Преосвященний Владика Теодор зустрівся з одним з найстарших священників МГКЄ

9 серпня Преосвященний владика Теодор зустрівся з одним з найстарших священників Мукачівської Єпархії о. Володимиром Маргітичем. 

Продовжу знайомити вас із старожилами духовенства нашої єпархії. Сьогодні у м. Берегово мав змогу відвідати отця Володимира Маргітича, 93 роки, який поділився цікавими спогадами про світочів греко-католицької церкви Патріарха Йосифа Сліпого та владику Павла Василика.

Про це владика Теодор написав на своїй сторінці у Facebook.

Більше можна дізнатися про життя та священнику діяльність оця Володимира із біографічної довідки, яка розміщена на сайті РІСУ.

Священик Мукачівської греко-католицької єпархії о. Володимир Маргітич 19 серпня 1960 року був висвячений за тюремними ґратами, у Мордовії. Священичі свячення він отримав з рук мученика за святу віру патріарха Йосифа Сліпого.

Володимир Маргітич народився 23 лютого 1931 року в селі Неліпино Свалявського району Закарпатської області в сім’ї греко-католиків. Після закінчення 10-го класу вступив у Львівський інститут на факультет іноземних мов. Впродовж 1956-57 рр. працював інструктором Берегівського райвиконкому.

Наприкінці 1957 р. був звільнений без будь-яких пояснень, а 28 січня 1958 р. арештований "за поширення антирадянських листівок". Допити відбував в Ужгородській тюрмі. Засуджений за статтею 54 на 8 років ув’язнення і 5 років позбавлення прав. Покарання відбував у Мордовії, спочатку в першому, а потім у четвертому таборах. Через інших греко-католицьких отців, які перебували разом з ним у таборах, отримав таємно «богословські і філософські студії».

У травні 1959 року зустрів греко-католицького митрополита Йосифа Сліпого, багаторічного в’язня радянських таборів. А вже 19 серпня 1960 року митрополит уділив йому священичі свячення.

Все відбувалося в бараках між двома нарами: «Саме свячення, безумовно, вже відбулося між двома ліжками… Між двома нарами, на підлозі, перед тумбочкою митрополита, там, де він спав… То не передаси словами, що тоді, на той момент, було, що така подія відбулася за колючим дротом, коли сидиш і тобі можуть ще 25 накатати за це, якщо би дізналися. Але я не за себе боявся, я за митрополита боявся». Ризи для свячень Володимира допоміг пошити з підкладки пальта отець Дрибітко.

З боку адміністрації табору було кілька спроб заагітувати Володимира Маргітича до співпраці, але він відмовився.

На початку 1959 року Володимир Маргітич написав скаргу до Президії Верховної Ради і до Колегії Верховного суду про несправедливий вирок. Позитивну відповідь отримав 29 грудня 1960 року, а 31 грудня йому видали довідку і гроші на повернення додому.

Після повернення отець спочатку працював вчителем у Берегівській школі-інтернаті, викладав німецьку, французьку і англійську мови, а від 1983 до 1993 року – вихователем. У цей час також проводив активну підпільну душпастирську діяльність, контактував з іншими греко-католицькими священиками.

Після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля у 1989 році отець Володимир продовжує священичу діяльність у м. Берегово