Піст перед Різдвом: духовна підготовка і традиції
о. Августин Соланський - SEODr
Лис 14, 2024
Піст як підготовка до свята
Кожна вагома подія у житті людини потребує певного процесу підготовки. Чим вагоміша подія – тим довша, складніша і детальніша підготовка. Саме через це практично кожне свято має свою довшу чи коротшу підготовку. Інколи це лише один день предпразденства, а інколи декілька днів, чи навіть період підготовчого посту. Піст, по суті, завжди є певним засобом для духовного росту. Катехизм Католицької Церкви нас повчає, що періоди посту є часом “…аскези і покаяння, які готують нас до літургійних свят; вони допомагають нам опанувати наші пристрасті і здобувати свободу серця» (ККЦ 2043). Один із таких періодів підготовчого посту випереджує свято Різдва Христового. Цей піст часто називаємо «Филипівка», адже починається від 15 листопада, тобто відразу після свята ап. Филипа (14 листопада).
Короткі історичні відомості
Щодо встановлення та історичного розвитку посту перед Різдвом Христовим, нам потрібно заглянути у далеке минуле християнської історії. За словами Юліяна Катрія: «між IV і V сторіччями постають на Заході так звані "Пости чотирьох пір року". Про ці пости папа Лев І (440-461) так каже: "Протягом цілого року пости так розложені, що закон поміркованості приписаний для всіх пір року, а саме, піст весняний буває в Чотиридесятницю, літній — у П'ятдесятницю, осінній — у 7-у, а зимовий — у 10-у місяці"»1. У подальшому розвитку ідеї постів чотирьох пір року виникає піст перед святом Різдва Христового. За свідченням Матіаса Ауге, первісні згадки про підготовку до свята Епіфанії знаходимо у давній Галлії (сьогоднішня Франція) та Іспанії, і то з IV ст. «Найдавнішим свідченням є текст, приписаний Ілларію Поітіерсу (+367), в якому говориться про три підготовчі тижні до Епіфанії… Здається, що йде мова про певну підготовку до Хрещення, яке уділялося за східною традицією у свято Епіфанії… З V ст. маємо більш точну інформацію з Галлії, найважливішою вісткою є припис посту Перпетуя Турського (+490). Мова йде про піст тричі на тиждень у періоді від свята святого Мартина (11 листопада) до Різдва»2. Собор Турський II (567) приписує монахам постити кожного дня в грудні аж до Христового Різдва3. Натомість «у Римі, де Хрещення на свято Епіфанії ніколи не було у силі, не маємо жодних свідчень про підготовку до Різдва раніше від другої половини шостого століття»4.
У латинському обряді період посту перед Різдвом Христовим називається «Адвент». Латинський термін adventus (переклад із грецького parousia або epiphaneia) у мові поганської культури означало щорічний прихід божества до свого храму для візиту своїх вірних. Римський хронограф від 354 року вживає вислів Adventus Divi для окреслення річниці сходження на трон Костянтина. У християнських авторів III-IVстт. аdventus є, між іншим, одним із класичних термінів для вказування на прихід Сина Божого поміж людей5.
Юліян Катрій стверджує, що «тоді, коли на Заході Різдвяний піст у VI столітті стає вже загальним, то на Сході під впливом Заходу він у той час щойно починається. Першу згадку про Різдвяний піст від 14 листопада подає Коптський календар з VIII сторіччя… У IX ст. Різдвяний піст стає загальним на цілому Сході… Остаточно усталили час Різдвяного посту на Соборі 1166 року в Царгороді за патріарха Луки Хризоверга і цісаря Мануїла Комнена»6.
Якщо говорити про символічну тривалість посту у Біблійному вимірі, то часто зустрічаємо число 40. Наприклад, Ной перебував на воді під час Великого потопу 40 днів (див Бут. 7, 17), Мойсей та ізраїльтяни провели 40 років у пустелі, та й сам Христос постив 40 днів та 40 ночей у пустині (див. Мт. 4, 2). На думку деяких, число 40 символізує перехідний час, коли відбувається велика подія. Піст перед Різдвом Христовим також триває рівно 40 днів (від 15 листопада по 24 грудня).
Літургійні особливості посту перед Різдвом Христовим
Щодо літургійного виміру, то піст перед Різдвом Христовим далеко не має тих особливостей, які має піст перед Пасхою. Однак можемо знайти деякі особливі літургійні приписи, які покликані налаштувати нас на свято. У перший день посту Мінея 1761 року видання подає припис, що коли це будень, то співаємо «Алилуя». В літургійній мові це означає, що богослужіння Церковного правила служаться за пісним уставом, зокрема до співу подаються деякі стихири покаянного характеру. Зрештою, цілий період Різдвяного посту має проходити у дусі покаяння і духовного обновлення, щоб у нашому житті зробити достатньо місця для Христа.
Іншим підготовчим літургійним елементом є спів ірмосів канону Різдва Христового «Христос раждається…» на Утрені по неділям і в полієлейні (та вищі по рангу) свята. Такий припис починає діяти хоч і не від початку посту, але вже від 21 листопада, тобто свята Входу в храм Пресвятої Богородиці. Як Богородиця ввійшла до храму, щоб готуватися стати «живим Кивотом», так і ми починаємо готуватися до Різдва Христового, щоб дати Йому більше місця у нашому житті. До Різдва Христового нас також готують дві підготовчі неділі – «Неділя святих Праотців» та «Неділя святих Отців». Вони говорять нам про запрошення на велику вечерю – у духовному плані про запрошення до вічного життя у Царстві Небесному, а також про родовід Ісуса Христа.
Особливий духовний вимір мають дні предпразденства та Навечір’я Різдва Христового (20-24 грудня), які через багаті літургійні тексти вводять нас у таїнство Різдва, зокрема через велике число Старозавітних читань, в тому числі пророцтв про народження Месії, дають нам чітко порозуміти, що Бог завжди виконує свої обіцянки.
Звичайно, кожен християнин має подбати про очищення своєї душі через тайну Покаяння (Сповідь) у часі Різдвяного посту, аби радість Різдва могла бути не лише зовнішньою радістю, але також глибокою внутрішньою радістю чистої душі, до якої може прийти Христос, як прийшов був до убогої Вифлеємської стаєнки-печери.
Лайфхаки для посту перед Різдвом Христовим
У сьогоднішньому світі для багатьох людей Різдво Христове, на жаль, часто зводиться лише до певних сімейних традицій, до купівлі подарунків. На початок періоду очікування Різдва у комерціалізованому світі натякають здебільше появи «різдвяних акцій», не раз обманливих знижок і пропаганди, що ми обов’язково маємо купити багато нових (і часто непотрібних) речей на Різдво. При цьому сьогодні часто забувають, що на Різдво потрібно в першу чергу очистити душу. А оновлену душу не можна купити в жодному магазині чи супермаркеті. Ми маємо зробити подарунки не так нашим ближнім, як самому Господу Ісусу, маємо щось принести Йому у ніч Різдва. При цьому маємо пам’ятати слова Христа «усе що зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили» (Мт. 25, 40). Тому, коли маємо бажання, то можемо сприйняти час Різдвяного посту, як «акцію для душі», час, коли ми можемо зібрати для себе скарби на Небі. А це можна зробити в особливий спосіб через діла милосердя для ближніх та молитву.
Можемо постановити собі впродовж сорокаденного посту щодня робити якусь добру справу: допомогти бідному, бути близько до хворих і страждаючих, потішити засмученого, підтримати покинутого… Можемо в якості різдвяного подарунка пожертвувати певну суму на благочинність, допомогти якійсь організації… Можемо щодня молитися певні молитви в якомусь конкретному намірі чи мати різні наміри на кожен день чи тиждень посту. Зрештою, можемо більше часу віддати Богові і частіше відвідати богослужіння в храмі по будням. Одним словом, маємо бути трохи креативними, щоб час Різдвяного посту відрізнявся від решти днів року, маємо намагатися створити справжню атмосферу очікування різдвяного дива – воплочення Сина Божого.
Нехай слова тропаря предпразденства Різдва: «Готуйся, Вифлеєме, розкрийся всім, Єдеме, красуйся, Євфрате, бо дерево життя в вертепі розквітнуло від Діви…» - звучать у нашій душі впродовж різдвяної чотиридесятниці, щоб і ми готувалися як Вифлеєм, розкрили свої серця перед усіма як Єдем, прикрасилися добрими справами милосердя як Єфрат, щоб і в нашому житті розквітнуло Дерево Життя через молитви Пресвятої Богородиці на славу Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.