” в нашому краї за постановою від 25 липня 1945 року Начальника Управління НКВС по Дрогобицькій області п-ка Майструка був заарештований о. Теодор (Федір) Дурневич. Протокол обшуку датований 20.07.1945 року та ордер на арешт з обшуком від 25.07.1945 року. Деякі тези не сходяться по справі, тому що у приговорі 18 жовтня 1945 року було написано, що він вже був 19 липня 1945 року арештований. Тут ми бачимо брехливу правду тоталітарного режиму. Їхня ідеологія була така, що чим більше невинних людей засудити, тим легше буде правити за допомогою страху. Підставою для підозри та звинувачень отця Дурневича служило те, що в 1940 р. протягом 5 місяців у його хаті в Скотарску проживав капітан Угорської контррозвідки Габор Бузаш, а у квітні 1941 року до нього прийшов майор Німецької розвідки Принц з проханням підшукати надійних людей для співпраці, коли служив парохом у с. Скотарське. Радянські слідчі-палачі професійно сфальсифікували кримінальну справу проти отця Дурневича, ніби його хата була явочною. Були знайдені брехливі свідки, які давали показання проти отця Дурневича, ніби він добровільно дав згоду співпрацювати з військовою розвідкою ворога. Багатоденні допити палачів давали свій результат. Як свідчать записи свідків по справі №42106 Ігнатишина Василя Івановича (1909 р.н. Скотарск), Ковардана Василя Яцьковича (1904 р.н. Скотарск), Лакатоша Михайла Федоровича (1908 р.н. Скотарск) (у кримінальній справі №42106 у декількох протоколах допиту Михайло Лакатош у квітні 1941 р. з’явився на квартиру отця Дурневича у Скотарску з майором Принцом німецької контррозвідки, де він представився помічником майора Принца. З його біографії Лакатоша: з 1936 р. – Член КПЧ) – цікавий «свідок», Гурзана Івана Антоновича (1907 р.н. Скотарск), Павлюка Людвіга Йосиповича (1904 р.н.), Могіша В.І. І не один із «свідків» не був покараний по кримінальній справі №42106, тому що в першу чергу наступ та залякування йшов на Мукачівську Греко-Католицьку Єпархію з боку влади СРСР. Отець Теодор Дурневич був єдиний, якого арештували, як священника Мукачівської греко-католицької єпархії, палачі Дрогобицького НКВС (тому довгий час не можна було найти документи кримінальної справи). Тут ми даємо хронологію допитів страждання отця Дурневича.

Протокол допиту від 20.07.1945 року.
Протокол допиту від 21.07.1945 року.
Протокол допиту від 21.07.1945 року (продовження).
Протокол допиту від 30.07.1945 року.
Протокол допиту від 07.08.1945 року. (початок о 21:00)
Протокол допиту від 17.08.1945 року. (початок о 21:00, кінець о 04:20) цікавий документ у цьому протоколі, де йдеться про те, що у квітні 1943 р. отець Дурневич був затриманий угорською поліцією у Мукачеві на автобусній зупинці на 24 год, бо сперечався із угорським поліцейським. Після пояснень був звільнений.
Протокол допиту від 21.08.1945 року. (початок о 20:00, кінець о 03:00)
Протокол допиту від 27.08.1945 року. (Початок о 10:30, закінчення о 17:00) Теж цікавий документ у цьому протоколі, у якому йдеться, що отець Дурневич у травні 1945 р. вступив до Комуністичної Партії ЗУ, він мотивував це слідчому, що вступив для участі в роботі кооперативу в хаті-читальні – таким чином хотів допомагати своїм вірникам. На жаль, це йому не допомогло в майбутньому. У кінці листопада 1945 року почалася перереєстрація до ВКПб і дуже багато людей не пройшли фільтрацію (приблизно 40% серед яких були Петро Сова, Стефан Борецький - члени НРЗУ та ін.)
Протокол допиту від 31.08.1945 року. (Початок 12:30, кінець о 19:00)
Протокол допиту від 05.09.1945 року. (Початок о 22:30, кінець о 02:00)
Протокол допиту від 06.09.1945 року. (Початок о 20:00, кінець о 03:00)
Протокол допиту від 07.09.1945 року. (Початок о 12:00, кінець о 00:00)
Протокол допиту від 10.09.1945 року. (Початок о 12:00, кінець о 14:30, перерва, 16:30 - 22:30) Ще один цікавий документ: у 1939 р. на святкування св. Іштвана (20 серпня) із с. Скотарске до Будапешту поїхали 6 односельчан із греко-католицьким священником о. Дурневичем.

Виснажливі багатоденні допити у стінах Дрогобицької НКВС велися над о. Дурневичем від 20 липня до 10 вересня 1945 р. по 5, а то й 7-12 год на день, часто починалися о 20 годині й закінчувалися під ранок о 2, а то навіть й о 4 годині. Слідчі змінювали одне одного, а жертва була одна. Було списано 13 протоколів допиту, а сама справа сягала 130 списаних листів і супровідних довідок, документів, в одній з яких чітко вказувалось що отець Ф. Дурневич від 10.09.1945 р. знаходиться у внутрішній в’язниці м. Дрогобич. Постанова обвинувачення від 12.09.1945 року. Заключення справи про звинувачення від 14.09.1945 року. Протокол підготовчого засідання від 16.10.1945 року. Протокол судового засідання від 18.10.1945 року. 18 жовтня 1945 року вироком військового трибуналу Дрогобицької області по кримінальній справі №42106 за ст. 54.-6. КК УРСР на 10 років позбавлення волі без поразки у правах й конфіскації майна, рахуючи від 19.07.1945 року. З одного боку, йому ще повезло, що судив його саме Дрогобицький військовий трибунал, а не Спеціальний Суд Закарпатської України, яку очолював В.П. Русин, бо за шпигунство його розстріляли б як це зробили з о. Дем’яновичем Раховським парохом. Пройшовши через ринки безкоштовної робочої сили в тоталітарній державі, о. Теодор (Федір) опинився в одному з таборів ГУЛАГу Широклаг МВС, де сидів до 11.10.1948 р., після чого був переведений у м. Явас Мордовської АРСР (ДУБРАВЛАГ), де 17 квітня 1954 р. змучений та закатований отець Дурневич помирає за невідомих обставин. Його рештки спочивають у безіменній могилі далекої сибірської землі. 31.05.1947 р. справу №42106 визивали для ознайомлення, бо дружина отця Дурневича написала скаргу до Військової Прокуратури Збройних Сил СРСР у м. Москва про незаконне засудження чоловіка. 30.07.1947 р. помічник Прокурора Військової Прокуратури Збройних Сил СРСР у м. Москва п-к Титков дає доручення Військовій Прокуратурі у Дрогобицькій області переглянути справу. 29.08.1947 р. відповідь помічника Військової Прокуратури військ МВС у Дрогобицькій області майора юстиції Кузнєцова на скаргу дружини отця Дурневича Ілони, що справу переглянуто та залишено без змін. Тоталітарний режим справу не переглядав – своїх помилок вони не визнавали. 04.06.1955 р. архівну справу №5562 переглянуто відповідно до указу №00511 і залишено до подальшого зберігання в архіві – Начальник КДБ по Дрогобицькій області підпис. 18.07.1995 р. справу №42106 переглядає Начальник Відділу реабілітації УСБУ по Львівській області. 07.05.1996 року Прокуратура Львівської області повертає кримінальну справу отця Дурневича в архів. 28.11.1996 року висновок Першого заступника обласної прокуратури Львівської області «товариш» Дацків про отця Дурневича пише, що справа не підлягає реабілітації, що переконливо свідчило, що колишнім радянським чиновникам відповідних структур байдуже було досконало вивчити справу й відновити справедливість. Старі кадри (тоталітарного режиму) СРСР стараються сховати старі помилки своїх товаришів. Чому саме служби Дрогобицької НКВС 1945 р. проводили слідчі дії, арешт та засудження священника Мукачівської Греко-Католицької Єпархії отця Дурневича до сьогодні є загадкою… Тому процес дослідження кримінальної справи о. Дурневича затягнувся на роки. Його ім’я забуте владою, бо у двох томах обласної книги „Реабілітовані історією. Закарпатська область. Книга перша.- Ужгород, 2003 і Ужгород, 2004” він зовсім не згадується, тому що не знали, де знаходиться справа отця Дурневича. Багато років я й отці Бендаси шукали справу Теодора Дурневича і лише у 2021 році, дякуючи Директору Державного архіву Закарпатської області Місюку Михайлу Дмитровичу та його заступнику Марканичу Михайлу Васильовичу, які знайшли справу в Архіві Управління Служби Безпеки України в Львівській області. Далі по запиту Начальника Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області справа була передана до Ужгороду в управління, де 30 вересня 2021 року я мав змогу ознайомитись зі справою за дозволом Єпископа Апостольського адміністратора Мукачівської греко-католицької єпархії Владики Ніла. 19 жовтня 2021 року Управління Мукачівської Греко-Католицької Єпархії за ініціативи Владики Ніла уповноважили історика-дослідника Мешка Яноша Стефановича представляти справу в Регіональній Комісії з Реабілітації в Закарпатській області справу для реабілітації репресованого комуністичним режимом Радянського Союзу нашого священника Теодора (Федіра) Дурневича 1904 р.н. засудженого 18 жовтня 1945 року вироком військового трибуналу Дрогобицької області по кримінальної справи №42106 за ст. 54.-6 КК. УРСР позбавлення волі на 10 років. 19.11.2021 р. було вперше представлено кримінальну справу №42106 отця Дурневича на міжнародній конференції «GULÁG-GUPVI KUTATÓK NEMZETKÖZI FÓRUMA 2021» у м. Берегово. 8 грудня 2021 року Голова Регіональної Комісії з реабілітації в Закарпатській області Міщанин Василь Васильович та члени комісії одноголосно проголосували за реабілітацію отця Теодора Дурневича – за це їм низький поклін. 10 грудня 2021 року подано справу отця Теодора Дурневича на затвердження реабілітації до Києву Голові Національної Комісії з Реабілітації. На жаль, війна завадила отриманню позитивного рішення. Сім’я Дружина о. Теодора Дурневича, Ілона Єнковська, народилася 1912 р. в сім’ї нотаря Мирона Єнковського й Маргіт-Марії Уйгелі у с. Кленовець Мукачівського р-ну. Після арешту чоловіка, Ілона залишилася без роботи. На її плечі ліг важкий тягар по утриманню й вихованню дітей — Георгіни-Марії (29.05.1934 – 20.11.2010 рр.), Шандора (10.02.1937 – 10.09.1979 рр.) і Ілони (31.10.1941 р.н.) , яка проживає у Мукачеві. До 2021 року ми нічого не знали про сім’ю отця Дурневича. Після ознайомлення справи №42106, фотографії деяких документів пропали, тому я звернувся до соцмережі фейсбук із об’явою, що розшукується сім’я отця Дурневича, багато листів було, але з Мукачева була точна відповідь Олександра Дудинського, який веде Генеологію роду Дудинських, якому я щиро вдячний. Він мені прислав фотографії отця Дурневича як семінариста та знайшов адресу з номером телефону доньки отця Дурневича Ілони Дурневич-Сокач 1941 р.н. про яку я дізнався з кримінальної справи, хоча церква не знала про третю дитину отця Теодора так як документи всі були знищенні. Коли я зустрівся з Ілоною Сокач у Мукачеві, перше, що вона зробила це підтвердила особистість свого батька отця Дурневича на фотографіях. Вона розповідала про батька зі слів своєї мами Ілони, яка померла у 1986 році… і також розповіла про їхню тяжку долю після ув’язнення батька, так як для тоталітарного режиму він був ворогом народу. Ілона показала документи, фотографії, які зберігала сім’я Дурневичів багато років як реліквії. 17 серпня 2022 року в каплиці Ужгородського замку відбулася відкрита лекція на тему: «Життя та діяльність мученика Мукачівської греко-католицької єпархії о. Теодора Дурневича», лектор - краєзнавець Мешко Янош. Серед запрошених гостей були:

Отець Василь Пітра
Богослов (семінарист 7 курсу) Федак Станіслав УжГКБА
Богослов (семінарист 7 курсу) Тернинко Іван УжГКБА
Дурневич-Сокач Ілона (дочка отця Теодора Дурневича)
Докучаєва-Альошина Катерина (двоюрідна сестра Сокач Ілони)
Головач Йосип (син Владики Головача)

Додатково Мукачівська Греко-католицька Єпархія зверталась до Національної комісії з реабілітації отця Теодора Дурневича за відповіддю, але відповідь була очевидною, що Національна комісія розглядає обгрунтовані пропозиції регіональних комісій щодо визнання особи реабілітованою або потерпілою від репресій за порядком надходження таких подань до Комісії, а також може оголошувати перерви у розгляді для отримання необхідних документів. Оскільки Національна комісія здійснює свою діяльність на громадських засадах, періодичність та частота проведення її засідань а отже – і строки розгляду залежать від низки суб’єктивних факторів, зокрема від наявності кворуму, який залежить від можливості участі окремих членів Національної комісії в її засіданні у відповідний день. Після чого у вересні 2022 року я і Мукачівська Греко-католицька Єпархія звернулися з депутатським запитом до Депутата Обласної Ради професора Федіра Шандора, котрий на фронті захищає нашу Батьківщину. Федір Шандор сприяв тому, що справу було переглянуто й 26 січня 2023 року в м. Києві на 24 засіданні Національної комісії з реабілітації, на якому було розглянуто вище зазначену справу. За результатами отця Теодора Дурневича було визнано реабілітованим. І це велика заслуга професора Федора Шандора, що ми змогли реабілітувати останнього священника-мученика Мукачівської Греко-католицької Єпархії отця Теодора Дурневича. За це Вам велике Дякую, Федоре Федоровичу!!!! Отець Теодор (Федір) Дурневич є гідний свого єпископа Теодора Ромжи, бо своїм прикладом відданості Христовій Церкві і своєю мученицькою смертю, заслужив, щоб його почитали, як святого мученика. З цією метою в Мукачівській єпархії створена комісія, яка працює над тим, щоб документально засвідчити його насильницьку смерть за віру і бездоганне чесне життя. Комісією складено робочий список священиків, який поділений на 7 груп в залежності від виду мученицької смерті. Отець Теодор Дурневич включений у ІІІ групу „Насильницька смерть в таборі ГУЛАГу”. Хай вічно Бог береже нашу Мукачівську Греко-католицьку Єпархію!

Краєзнавець Янош Мешко

Джерела:

Кримінальна справа №42106 отця Теодора Федіра Дурневича – Архів Управління СБУ у Львівській області;
Витяг із Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», 9 квітня 2015 р.
Закон України «Про доступ до архівів репресованих органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.», 9 квітня 2015 р.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», 13 березня 2018 р.
Постанова НРЗУ «Про вільну зміну релігії», 5 квітня 1945 р.
«ДАЗО. – Вісник. – Ф.4, оп. 1. Спр. 161.»
Декрет чис. 54 «Про користування церковним майном», 20 квітня 1945 р., ДАЗО. – Вісник. – Ф.4, оп. 1. Спр. 161.
Декрет чис. 57 «Про утворення управління у справах культів при НРЗУ», 20 квітня 1945 р., ДАЗО. – Вісник. – Ф.4, оп. 1. Спр. 161.
СТЕФАН БЕНДАС, ДАНИЇЛ БЕНДАС «Священики-мученики, сповідники вірності», Ужгород, Видавництво «Закарпаття», 1999;
«Взаємодія Обласного Патрійно-Радянського керівництва з репресивними органами в період соціалістичної розбудови Закарпаття та його комунізації. 1946-1953 рр.», Упорядник – О.М. Корсун. «Карпати», Ужгород, 2012 р.
ЮРІЙ ДУПКО «Застосування принципу колективної провини щодо угорців та німців Закарпаття», Ужгород – Будапешт, Intermix, 2018;