Молитва як серце духовного життя: Вечірня та її значення в Церковному Правилі

Молитва є розмовою людини з Богом. Цей діалог, як і кожна розмова, може мати безліч різних форм та забарвлень. Молитва, звичайно, може відбуватись як у довільній формі, як щире і просте спілкування із Триєдиним Богом, так і через певні визначені молитовні формули. Особливим видом наперед визначених молитов є молитва «Церковного Правила», або, як ще називають, «Добове коло Богослужень». До цього кола входять наступні Богослуження: Вечірня, Повечір’я, Північна, Утреня, Перший Час, Третій Час, Шостий Час та Дев’ятий Час. Ці вісім Богослужень освячують весь день, тобто всі 24 години доби. Розділені вони у такий спосіб, що кожне з Богослужень освячує умовно 3 години доби, що відображається на часі їх служіння. Таким чином, Вечірня служиться від 18 години до 21 години, Повечір’я — від 21 години до 24 години, Північна — від 00 години до 3 години, Утреня — від 3 години до 6 години, Перший Час —  від 6 години до 9 години, Третій Час — від 9 години до 12 години, Шостий Час — від 12 години до 15 години, Дев’ятий Час — від 15 години до 18 години. На жаль, у сьогоднішньому світі більшість людей доволі мало часу віддають Богові. Сьогоднішня людина, здається, «розучилася» молитися. Таке духовне лінивство обумовлене в першу чергу тим, що у людини сьогодення втрачається «спрага Бога». Разом із тим, простежується також й інша тенденція – це відсутність розуміння справжнього сенсу молитви у житті людини. Зокрема, молитва Церковного Правила – це особлива школа молитви, школа, в якій ми пізнаємо Бога і в якій, відновлюючи нашу злуку з Творцем, знаходимо силу до життя, до боротьби зі злом, із гріхом, зі спокусами. «Церковне правило постійно підтримує дух чування у прагненні приходу Господнього і освячує цілий день. Нагадуючи про Божу присутність, воно розповсюджує Його благодать, яка пронизує все, що існує, і вводить його в тринітарне життя. Воно освячує віруючого в цілому вимірі часу, в якому він живе, протягом годин, днів, тижнів, місяців, років, як справжня безперервна молитва, згідно з апостольською заповіддю» ¹. Церковне Правило – це справжні молитовні скарби, які маємо віднайти. У цьому й допоможе серія статей про Добове коло Богослужень. Першим Богослуженням Церковного Правила є Вечірня, тому ми розпочнемо розглядати саме її. 

Коли відкриємо Святе Письмо і прочитаємо історію створіння Всесвіту та людини, то помічаємо, що в цьому описі говориться про вечір та про день, і то в такий спосіб, що при кожному дні творіння говориться «і був вечір і був ранок день перший…» (Бт. 1,5). Базуючись на цих словах, існує звичай, що так званий літургійний день починається саме з вечора. В такому розумінні, перша частина Церковного Правила, тобто Вечірня у символічному значенні створення світу і є вечірнім Богослуженням, яке розпочинає літургійний день. Тому, коли ми хочемо належним чином пережити якесь свято чи просто мати комплексне розуміння молитви Церкви, то маємо почати святкування вже звечора. 

Сама Вечірня буває декількох видів. Мала Вечірня – це такий вид Вечірні, яка служиться у ті дні, коли уставом передбачено Всенічне чування. На практиці, на жаль, така Вечірня на парафіях взагалі не служиться. Інший тип Вечірні – це Повсякденна Вечірня. Як і сама назва говорить, це та Вечірня, яка служиться у будні (від понеділка до суботи) за умови, що Церква святкує пам’ять малих святих без празничного знаку, або ж святих шестеричних чи славословительних  (вони позначаються у календарі знаками !, ). Наступна – це Велика Вечірня. Цей вид Вечірні є не просто дещо ширшим за обсягом, але також має деякі більш урочисті частини, як, наприклад, вхід. Вона служиться у кожну неділю (в суботу ввечері) та тоді, коли Церква святкує празник полієлейних святих, які у календарі мають знак . Найбільш урочиста Вечірня – це Велика Вечірня з Литією. Вона служиться у навечір’я великих празників, які у календарі мають знак або , коли є мировання, адже хліби, вино та олія, які використовуються в часі мировання, благословляються саме на цій Вечірні. Також є відомі деякі виняткові форми Вечірні, як, наприклад, Вечірня з Літургією св. Василія Великого чи св. Івана Золотоустого, Вечірня у часі Святої Чотиридесятниці, у Світлому Тижні, Вечірня з виносом Плащаниці чи з коліноприклонними молитвами тощо. 

Основою і витоком Вечірні, як практично і всіх інших частин Церковного Правила, є Псалми. Ці прекрасні поетичні молитви, які є частиною Святого Письма, з давніх-давен складали невід’ємний елемент християнської молитви. Більше того, Псалми були невід’ємною частиною молитви єврейського народу. Євангеліє неодноразово дає свідчення про те, що Ісус Христос дотримувався молитовних звичаїв єврейського народу. Таким чином, Він Сам часто мав молитися різні Псалми. Сміло можемо визнати й те, що в апостольські часи, коли християнське Богослуження почало лише розвиватись у своїх різних обрядових формах, молитовні звичаї єврейського народу мали доволі сильний вплив на формування християнської молитви. 

Про молитовні звичаї перших християн відомий літургіст отець д-р Роберт Тафт каже наступне: „У їх молитві вони вживали біблійні псалми, пісні та благословення, або ж якісь твори, які уподібнювались до них (Псалми, гімни та пісні духовні”: Кол. 3,16-17; Еф. 5,18-20; особливо християнські гімни: Фил. 2,6-11; Кол. 1,15-20; Еф. 2,14-16; 5,14; 1 Тм. 3,16; 1 Пт. 3,18-22; Євр. 1,3; Пролог св. Івана: благословення та інше: Лк 1,46-55, 68-79; 2,29-32). Їхня молитва включала в себе хваління та благословення, подяки, сповідування віри (Рм. 1,8; 15,6.9-11.30.32; 1 Кор. 1,4; 2 Кор. 1,3; 1 Сол. 1,2; 2,13; 2 Сол. 1,3; Еф. 1,3.9; Кол. 1,3; Фл. 1,3; 2 Тм. 1,3; 1 Пт. 1,3; Фм. 4), а також прохання про переборення спокус, для виконання Божої Волі, для прощення їх переслідувачам, за спасення Ізраїлю, за допомоги у проповідництві Євангелія, за прихід Царства, за прощення гріхів, за владу та мир, який лише вони можуть гарантувати, за мудрість, за святість, за те, щоб не грішити, за силу та витримку, за віру, за надію, за любов, за здоров’я, за об’явлення, за просвічення та за дар Духа Святого (Мт. 5,44; 6,9-15; 9,38; 26,41; Мк. 14,38; Рм. 10,1; 1 Кор. 1,4; 1 Сол. 3,11-13; Еф. 1,15; 3,14-19; 1 Тм. 2,1). Інколи були «повні Духа Святого» (Ді. 2,4) та пророкували і молилися мовами (Ді. 2,11; 10,46; 1 Кор. 14)» ².

З історії добре знаним є те, що в монастирях завжди ставився великий акцент   на щоденну молитву Псалмів, і то в різній кількості. Пізніше до молитви Псалмів додавались інші богослужбові елементи. Дещо іншим був розвиток Богослужень так званого кафедрального типу, тобто для мирян. Але і в цьому виді бачимо широке використовування Псалмів. 

На Вечірні, і то фактично без огляду на тип Вечірні, завжди є присутні наступні Псалми: 103-й, 140-й, 141-й, 129-й, 116-й. Окрім цього, звичайно, багато разів спливають вибрані стихи із різних Псалмів у якості Прокіменів чи приспівів до стихир.

Звичайним початковим виголосом Вечірні є

«Благословенъ Богъ нашъ, всегда, ныні и присно, и во віки віков». Вже згадували про те, що Вечірня – це символ початку існування, це початок Старого Завіту. Саме тому даний виголос, у якому відсутнє поосібне поминання осіб Пресвятої Тройці, у даному випадку символізує також і те, що у Старому Завіті людям Бог не об’являв Себе чітко Єдиного у трьох особах. Наступними є подальші частини так званого звичайного початку (начало обичноє). Відразу на початку, віддавши славу Богові словами «Слава Тебі, Боже нашъ, слава Тебі» , звертаємося до Святого Духа молитвою «Царю небесный...». Ця молитва допомагає нам приготувати нашу душу до молитви, закликаючи Духа істини, Який всюди є і все наповняє, щоб Він прийшов і вселився в нас, щоб очистив нас від усякої скверни. Ми прохаємо Того, Який є подателем життя, щоб Він дав нам вічне щасливе життя з Богом, тобто спас наші душі. Подальше очищення душі вимолюємо, звертаючись до осіб Пресвятої Тройці з проханням про помилування словами молитви «Святый Боже, Святый Кріпкий, Святый Безсмертный, помилуй насъ». Доволі важливим є те, щоб у нашій молитві завжди було місце не лише для молитви прохальної, але також для молитви хвали і подяки. Саме тому після прохань про очищення душі ми вихваляємо Бога словами: «Слава Отцу, и Сыну, и Святому Духу, и ныні и приснw, и во віки вэіковъ. Аминь». Далі знову звертаємось до Пресвятої Тройці і повторно просимо у молитві «Пресвятая Тройце...» очищення наших гріхів та беззаконь і, що дуже важливо, просимо Бога завітати до нас, тобто виявляємо бажання розділяти наше життя з Богом, і через цей Божий прихід до нас просимо Його зцілити заради Його імені  наші немочі. Знову, вихваляючи Бога словами славослів’я «Слава Отцу, и Сыну, и Святому Духу...», ми звертаємося до Бога Отця словами молитви «Отче нашъ», у якій виявляємо наше прагнення Божого Царства, бажання виповнення Божої волі на Небі й на Землі, просимо про щоденний хліб та повторно прохаємо простити наші гріхи, додаючи до цього зобов’язання з нашої сторони прощати нашим ближнім. Також просимо віддалити нас від усяких спокус і звільнити від лукавого. Далі висловлюємо 12 разів, тобто багатократно, прохання «Господи, помилуй», славослів’я та потрійний поклін Богу, Ісусу Христу — нашому Цареві.

Після звичайного початку на Вечірні звучить 103-й псалом, який теж називають «передпочатковим». Такий титул цей псалом заслужив через дві причини. По-перше, в історичному розвитку Вечірні він був доданий пізніше і тому став псалмом, який випередив давній початок цього Богослуження. По-друге, цей псалом розповідає про створення Світу, тобто про те, як завжди живий Бог, Який був від віків і перед початком створення та  з нічого створив Світ. У цьому псалмі виражаються щирі почуття вдячності молільника: «Благослови душе моя Господа» за те, що Бог дивним способом створив Всесвіт. Він «простирaяй небо якw кожу» (розіп'яв, неначе намет, небо), «Основaяй зeмлю на твeрди єя» (заснував землю на її підвалинах). За словами псалма, силою творчого Божого слова «восходятъ горы, и низходятъ поля въ місто, єже њсновaлъ єси имъ» (підвелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив). Божу мудрість у ділі творіння оспівує псалом словами: «Напаяяй гры от превспреннихъ своихъ, от плода ділъ Твоихъ настится земля. Прозябaяй траву скотомъ, и злaкъ на слyжбу человвкомъ» (Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл Твоїх. Вирощуєш траву для скоту, зела — на вжиток людям). Всемогутність Бога і водночас визнання того, що все на світі залежить лише від Нього, підкреслюють наступні слова псалма: «Сотворилъ єсть луну во временв, солнце позна зaпадъ свй» (Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід),  «Скымни рыкaющіи восхитити, и взыскaти от Бога пищу себи» (Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога для себе просять), «Все къ Теби чaютъ, дaти пищу и5мъ во благо врeмя» (Усі вони від Тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу). Господь Бог є єдиним володарем життя і смерті: «отврaщшу же Теби лице возмятyтся: отымеши дyхъ ихъ, и исчeзнутъ, и въ пeрсть свою возвратятся. Послеши духа твоего, и созиждутся, и обновиши лице земли.» (Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох. Зішлеш свій дух, — вони оживають, і Ти від¬новлюєш лице землі). Псалом наголошує на тому, що за все те, що Бог зробив і завжди робить людині, вона постійно має з вдячністю Його прославляти: «Воспою Госпдеви въ животі моімъ: пою Богу моему дондеже єсмь» (Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, поки буду жити). 

Під час співу 103-го псалма священик, стоячи перед закритими Царськими воротами, читає вечірні «світильничні молитви». У нашій традиції їх є вісім. Місце знаходження священика символізує стан людини, яка після гріхопадіння була вигнана з Раю і перед його воротами прохає Бога про помилування і спасення, про можливість знову увійти до Раю, до Неба. Своїм змістом ці молитви дещо переплітаються із 103-м псалмом, а на загал мають у собі елементи славословительної та прохальної молитви. Вже на початку першої молитви священик взиває до Бога: «Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого». Виявляючи бажання навернутися і бути з Богом, він кличе: «Наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в Твоїй правді». Усвідомлюючи те, що людина часто грішить, священик прохає: «Господи, в обуренні Твоїм не картай нас, ані в гніві Твоїм нас не карай, але поводься з нами за милістю Твоєю». Бажаючи спасення, лунають слова: «Приведи нас до бажаної пристані Твоєї», «Дай нам частку і спадко¬ємство з усіма, що почитають Тебе в правді і збе¬рігають заповіді Твої». Священик прохає Бога, аби Він дав людям все те, чого вони потребують, і то саме ті речі, які є для них корисними на думку Господа, адже Він знає те, «чого ми потребуємо, і багато більше, ніж ми про¬симо або розуміємо». Серед багатьох різних прохань священик просить про спокійну ніч: «Зодягни нас у броню світла; визволь нас від нічного страху і всякої речі, що в темряві з'являється, і дай сон, що його Ти дарував на відпочинок нашій неміч¬ності, вільний від усякого марення диявольського». Водночас священик просить про те, щоб ми щасливо встали і розпочали новий день на Божу славу: «Вста¬немо в душевній радості до звеличування Твоєї доброти, приносячи Твоєму милосердю молитви і моління».

У наступному етапі Вечірні висловлюються прохання єктенії. На загал єктенія, як вид молитви, має дуже давні корені і  є надзвичайно практичною формою молитви. У давніх часах, коли більшість людей не вміли читати і самі книги вважались рідкістю, активна участь народу у молитві досягалася тим, що для людей подавались легкі та короткі тексти. Таким чином, на прохання єктеній, які виголошував диякон, всі гуртом відповідали «Господу, помолімося», «Тобі, Господи» чи «Подай, Господи». Перша єктенія Вечірні носить назву «Мирна єктенія» або «Велика єктенія», адже в ній доволі часто підносимо до Бога прохання про мир. Прохання цієї єктенії допомагають нам усвідомити важливість миру у житті не лише християн, але й людства взагалі. Саме з цієї причини ми просимо, щоб могли молитися у мирі, який є даром «з висот». Молимося «за мир всього світу», також за «добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх», тобто, щоб усі жили в мирі між собою. Серед прохань цієї єктенії знаходимо також прохання за окремі категорії людей чи за конкретних осіб. Так, наприклад, молимося за тих, які «з вірою, побожністю і страхом Божим входять» до святого храму. Особливо молимося за Папу Римського, за єпископа, за правління, за народ та за все військо. Згадуємо у молитві перед Богом місто чи село, в якому живемо, і людей, які там живуть із вірою. Випрошуємо у Господа добру погоду та врожай, прохаємо за тих, які подорожують, хворіють та страждають. Просимо визволення від «усякої скорби, гніву і нужди», прохаємо про заступництво, спасення, помилування та охорону. Вкінці, згадавши Пресвяту Богородицю з усіма святими, «самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богу» віддаємо. Завершуємо ж ряд прохань славослів’ям Пресвятої Тройці. 

У наступному блоці Вечірні слідує стихослів’я ряду псалмів, які підібрані по дню тижня та по періоду літургійного року. Фактично йде мова про молитву однієї із 20-ти катизм Псалтиря. Щоправда, інколи катизма не приписується по уставу. Спів більшої кількості псалмів на різних Богослуженнях є одним із основ Богослужень Церковного правила. Колись давно у різних монастирських спільнотах велику увагу приділяли тому, аби щодня молитися велику кількість псалмів, адже псалми – це ті молитви, які взяті з Святого Письма. Можемо сказати: коли молимося псалми, то молимося до Бога словами, які дав нам Бог. На жаль, через різні обставини, зокрема через намагання скоротити Богослуження, спів катизм псалмів вийшов із загальної парафіяльної практики. Загально відомим є, наприклад, у суботу ввечері на Вечірні спів так званого «Блажен муж». Це ніщо інше, як вибрані стихи із перших 8-ми псалмів Псалтиря, тобто із першої катизми. Натомість, за правилами потрібно співати не 8 стихів, а 8 псалмів. Подібно, в інші дні тижня на Вечірні, а також на інших Богослуженнях приписується стихослів’я різної кількості псалмів. По уставу приписується помолитися цілий псалтир (150 псалмів) на різних Богослуженнях упродовж одного тижня, а у Святу Чотиридесятницю (Великому пості) – два рази. 

Вечірня продовжується співом одної з її найдавніших частин – 140-го псалма. Перші слова цього псалма кличуть до Бога: «Господи, воззвaхъ къ Теби, услиши мя» (Господи, взиваю я до Тебе, вислухай мене). Текст псалма в цілому виражає надію на Бога, прохання про те, щоб Господь вів нас у житті, щоб ми залишались осторонь всяких злих вчинків: «Не уклони сeрдце мое въ словесA лукaвствія» (Не дай схилитися серцеві моєму  до чогось злого). Потім звучать псалми 141-й, 129-й та 116-й, стихи яких, за приписом уставу, вже можуть переплітатись із стихирами Вечірні. Ці псалми містять у собі надзвичайно глибокі почуття того, що нашим єдиним пристанищем є Бoг:

«Пролію предъ Нимъ молeніе мое, печaль мою предъ Нимъ возвищу» (Скаргу мою перед Ним виливаю, мою скруту Йому я виявляю), «Ты єси уповaніе мое, чaсть моя єси на земли живихъ» (Ти моє прибіжище, в землі живих Ти — моя доля!). Про безмежність Божого милосердя свідчать слова: «Аще беззаконія нaзриши Господи, Господи, кто постоитъ; яко у Тебу очищeніе єсть» (Коли ти, Господи, зважатимеш на безза¬коння, то хто встоїться, Господи. Та в тебе є про¬щення). Ще перед тим, як говорити про стихири, нам потрібно згадати про таку дію, як кадіння в часі 140-го псалма. Йде мова про повне обкадження храму, яке здійснює диякон, а при його відсутності – священик. Саме кадіння символізує присутність Святого Духа. Також можемо говорити про те, що дим кадила піднімається догори, ніби символічно підносячи наші молитви до Господа. Саме про це і співається у псалмі: «Да испрaвится молитва моя, якw кадило предъ Тобою» (Нехай піднесеться молитва моя, мов кадило перед Тобою). Однією з особливостей Вечірні є наявність так званих стихир, тобто невеличких духовно-поетичних творів, які співаються, переплітаючись із стихами різних псалмів. Основною метою стихир є широке розкриття теми святкованої події. Чи то йде мова про якийсь празник, чи то говориться про день пам’яті того чи іншого святого стихира завжди старається у поетичний спосіб передати богословський зміст свята, основні події життя святого, спеціальні риси святості, харизму, приклад для наслідування. Подібно, як у різних народних чи релігійних піснях, у стихирах серйозний зміст «запакований» у легке та милозвучне оздоблення. Під час Вечірні особливу увагу маємо звертати на зміст стихир, адже вони завжди подають нам глибоко-духовні вказівки щодо практичного християнського життя.

Стихири, окрім свого змісту, прикрашають Богослуження ще й тим, що співаються на надзвичайно широку гамму різних мелодій. Стосовно кількості стихир на Вечірні можемо сказати, що вона залежить від виду Вечірні. На малій Вечірні – 4, на повсякденній – 6, на великій – 6, 8 або 10. Також можемо сказати про те, що в багатьох випадках стихири комбінуються, тобто беруться з різних служб. Так, наприклад, переважно на Вечірні співаються стихири з Октоїха та Мінеї. У періоду Тріоді – з Тріоді та Мінеї. Пропорція комбінацій завжди залежить від того, що приписує Типикон (устав). Таким чином, на одній Вечірні ми можемо чути різного роду думки на різну тематику, що робить Богослуження не лише різноманітним, але й більш цікавим. Варто ще згадати, що спів стихир завжди завершується співом стихири на «Слaва:» та на «И ныни:», або ж одною стихирою, яка співається на «Слaва, и ныни:». Важливою і характерною рисою такого завершення є те, що ця остання стихира завжди має за свій зміст прославу Пресвятої Богородиці. З цієї причини ці стихири мають назву «Богородичний» або «Хрестобогородичний». Така практика є яскравим підтвердженням того, що візантійська літургійна традиція має у своєму корені надзвичайно глибоке почитання Богородиці. Кількість таких богородичних пісень у всіх богослужбових книгах сягає декількох тисяч! Наступним етапом Вечірні є пісня «Свёте тихій» («Світло тихе»). Спів цієї пісні у випадку великої Вечірні випереджується урочистим моментом входу. Це виглядає так, що диякон (або священик) бере кадило (інколи, якщо приписано, також і Євангеліє) і, обходячи Престол, виходить перед царські двері, і після благословення входу виголошує: «Премудрость, прости», і, заходячи до святилища, проводить кадіння святилища, іконостасу та людей. Якщо говорити про Божественну Літургію, то вхід у давнину мав найперше практичне значення – це було входження Божого народу до храму. Пізніше вхід на Божественній Літургії набув більш символічного, аніж практичного значення. На великій Вечірні вхід має теж глибоку символіку, а сама літургійна дія, яка запозичена з Божественної Літургії, піднімає урочистість Богослуження.

Вже йшла мова про те, що Вечірня розкриває нам події Старого Завіту. Разом із тим, на Вечірні вхід символізує прихід Спасителя. У тихій молитві священика, яка випереджує вхід, знаходимо слова, звернені до Христа: «Прихід Твій і Вознесення, і пожиття з людьми завжди благословенне». Ці слова говорять про воплочення Христа Спасителя. Для здійснення урочистого входу відчиняються Царські двері іконостасу, які до цього часу були зачинені. Така дія відбувається не лише з практичної сторони, тобто, щоб священик міг увійти до святилища через Царські двері, а найперше — як символічна дія. Воплочення Христа – це перший крок повернення до Раю. Діло відкуплення розпочате. Доречно буде сказати, що у Мукачівській греко-католицькій єпархії існував давній звичай, що на вході Царські двері відчинялись не наперед, а ніби кадилом на слова «Премудрость, прости». У такому приписі можемо вбачати додаткову символіку: Христос є Той, Який відчиняє ворота зачиненого після гріхопадіння Раю. Тепер звучить спів пісні «Світе тихій». Йде мова про один із найдревніших піснеспівів Вечірні, адже про цю пісню у своїх творах згадує вже св. Василій Великий. Темою цієї пісні є Ісус Христос, Який є Тихим Світлом «світла слaвы, безсмeртнагw Отца небеснагw». У цій пісні вбачаємо цікавий момент оспівування двох понять: світло видиме і невидиме. Справа в тому, що співається ця пісня хвали «пришeдше солнца на зaпадъ, видэвше свётъ вечeрній», але оспівує вона, як було сказано, Світло незаходиме, тобто Христа, Який світить і тоді, коли у видимому світі настає темрява. Саме з цієї причини, за переказами паломниці Етерії, у Єрусалимі при співі цієї пісні засвічували всі лампади, які знаходилися у храмі і створювали ефект, ніби світло, яке виходило із середини храму, освічувало затемнене місто. У даній пісні зазначається і те, що «достинъ єси во вся времена пётъ быти глaсы преподобными, Сыне Божій». Причиною цього є те, що Христос дає життя всьому світу («животъ даяй всему мiру»).

Наступним етапом Вечірні є спів прокімена, випереджений виголосом священика «Вонмимъ. Миръ всімъ. Премудрость, вонмимъ». Зазвичай прокімен завжди випереджує читання зі Святого Письма, адже навіть саме слово в перекладі з грецької мови означає «той, що знаходиться попереду». У даному ж випадку йде мова про те, що читання Святого Письма на Вечірні на даний час не завжди присутні, вірніше вони застережені згідно уставу на ті дні, коли Церква святкує більший празник (полієлейний святий чи вищий рівень вшанування). У таких випадках звичайно читаються три читання переважно зі Старого Завіту. Між іншим, колись у давнину старозавітні читання були присутні також і на Божественній Літургії, але з часом вони перейшли на Вечірню. Разом із тим, незважаючи на те, чи є читання на Вечірні, чи ні, прокімен залишився незмінною частиною вечірнього Богослуження. Далі (після прокімена чи після читань) настає так звана «сугуба єктенія». Сугуба означає посиленого благання, адже у цій єктенії прохання «Господи, помилуй» повторюється по три рази. У цій єктенії прохаємо Бога, щоб Він помилував нас по великій своїй милості. Також посилаємося на те, що Бог є Господом не лише нашим, але й «отців наших», тобто наших попередників, родичів, серед яких, можливо, були й особливо побожні, святі люди. Таке прохання означає, що Бог є Той, Який завжди вислуховував прохання людей, а також є підтвердженням того, що наша віра передана з давніх-давен. Між іншим, досить цікаво звучить сьогодні з уст багатьох православних це прохання, адже коли вони говорять про своїх попередників, то говорять про людей, які належали до Католицької Церкви, чи то до війни, чи то до розколу Церкви у 1054 році. Таким чином, вони і несвідомо визнають, що мають католицьке коріння, але з часом, через різні обставини, відійшли від єдиної, Христом установленої, Католицької Церкви. Окрім цих, також звучать прохання, які є дублюванням прохань мирної єктенії. Таке дублювання є поширеним явищем у різних Богослуженнях, адже як молитва, так і наші прохання мають бути постійними, і, таким чином, вони підносяться до Бога, Який їх вислуховує завжди. Після сугубої єктенії звучить молитва «Сподоби, Господи».

Молитву «Сподоби, Господи» сміло можемо назвати вдалим скомпонуванням різних біблійних текстів. Адже детальний аналіз молитви, поданий отцем Родіоном Головацьким, приводить нас до висновку, що стишки цієї молитви, окрім першого стиха, – це вибрані стихи з Псалмів 32, 118, 138 та 64, а також один стих взятий із книги пророка Даниїла. Також можемо сказати, що цей гімн є одним із найдавніших частин Вечірні. Інколи цю пісню називають молитвою настоятеля. Причиною цього є те, що в деяких місцевостях існував звичай, згідно з яким настоятель виходив на середину храму і сам промовляв уголос цю молитву від імені всіх учасників молитви. Окрему увагу заслуговують стихи молитви, у яких просимо від Господа навчити, напоумити та просвітити нас Божими установами. Це означає, що людина у своєму житті Божу Волю має шукати, полюбити та виконати. Після цієї молитви наступає прохальна єктенія. До Господа підносимо прохання про те, щоб ми могли сповнити нашу вечірню молитву, повторно просимо заступництва. Лине до Бога наше прохання про те, щоб вечір був досконалий, святий, мирний і безгрішний. Насправді вечір – це той час, коли родина може зібратися разом, адже батьки повертаються з роботи, діти зі школи, студенти з навчання. Це є особливий час у нашому житті, який слід провести якісно і по-Божому. Просимо також ангела миру, який є вірним наставником нашим та охоронцем душі й тіла. Вечірня має, зокрема, і покаянний характер. Це виявляється, наприклад, у проханні, в якому просимо прощення та відпущення гріхів і прогрішень наших. Доволі часто при молитві ми просимо речі, які потрібні нашому тілу. Чи це буде прохання про здоров’я, чи про роботу, добробут… На Вечірні ж у прохальній єктенії ми просимо щось для душі, а саме — «доброго і пожиточного». Далі, дбаючи за нашу душу, просимо «осталий час життя нашого в мирі й покаянні скінчити». Наступне прохання має особливу вагу, адже воно є молитвою про добру смерть: «Християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної і доброго одвіту на страшному суді Христовому». І справді, скільки є, на жаль, людей, які завершують своє життя зовсім не по-християнськи. Скільки похрещених людей відходить із цього світу без того, аби наостанок примиритися з Богом у Святій Сповіді і прийняти Святе Причастя. Коли ж ми не завершимо наше життя по-християнськи, то виникає питання, яким був сенс нашого життя? До чого ми йшли? Слідує звичайне завершення єктенії, мирствування та головоприклонна молитва. У цій молитві священик зокрема просить, щоб усіх тих, які схилили свої голови перед Богом, Всевишній оберігав повсякчасно, «і в цей вечір, і в прийдешню ніч … від усякого ворога і від будь-якого зазіхання диявольського, і від думок марних, і спогадів лукавих». Іншими словами, у цій молитві є прохання і про добрий сон.

Наступним етапом Вечірні у великі празники є Литія. Потрібно знати, що це слово означає «прохання». У давнину проводилися походи від одного храму до іншого, під час яких були певні зупинки, проголошувались різні прохання. Цікавою особливістю цих походів було й те, що, прямуючи до якогось храму, старались співати пісні, пов’язані із святим, якому був посвячений храм. У всякому випадку, литійні походи були яскравим свідченням християнства перед невіруючими. Можливо, сьогодні теж є велика потреба у таких походах, свідченнях, аби ті, які «закрилися» від Бога, могли побачити Його велич і силу. Сьогодні під час Литії люди йдуть до вхідних дверей храму. Це є символом готовності проповідувати Христа тим, які Його не знають. Бо хоч сьогодні і не відбуваються литійні походи на Вечірні по всьому місту чи селу, проте люди на знак своєї готовності йдуть до найближчої до зовнішнього світу точки храму – вхідних дверей. На Литії співаються стихири, в яких оспівуються празник чи святий. Частиною Литії є також ряд прохань, в яких звертаємося до багатьох святих, просячи заступництва, молимося за церковну ієрархію, за живих і усопших. Незвичним є прохання єктенії за відсутніх. Хоч це звучить трохи комічно, але, на жаль, сьогодні саме відсутні на Вечірні становлять найбільшу за чисельністю категорію людей. На Литії є також мирствування та головоприклонна молитва, а потім всі йдуть на своє звичайне місце у храмі. Потім на Вечірні наступає черговий блок співу стихир. Зазвичай йде мова про спів 3-х стихир (у суботу ввечері 4-х) та наславника (з Богородичним), які тематично пов’язані із святкованою подією. Можемо сказати, що ці поетичні пісні хочуть допомогти ще глибше порозуміти суть того, що святкується. Тепер Вечірня вже наближається до свого завершення. Про це свідчить спів пісні «Ныни отпущаеши». Авторство цієї пісні є однозначним – старець Симеон. Про це свідчить нам саме достовірне джерело – Святе Письмо, а саме — Євангеліє від Луки 2,29-32. За своїм змістом ця пісня цілком підходить для завершення Вечірні, адже в ній говориться про те, що Бог може завершити земний шлях людини, яка зустріла Христа. Для людини, яка зустріла Бога у своєму житті, вже не може бути страшною смерть. І навпаки, коли людина боїться смерті, то це є певною ознакою того, що в її житті ще не наступила мить зустрічі з Богом. Ця пісня може стати для багатьох людей нагадуванням про те, що потрібно бути завжди готовим зустріти Бога у житті і бути готовим зустрітися з Ним у момент смерті. Ніч, яка настає, можливо, для когось буде не просто сном, а переходом уві сні у потойбічне життя. Після пісні Симеона на Вечірні співаються тропарі за приписами Уставу. Коли ж на Вечірні є Литія, то після співу тропарів настає момент освячення хлібів, пшениці, вина та олії. У нашій єпархії існує давній і гарний звичай, що тропар перший раз співає священик, а відтак люди повторюють його ще два рази. Саме ж благословення вищеназваних речей має теж гарну символіку. П’ять хлібів, які благословляються, нагадують нам про чудо Ісуса Христа, коли Він п’ятьма хлібами нагодував понад п’ять тисяч людей. Так Господь годує нас і по-сьогодні. Пшениця — це основа муки, а відтак — і хліба. Про пшеницю згадується ще у Старому Завіті, наприклад, коли Йосиф урятував весь ізраїльський народ, давши їм пшениці. Іншими словами, коли буде пшениця, то не буде голоду. Вино – це євхаристійний символ. Олія – це символ особливого Божого благословення. Олія вживалася, наприклад, для помазування на царя. Зокрема у молитві на благословення читаємо такі слова: «Умножи їх у цім місті (селі, обителі) і по всім світі Твоїм», тобто священик прохає Бога, щоб було достатньо основних харчів для людей. Також можемо сказати про те, що священик просить Бога: «Та й вірних, що споживають їх, освяти», отже, при мировані, через намащування освяченою олією та через споживання освяченого хліба з вином ми отримуємо особливе освячення від Бога. Далі після освячення звучить хвалебний спів: «Буди имя Господне благословено от ныни и до вика» та 33-й Псалом із такими прекрасними думками як: «Взыскaхъ Гда, и услыша мя, и от всихъ скорбeй моихъ избaви мя» (Я шукав Господа, і Він почув мене; і звільнив мене від усіх моїх скорбот), «Вкусите и видите, якw благъ Гдь: блажeнъ мyжъ, иже уповaетъ нaнь» (Спробуйте й подивіться, який добрий Господь. Блаженний, хто до Нього прибігає), «Богaтіи обнищaша и взалкaша, взыскaющіи же Гда не лишaтся всякагw блага» (Багаті збідніли й голодують, а тим, що Господа шукають, ніякого блага не забракне). Після Псалма настає благословення та відпуст, або ж продовжується всенічне чування з молитвою Утрені. Слід також сказати про те, що, наприклад, під час святої Чотиридесятниці Вечірня у будні завершується співом спеціальних тропарів та молитвою св. Єфрема Сирійського із поклонами, що символізує дух покаяння і зміну нашого життя. На завершення хочеться сказати, що Вечірня – це направду гарне і змістовне Богослуження. Багатство літургійних текстів творить цю молитву справжнім молитовним скарбом, який маємо віднайти і ми у нашому християнському житті на славу Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

[1] Конгрегація у справах Східних Церков,Інструкція застосування літургійних приписів Кодексу канонів Східних Церков, Львів, 1998, п. 97.

[2] Robert F. Taft La Liturgia delle Ore in Oriente e Occidente, Roma, 2001, c. 21