Витоки традиції поминання померлих

о. Назар Винницький - lic. Theo

Лис 01, 2024

Уже наприкінці І століття, на початку ІІ, на стінах катакомб Домітіллі, знаходимо зображення рукою невідомого маляра символ звільнення душі від мук, а саме, Даниїл у печері левів. Щоб унаочнити цю ідею, автор “Апостольських конституцій” нагадує історію “Юнаків у вогняній печері” та “Йони у череві кита”  

 Чин поминок – перших заупокійних молитов, з’являється вже у ІІІ столітті. В ньому священник, після захоронення  покійного, читав молитву, у котрій звучало: “Просімо в Бога Отця помилування для душі нашого дорогого…”. Опісля слідував ряд прохань, про звільнення душі спочилого порівнюючи з старозавітними праведниками і їхнім звільненням від тих чи інших ситуацій.2 Ще з апостольських часів, Церква дбає про тіло усопшого, яке не відходить до гробу без належного супровіду. Подібне зустрічаємо, навіть при захороненні Христа до гробу, у діяннях зустрічаємо омивання померлої Тавити, поховання Лазаря. Хоч від старозавітного похорону наш чин похорону зараз значно відрізняється, та все ж таки можемо виділити три моменти на яких будується структура обряду: омовення, одягання померлого та положення до гробу. Омивання символізує очікуване воскресіння.  

Поминання померлих 1 листопада відзначається у багатьох християнських традиціях, зокрема в західній католицькій церкві, як день, присвячений вшануванню пам’яті всіх покійних, а також молитвам за їхнє очищення. Це свято має глибоке історичне та духовне коріння, що формувалося впродовж століть, з особливими обрядами та літургійними практиками, що висвітлюють його роль в об’єднанні Церкви земної та Церкви небесної.

Офіційне встановлення дня поминання всіх святих і всіх померлих вірян відбулося пізніше, у середні віки. Перший відомий приклад окремого дня, присвяченого молитвам за покійних, належить до VII століття, коли в деяких бенедиктинських монастирях встановили особливий день для поминання померлих монахів.

Саме дата 1 листопада була закріплена в Церкві завдяки діяльності абата Клюнійського монастиря, святого Оділона, у X столітті. Саме він офіційно встановив день поминання всіх померлих вірян – "День всіх душ" або "Commemoratio omnium fidelium defunctorum" – на 2 листопада(У нашій єпархії святкуємо 1 листопада). За переказами, його рішення було частково мотивоване видінням, в якому він почув молитви душ у чистилищі, що просили про звільнення та полегшення.

Поминання померлих 1 листопада відзначається в католицькій традиції урочисто і має багатий богословський контекст. У цей день проводяться особливі літургії, а також такі богослужіння як «Парастас» або «Панахида». Одним із головних літургійних елементів є "літургія за усопших", яка підкреслює тему не тільки скорботи, а й надії воскресіння. 

У католицьких країнах часто відвідувати могили рідних, над якими приносимо певні молитви, прикрашати їх квітами, а також запалювати свічки як символ надії на вічне життя.

Заупокійне богослужіння є знаком єднання живих і померлих членів Церкви. У світовому контексті це свято співіснує із днем Геловіну, що зазвичай святкується напередодні "Дня всіх святих" і також пов’язаний з темою смерті, але в популярній культурі він набув розважального характеру. Проте для християнських громад цей день лишається важливим моментом духовної єдності, нагадуванням про вічність та відповідальність перед своїм зосібна судом Божим.