Пастирське звернення преосвященного владики Теодора на початок Різдвяного посту

«Приготуймо свої душі в чистоті й смиренні, щоб прийняти Христа, бо Він приходить, щоб оселитися в кожному серці, яке відкрите для Нього».  

Святий Ігнатій Богоносець

Дорогі у Христі Брати та Сестри!

Розпочинаючи Різдвяний піст ми відповідаємо на заклик Церкви приготувати свої серця до приходу Спасителя. Св. Папа Іван Павло ІІ говорив, що «Із приходом Ісуса Христа в світ Бог дав новий вимір людській історії. У світлі Христового народження ми знаходимо джерело любові, яка обіймає все людство». (Redemptor Hominis, № 10). Як людство готувалося до приходу Ісуса, так і ми маємо потребу в приготуванні нашого серця, тому ми з вами вступаємо у літургійний період  для відновлення нашої єдності з Христом.

У цей час Різдвяного посту, коли ми готуємося до великого свята народження Спасителя, ми спостерігаємо, як навколо нас кипить зовнішня підготовка. У магазинах з’являються ялинкові прикраси, вогники та різні святкові атрибути. Світ спонукає нас купувати, споживати, а це несе ризик, що ми зосередимося лише на зовнішньому вимірі свята, забуваючи про справжню суть Різдва. Святкування Різдва – не може зводитися до вогників та прикрас, які після кількох святкових днів перетворюються на мотлох, котрий не знаємо куди примістити; насамперед, це свято нашого серця і душі. Різдво – це зустріч із Господом, який приходить, щоб наповнити наше життя світлом, радістю і миром. Закликаю вас у цей Різдвяний піст зосередитися на духовному приготуванні: у молитві, покаянні, а особливо у добрих вчинках, які допомагають нам зустріти Новонароджене Боже Дитя в тому, хто з нами поруч.

Я закликаю, щоб час Різдвяного посту став для нас періодом не тільки якихось побожних прагнень, а об’єднав нас усіх у конкретних добрих постановах, які допоможуть нам та нашим ближнім відчути дух народження Спасителя. Христос народжується у наших серцях тоді, коли ми приносимо Його любов і милосердя до кожного, хто цього потребує. Тому пропоную вам програмувати свій різдвяний піст таким чином, щоб у ньому залишилося місце для добрих справ. Ось деякі із них:

1.       Відвідати поранених воїнів у лікарнях та госпіталях, чи вдома. Подаруймо їм нашу увагу, підтримку, добру розмову та слова вдячності за їхню жертву. Нехай вони відчують, що їхня боротьба не є забута і що ми поруч з ними у їхньому болю.

2.      Написати листа підтримки для тих, хто перебуває на передовій. У листі чи повідомлення виразімо свою вдячність, запевнення молитви та побажання міцного здоров’я і перемоги. Нехай наші слова стануть для них джерелом розради та сили.

3.      Візьмімо участь у якійсь акції підтримки для наших захисників. Це можуть бути участі у благодійних колядках, невеликі подарунки, чи інші знаки любові, які донесуть до них наше тепло та вдячність.

4.       Долучитися до доброчинних акцій на підтримку людей у зоні війни. Це може бути допомога продуктами, ліками або іншим необхідним. Навіть маленький внесок може стати для когось великим добром.

5.      Відвідати родини, які втратили рідних на війні. Вміймо проявити їм нашу вдячність та підтримку, даймо їм відчути, що жертва їхніх близьких не є марною, а є вагомою частиною у побудові миру та майбутнього нашої України.

Це кілька таких невеличких пропозицій, які ви, звичайно, можете доповнити своїми. Нехай ці жести доброї волі допоможуть нам не лише духовно, але й дієво з’єднатися з нашими братами і сестрами, котрі особливо вражені болем війни. Як Господь прийшов до нас у скромності та смиренні, так і ми будьмо джерелом розради для тих, кому важко, пам’ятаючи також про те, що найбільшим добрим вчинком буде також і наша щира молитва за кожного потребуючого, особливо того, хто в небезпеці.

Христос, котрий приходить до нас як Джерело надії та справжнього миру, є свідченням Божої вірності нам та обіцянки, що навіть у найтемніші часи Він — з нами, Він — наша Надія. Нехай цей різдвяний піст допоможе нам оновити наші душі, щоб з чистим серцем ми змогли прийняти Того, Хто є нашою Надією та Спасінням.

З пастирською любов’ю та благоловенням,

+ Теодор

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії

Дано в Ужгороді, дня 15 листопада 2024 року Божого