МОЗЕР Михайло
Парох церкви Покров Пресвятої Богородиці (14 жовтня) у с. Крива Хустського р-ну
Народився 30 вересня 1915 р. у м. Мукачево в сім'ї коваля Івана Мозера і Марії Горват. Здобувши середню освіту в Мукачівській гімназії, продовжив навчання в Ужгородській духовній семінарії.
12 липня 1939 р. Мозер Михайло був рукоположений на священика разом з богословами Вереш Тіберієм, Клин Євгеном, Матейча Юрієм мол., Ляхович Михайлом, Роман Федором, Соколович Юрієм, Федорчак Віктором, Штіма Василем і Шуба Юрієм під час святкової архиєрейської Служби Божої в саду Духовної семинарії (в Ужгородському замку) єпископом Мукачівської Греко-Католицької єпархії Олександром Стойкою.
Після висвячення був направлений на парохію в с. Келечин Міжгірського р-ну, а в 1942 р. переведений у с. Крива Хустського р-ну, де працював священиком до так званої "самоліквідації" Греко-Католицької Церкви в 1949 р., коли тодішня влада заборонила йому виконувати функції священика й запропонувала перейти до російського православ'я. Після відмови працівники КДБ 3 червня 1949 р. заарештовують його, а Закарпатський обласний суд 26 липня 1949 р. засуджує на 25 років позбавлення волі з поразкою в правах терміном на п'ять років і конфіскацією належного йому майна.
25 серпня 1949 р. його разом з олтарними братами оо. Юлієм Бачинським, Стефаном Бендасом, Віктором Дулишковичем, Антоном Романом, Ігнатієм Сіксаєм і Гаврилом Удутом погрузили на станції Ужгород у вагон для в'язнів, так званий "столипін" і відправили у Львівську тюрму-розподільник. Прибули туди 28 серпня і були поселені в 14-ту камеру 12-го корпусу. 5 вересня їх відправляють далі, й 10 вересня 1949 р. вони прибувають у першу Київську тюрму ("Лук'янівку"). Тут оо. Стефан Бендас і Михайло Мозер були кинуті в камеру № 32, де зустрілись з оо. Стефаном Гафичем, Іваном Карпинцем, Йосифом Камповом, Василем Микуляком, Дмитром Поповичем, Михайлом Тербаном, Антоном Станканинцем. 8 січня 1950 р. разом з оо. Стефаном Бендасом, Стефаном Петенком, Іваном Скібою і Гаврилом Удутом був відправлений у Московську тюрму-розподільник, де їх помістили у камеру № 70.
Звідси оо. Михайла Мозера і Гаврила Удута 10 січня відправляють у табори ГУЛАГу Казахстану . Тут його праця використовувалася на різних будівельних роботах. У таборі ГУЛАГу о. Михайло, як і всі інші греко-католицькі священики, не дивлячись на заборону, проводив і душпастирську роботу, яка послужила причиною його смерті.
23 лютого 1955 р. о. Михайла Мозера скинули з будівельного риштування, де в результаті отриманих травм зразу й помер. Згідно з ст. 1 Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17 квітня 1991 р. о. Михайло Мозер реабілітований 19 серпня 1991 р.
Дружина о. Михайла Мозера, Маргарета Немеш, народилася 28 січня 1917 р. в сім'ї Дезидерія Немеша і Розалії Лоньов в м. Мукачево.